Середа, 23.08.2017, 06:15
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 2 з 3«123»
Форум » Культура та мистецтво » Література » Притчі, історії, афоризми (все, над чим можна задуматись, або відкрити для себе)
Притчі, історії, афоризми
AxelДата: Понеділок, 02.02.2009, 19:08 | Повідомлення # 16
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 373
Репутація: 9
Статус: Offline
Когда мы узнаём новую мысль и признаём её верной, нам кажется, что мы уже давно знали её и теперь только вспомнили то, что знали. Истина уже лежит в душе каждого человека, только не заглушай её ложью и рано или поздно она тебе откроется. yes

Добавлено (02.02.2009, 00:08)
---------------------------------------------
Девушка и юноша любили друг друга, долго шли друг к другу, и вот наконец наступил тот миг, когда юноша должен был впервые переступить порог комнаты, где жила девушка. Он постучал в дверь. Она спросила: "Кто там?". Он ответил: "Это я". И она не впустила его. Он пришел на следующую ночь и снова постучал. "Кто там?" - спросила она. "Это я", - ответил он. И она снова не впустила его. Весь день юноша мучился, не зная, что делать, размышлял, советовался с мудрецами... И вот наконец наступила третья ночь. Снова он постучал, и снова она спросила: "Кто?" Юноша ответил: "Это... ты". И тогда она впустила его к себе. yes

Добавлено (02.02.2009, 00:15)
---------------------------------------------
Притча о двух младенцах

В животе беременной женщины разговаривают двое младенцев. Один из них – верующий, другой – неверующий
Неверующий младенец: Ты веришь в жизнь после родов?

Верующий младенец: Да, конечно. Всем понятно, что жизнь после родов существует. Мы здесь для того, чтобы стать достаточно сильными и готовыми к тому, что нас ждет потом.

Неверующий младенец: Это глупость! Никакой жизни после родов быть не может! Ты можешь себе представить, как такая жизнь могла бы выглядеть?
Верующий младенец:: Я не знаю все детали, но я верю, что там будет больше света, и что мы, может быть, будем сами ходить и есть своим ртом.

Неверующий младенец: Какая ерунда! Невозможно же самим ходить и есть ртом! Это вообще смешно! У нас есть пуповина, которая нас питает. Знаешь, я хочу сказать тебе: невозможно, чтобы существовала жизнь после родов, потому что наша жизнь – пуповина – и так уже слишком коротка.
Верующий младенец: Я уверен, что это возможно. Все будет просто немного по-другому. Это можно себе представить.

Неверующий младенец: Но ведь оттуда ещё никто никогда не возвращался! Жизнь просто заканчивается родами. И вообще, жизнь – это одно большое страдание в темноте.
Верующий младенец: Нет, нет! Я точно не знаю, как будет выглядеть наша жизнь после родов, но в любом случае, мы увидим маму, и она позаботится о нас.

Неверующий младенец: Маму? Ты веришь в маму? И где же она находится?
Верующий младенец: Она везде вокруг нас, мы в ней пребываем и благодаря ей движемся и живем, без нее мы просто не можем существовать.

Неверующий младенец: Полная ерунда! Я не видел никакой мамы, и поэтому очевидно, что ее просто нет. Верующий младенец: Не могу с тобой согласиться. Ведь иногда, когда все вокруг затихает, можно услышать, как она поет, и почувствовать, как она гладит наш мир. Я твердо верю, что наша настоящая жизнь начнется только после родов. А ты? yes

Добавлено (02.02.2009, 19:08)
---------------------------------------------
Кому цікаво [b]

Історія мережі Інтернет

У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство передових досліджень США (англ. ARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Її розробка була доручена Каліфорнійському університетові Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі заклади; всі роботи по її створенню фінансувались за рахунок Міністерства оборони США. Потім мережа ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки.

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної пам'яті.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі, котра відразу стала дуже популярною.

У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії; мережа стала міжнародною.

У 1970-х роках мережа в основному використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані у 1982—1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».

У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився серйозний суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько 10 тисяч комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.

У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).

У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

У 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т. зв. «дозво́нювання» англ. Dial-up access).

У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою.

У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.

В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши по об'єму трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».

Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими). Завдяки відсутності єдиного керуючого центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією.

У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Всесвітній день Інтернету 30 вересня.

На даний момент Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються.

У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.

У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що складало в 1993 р. 26 тис., сьогодні перевищує 5млн.

У 2005 р. на всій Землі за оцінками є понад 77 млн дітей і підлітків, що користуються Інтернетом.




Краща бібліотека віршів
 
МаринкаДата: Субота, 07.02.2009, 10:41 | Повідомлення # 17
Міс Емоція
Група: Продвинуті
Повідомлень: 1610
Репутація: 36
Статус: Offline
Про мужчин и 8 марта
Ранее утро… 8 марта. Будильник зазвенел и, даже не успев как следует начать свою песню, умолк под натиском моего пальца. Почти в темноте оделся, тихо прикрыв входную дверь, направился к базару. Стало чуть светать.
Я бы не сказал, что погода была весенней. Ледяной ветер так и норовил забраться под куртку. Подняв воротник и опустив в него как можно ниже голову, я приближался к базару. Я ещё за неделю до этого решил: никаких роз, только весенние цветы… праздник же весенний.
Я подошёл к базару. Перед входом, стояла огромная корзина с очень красивыми весенними цветами. Это были Мимозы. Я подошёл. Да, цветы действительно красивы.
- А кто продавец, - спросил я, пряча руки в карманы. Только сейчас, я почувствовал, какой ледяной ветер.
- А ты сынок подожди, она отошла ненадолго, щас вернётся, - сказала тётка, торговавшая по соседству солёными огурцами.
Я стал в сторонке, закурил и даже начал чуть улыбаться, когда представил, как обрадуются мои женщины, дочка и жена.
Напротив меня стоял старик.
Сейчас я не могу сказать, что именно, но в его облике меня что-то привлекло.
Старотипный плащ, фасона 1965 года, на нём не было места, которое было бы не зашито. Но этот заштопанный и перештопанный плащ был чистым. Брюки, такие же старые, но до безумия наутюженные. Ботинки начищены до зеркального блеска, но это не могло скрыть их возраста. Один ботинок, был перевязан проволокой. Я так понял, что подошва на нём просто отвалилась. Из-под плаща была видна старая, почти ветхая рубашка, но и она была чистой и наутюженной. Его лицо было обычным лицом старого человека, вот только, во взгляде было что-то непреклонное и гордое, не смотря ни на что.
Сегодня был праздник, и я уже понял, что дед не мог быть небритым в такой день. На его лице было с десяток порезов, некоторые из них были заклеены кусочками газеты.
Деда трусило от холода, его руки были синего цвета… Его очень трусило, но он стоял на ветру и ждал.
Какой-то нехороший комок подкатил к моему горлу.
Я начал замерзать, а продавщицы всё не было.
Я продолжал рассматривать деда. По многим мелочам я догадался, что дед не алкаш, он просто старый измученный бедностью и старостью человек. И ещё я просто явно почувствовал, что дед стесняется теперешнего своего положения за чертой бедности.
К корзине подошла продавщица.
Дед робким шагом двинулся к ней.
Я то же подошёл к ней.
Дед подошёл к продавщице, я остался чуть позади него.
- Хозяюшка… милая, а сколько стоит одна веточка мимозы? - дрожащими от холода губами спросил дед.
- Так, а ну вали от сюдава алкаш, попрошайничать надумал, давай вали, а то… - прорычала продавщица на деда.
- Хозяюшка, я не алкаш, да и не пью я вообще, мне бы одну веточку… Сколько она стоит? - тихо спросил дед.
Я стоял позади него и чуть с боку. Я увидел, что у деда в глазах стояли слёзы…
- Одна? Да, буду с тобой возиться, алкашня... Давай, вали отсюдава, - рыкнула продавщица.
- Хозяюшка, ты просто скажи, сколько стоит, а не кричи на меня, - так же тихо сказал дед.
- Ладно, для тебя, алкаш, 5 рублей ветка, - с какой-то ухмылкой сказала продавщица. На её лице проступила ехидная улыбка.
Дед вытащил дрожащую руку из кармана, на его ладони лежало, три бумажки по рублю.
- Хозяюшка, у меня есть три рубля, может, найдёшь для меня веточку на три рубля? - как-то очень тихо спросил дед.
Я видел его глаза. До сих пор, я никогда не видел столько тоски и боли в глазах мужчины.
Деда трусило от холода как лист бумаги на ветру.
- На три тебе найти, алкаш, га, га, га, щас я тебе найду, - уже прогорлопанила продавщица.
Она нагнулась к корзине, долго в ней ковырялась…
- На держи, алкаш, беги к своей алкашке, дари, га, га, га, га, - дико захохотала эта дура.
В синей от холода руке деда я увидел ветку мимозы, она была сломана посередине.
Дед пытался второй рукой придать этой ветке божеский вид, но она, не желая слушать его, ломалась пополам, и цветы смотрели в землю… На руку деда упала слеза… Дед стоял и держал в руке поломанный цветок и плакал.
- Слышишь ты, сука, что же ты, *****, делаешь? – начал я, пытаясь сохранить остатки спокойствия и не заехать продавщице в голову кулаком.
Видимо, в моих глазах было что-то такое, что продавщица как-то побледнела и даже уменьшилась в росте. Она просто смотрела на меня как мышь на удава и молчала.
- Дед, а ну, подожди, - сказал я, взяв деда за руку.
- Ты, курица тупая, сколько стоит твоё ведро, отвечай быстро и внятно, что бы я не напрягал слух, - еле слышно, но очень понятно прошипел я.
- Э… а… ну… я не знаю, - промямлила продавщица
- Я последний раз у тебя спрашиваю, сколько стоит ведро!?
- Наверное, 500 рублей, - сказала продавщица.
Все это время дед непонимающе смотрел то на меня, то на продавщицу.
Я кинул под ноги продавщице купюру, вытащил цветы и протянул их деду.
- На, отец, бери, и иди поздравляй свою жену, - сказал я.
Слёзы, одна за другой, покатились по морщинистым щекам деда. Он мотал головой и плакал, просто молча плакал…
У меня у самого слёзы стояли в глазах.
Дед мотал головой в знак отказа, и второй рукой прикрывал свою поломанную ветку.
- Хорошо, отец, пошли вместе, - сказал я и взял деда под руку.
Я нёс цветы, дед свою поломанную ветку, мы шли молча.
По дороге я потянул деда в гастроном.
Я купил торт, и бутылку красного вина.
И тут я вспомнил, что я не купил себе цветы.
- Отец, послушай меня внимательно. У меня есть деньги, для меня не сыграют роль эти 500 рублей, а тебе с поломанной веткой идти к жене негоже, сегодня же восьмое марта, бери цветы, вино и торт и иди к ней, поздравляй.
У деда хлынули слёзы… Они текли по его щекам и падали на плащ, у него задрожали губы.
Больше я на это смотреть не мог, у меня у самого слёзы стояли в глазах.
Я буквально силой впихнул деду в руки цветы, торт и вино, развернулся, и, вытирая глаза, сделал шаг к выходу.
- Мы… мы… 45 лет вместе… Она заболела… Я не мог её оставить сегодня без подарка, - тихо сказал дед, спасибо тебе...
Я бежал, даже не понимая, куда бегу. Слёзы сами текли из моих глаз…



Життя потрібно прожити так,щоб було не соромно за марно прожиті роки...
 
ValeriankAДата: Субота, 07.02.2009, 11:01 | Повідомлення # 18
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 311
Репутація: 12
Статус: Offline
Маринка, в мене немає слів!


Никто никого не может потерять, потому что никто никому не пренадлежит.
 
AxelДата: Субота, 07.02.2009, 13:54 | Повідомлення # 19
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 373
Репутація: 9
Статус: Offline
Маринка, бачте,на що ми ради Вас готові?! yes


Краща бібліотека віршів
 
МаринкаДата: Субота, 07.02.2009, 16:47 | Повідомлення # 20
Міс Емоція
Група: Продвинуті
Повідомлень: 1610
Репутація: 36
Статус: Offline
Axel, та бачимо=)))

Добавлено (07.02.2009, 16:47)
---------------------------------------------
Незабываемая любовь
Это было обычное хлопотливое утро, когда, приблизительно в 8:30, пожилой мужчина, лет 80-ти, пришел снять швы с большого пальца его руки. Было видно, что он очень спешит, и он сказал слегка дрожащим от волнения голосом, что у него важное дело в 9 часов утра.
Сожалеюще покачав головой, я попросил его присесть, зная, что все доктора заняты и им смогут заняться не ранее чем через час. Однако, наблюдая, с какой печалью в глазах он то и дело посматривает на стрелки часов, во мне как бы что-то сострадательно екнуло - и я решил, благо у меня не было в данный момент других пациентов, самому заняться его раной.
Обследовав его палец, я нашел, что ранка успела хорошо зажить, и посоветовавшись с одним из врачей, я получил необходимые инструменты и для снятия швов и медикаменты для обработки раны.
Занявшись вплотную его пальцем, мы разговорились. Я не удержался и спросил у него:
- У вас, наверное, назначен прием у врача, раз вы сейчас так спешите.
- Нет, не совсем так. Мне надо успеть в больницу покормить мою больную жену.
Тогда я спросил, что с ней. И пожилой мужчина ответил, что у нее, к сожалению, обнаружили болезнь Альцгеймера. Пока мы разговаривали, я успел снять швы и закончил обработку его раны. Взглянув на часы, я спросил, будет ли она волноваться, если он немного опоздает.
К моему полнейшему удивлению, мой собеседник сказал, что она, увы, не узнает его последние пять лет.
- Она даже не знает, кем я ей прихожусь, - покачав головой, добавил он.
Изумленный, я воскликнул:
- И вы все равно ходите туда каждое утро, даже несмотря на то, что она даже не знает, кто вы?
Он улыбнулся и по-отечески похлопав меня по руке, ответил:
- Она не знает, кто я, зато я знаю, кто она.
Я с трудом удержал слезы. А как только он ушел, мурашки побежали у меня по рукам и я подумал: "Да ведь это именно та любовь, о которой я мечтал всю свою жизнь.."
Несомненно, даже несмотря на ее болезнь, она была счастливой женщиной, раз имела такого заботливого любящего мужа.
Истинная любовь - это не физическая страсть и не
просто романтика. Настоящая любовь - это способность принять все - все то, что было, что есть и то, что будет.




Життя потрібно прожити так,щоб було не соромно за марно прожиті роки...
 
AxelДата: Субота, 07.02.2009, 17:27 | Повідомлення # 21
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 373
Репутація: 9
Статус: Offline
Всім відома штучка завдовжки близько 12 -15 см приємна як для чоловіків, так і для жінок. Звичайно вона перебуває у висячому положенні і завжди готова до дії. На одному кінці у неї короткі пухнасті волоски, а на іншому - дірочка. Коли у вживанні (майже завжди добровільному і з охотою), то рухається іноді поволі, іноді швидко в теплій, соковитій порожнині туди-сюди багато раз. Рухи ритмічні і пульсуючі завжди в добре змащених поверхнях.
Коли, врешті-решт, штучка виймається з порожнини, вона залишає за собою сокоподібну, липку субстанцію, яку треба змити з порожнини і з тіла штучки.
Після того, як все зроблено, штучка повертається в первинне висяче положення, готова до нових дій і з надією досягти ще одного кульмінаційного стану два а то і три рази цього дня. Але частіше набагато менше...
Що це за штучка? Як ви вже догодались, це не що інше як...
ЗУБНА ЩІТКА!!!!!!! :D

Bона зустріла мене в душі.Hіжно і неквапливо оволодівала мною,обхоплюючи мене у свої обійми,ласкаво скуйовджуючи моє волося та наповняючи моє тіло теплом .Вона повністю пронизувала мене своїм жаром від голови аж до кінчиків...пальців.Від приливу крові я нарешті почав приходити досебе після жаркої і безсонної ночі...
Так нехотілось розставатися з нею,провести хочаб ще одну хвилинку,віддати себе повністю,і взяти від неї усю ту пристрасть яку несла вона мені в цей ранок.
Вона продовжувала ніжно пестити мої плечі, груди, руки, ніби хотіла щоб я поскоріше забув ту важку ніч і був готовий до наступної миті життя.Я відчував її на своїх губах,шиї та все нижче та нижче...
Вона віддавала себе всю,жертвувала найкращим що у неї було.Її теплота і свіжість залишуться зімною в продовж усього тяжкого дня,аж до самого вечора...коли я знову зустріну її таку жадану і ніжну-ТЕПЛУ ВОДУ! :D

Пригадай, як ти ніжно пестив мене своїми губами. І хоча деколи слід від зубів залишався на моєму тілі годинами, я ніколи не ображалась. Я завжди любила тебе і прагнула не звертати уваги на прикрі непорозуміння в наших відносинах. Я постійно була поряд. Вдень і вночі, в свята і будні, в «горі і радості». А зараз ти говориш, що між нами все закінчено. Йди.
Так –так , йди. На серці немає злості і образи. Ти все одно повернешся. Це вже було, наші відносини йдуть по кругу, тому рано чи пізно… Загалом, я була готова до чергового розриву з тобою. Що? Ти говориш: «Ми більше не побачимося»? Ти брешеш, милий. Ми зустрічатимемося не раз і не два. І навіть не тисячу. Ми зустрічатимемося постійно. Просто ти вдаватимеш, що я перестала хвилювати тебе. Але коли ти побачиш мене з своїм другом, колегою по роботі або просто випадковим перехожим, твоє серце заб'ється хоч трішки, але швидше. Я не залишу тебе байдужим і ти не зможеш обдурити мене своєю удаваною зневагою. Я не хвалькувата, але дуже багато, познайомившись зі мною, жадали, хотіли і божеволіли по мені. Терпіння і уміння чекати — сталевий стрижень мого залізного характеру.
Наша перша зустріч… Тобі, стрункому брюнету, що дивиться на світ широко розплющеними сірими очима, п'ятнадцять років. Твої нестримні фантазії, твоє дихання в повні груди. Смієшся? Ви всі колись були молоді…
Це тільки доля правди. Газети, журнали, книги, ящик з постійною частотою кадрів. Не слухай їх і пам'ятай про мене тільки те, що знаєш сам. Вони брешуть. Вони не говорять всієї правди. Вони викрикують гидоти, освітлюючи мене софітами, а при такій увазі рано чи пізно потаємно дістануть брудну білизну. Я не хочу, щоб ти це бачив. Подивися мені в очі. Тільки двоє, тільки ти і я, тільки я і ти.
Все одно йдеш? Твої мрії?! Ти кричиш, що я ним перешкода. Знаєш, я вже давно звикла до цих істеричних спроб розлучитися і забути про все, що було між нами. Я мало хвилююся. Ти повернешся і станеш колишнім. Це пройде, я упевнена. Лише одиниці йшли від мене самі, інших забирала смерть.
Я люблю тебе. Вічно твоя сигарета :D




Краща бібліотека віршів
 
mazepas2008Дата: Вівторок, 03.03.2009, 18:34 | Повідомлення # 22
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Будьте уважні до своїх думок- вони початок ваших дій. (Ляо-цзи)
 
МаринкаДата: Середа, 04.03.2009, 14:53 | Повідомлення # 23
Міс Емоція
Група: Продвинуті
Повідомлень: 1610
Репутація: 36
Статус: Offline
Коли я сидів там,в класі англійської мови, я дивився на дівчину, яка сиділа попереду. Вона була для мене так званим найкращим другом.
Я довго дивився на неї, на її шовкове волосся, і так хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала мого кохання, і я знав це. Після уроку, вона підійшла до мене і попросила конспекти лекцій, що пропустила коли її не було. Я відав їх їй. Вона сказала "дякую" , і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати,що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, навіть не знаю чому.
10 клас
Телефоний дзвінок. Дзвонить - вона. Вона у сльозах, між схлипуванням я чую, що її кохання розбило їй серце. Вона просить прийти, тому що не хоче залишатися одна, і я прийшов. Коли я сидів на дивані біля неї, я дивився у її красиві очі, бажаючи, щоб вона була моєю. Після двох годин перегляду фільму і трьох пачок чипсів, вона вирішила лягти спати. Вона погледіла на мене, сказала "дякую", поцілувала мене у щічку. Я хотів сказати,що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями.Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.
11 клас
За день до шкільного балу вона підійшла до мого шкафчика. Мій хлопець захворів - сказала вона, - і він не виздоровіє до завтрашнього дня. В мене в той час не було дівчини, до того ж ми у 7 класі пообіцяли, що завжди будемо помагати один одному. Тому ми пішли на бал, як найкращі друзі. Тієї ночі, після закінчення свята, я стояв перед нею біля її дому. Я дивився, як вона посміхається і дивиться на мене своїми діамантовими очима. Я хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала цього, і я знав це. Потім вона сказала - я прекрасно провела час з тобою, спасибі!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, що я хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я люблю її, але так соромлюся, і не знаю чому.
Випускний день
Пройшов день, потім тиждень, місяць. Не встиг я, і моргнути як вже був випускний. Я дивився, як красиве тіло, на подобі ангела, летить до сцени за дипломом. Я так хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала мого кохання, і я знав це. До того як всі розійшлися по домам, вона підійшла до мене в своєму казковому білому платті, і капелюшку, і заплакала, коли я обійняв її. Потім вона опустила голову мені на плече, сказавши - ти мій найкращий друг, спасибі тобі!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, щоб вона знала, що я не хочу щоб ми були просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.
За декілька років
Зараз я сижу на церковній лавці. Та сама дівчина виходить заміж. Я тільки що побачив, як вона сказала "Так" і ввійшла в нове життя разом з іншою людиною. Я хотів, щоб вона була моєю. Але вона не помічала цього, і я знав це. Але перед тим, як поїхати,вона підійшла до мене, сказавши - Ти прийшов!!! Дякую!, і поцілувала мене у щічку. Я хотів їй сказати, що хочу, щоб вона знала, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю її, але так соромлюся, і я не знаю чому.
Похорони
Роки пролетіли. Я залишався самотнім. Я дивився вниз на труну, в ньому лежала дівчина, яка завжди була моїм другом. Вони читали щоденник, який вона вела всі роки свого шкільного життя.
От що там було написано:
Я дивилася на нього, бажаючи, щоб він став моїм, але він не помічає мого кохання, і я знаю це. Я хотіла сказати йому, щоб він знав, що я не хочу бути просто друзями. Я кохаю його, але так соромлюся, і я не знаю чому.
Я б так хотіла, щоб він сказав мені, що кохає мене!!!

Для їхнього щастя треба було одному із них сказати лише три слова!




Життя потрібно прожити так,щоб було не соромно за марно прожиті роки...
 
mazepas2008Дата: Середа, 04.03.2009, 18:04 | Повідомлення # 24
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Удача та Любов підтримують сміливих. (Овідій)
 
ataskumДата: Четвер, 05.03.2009, 14:36 | Повідомлення # 25
Не дуже активний
Група: Продвинуті
Повідомлень: 125
Репутація: 5
Статус: Offline
Quote (Axel)
Маринка, бачте,на що ми ради Вас готові?!

:) :) yes


 
mazepas2008Дата: Субота, 07.03.2009, 20:54 | Повідомлення # 26
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Хочеш жити- умій вертітися.
 
ОксанаДата: Четвер, 02.04.2009, 22:29 | Повідомлення # 27
Досвідчений
Група: Продвинуті
Повідомлень: 375
Репутація: 16
Статус: Offline
Сказка о фее
Фея сказала супругам: "Вы были прекрасной парой в течение 25 лет, и я хочу исполнить одно желание каждого из вас".
Сказала жена: "Я хочу попутешествовать по всему миру со своим любимым мужем".
Взмахнула фея палочкой и в руке женщины оказались билеты.
И тут сказал 50-летний муж: "Все это очень романтично, но такая возможность выпадает раз в жизни. Сожалею, дорогая жена, но я хочу женщину моложе меня на 30 лет".
Взмахнула фея своей волшебной палочкой и... превратился муж в 80-летнего деда.
Вывод: мужчины, может, и сволочи, но феи ведь женщины.
Автор: Интернет

Додано (02.04.2009, 22:29)
---------------------------------------------
І життєве)))

Адам с Евой резвятся в саду, спускается к ним Бог и говорит: "Дети мои, у меня есть вам 2 подарка, только вы должны решить кому какой. Первый подарок - писать стоя". Ну Адам громче всех орал и бился головой об деревья, что он хочет писать стоя, что всю жизнь мечтал. Ева ему уступила. И Адам побежал по саду, радовался, прыгал, кричал, ссал на всё подряд! На деревья, на цветы, на каждую букашку и просто на землю! Ева встала рядом с Богом. В молчании смотрели они вместе на это безумие. И тут Ева спросила: "Боже мой, а второй то подарок какой???". И молвил Бог: "Мозги, Ева. Мозги..."


 
mazepas2008Дата: Понеділок, 06.04.2009, 22:42 | Повідомлення # 28
Професіонал
Група: Продвинуті
Повідомлень: 874
Репутація: 18
Статус: Offline
Оксана, ваші і сторії супер!!!!! :) :) :) :) rofl rofl rofl
 
НерекламаДата: Середа, 08.04.2009, 16:36 | Повідомлення # 29
Оберіг форуму
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1205
Репутація: 47
Статус: Offline
Quote (Оксана)
"Мозги, Ева. Мозги..."
:)
:) :)



"Життя - це шанс на щастя."

 
МаринкаДата: Неділя, 12.04.2009, 01:34 | Повідомлення # 30
Міс Емоція
Група: Продвинуті
Повідомлень: 1610
Репутація: 36
Статус: Offline
Quote (Оксана)
"Мозги, Ева. Мозги..."

Прикольно!!!=))) :D :D :D



Життя потрібно прожити так,щоб було не соромно за марно прожиті роки...
 
Форум » Культура та мистецтво » Література » Притчі, історії, афоризми (все, над чим можна задуматись, або відкрити для себе)
Сторінка 2 з 3«123»
Пошук:

Найтоваристські Останні зареєстровані Найпопулярніші
  • Samoswal
    Повідомлень - 2318
  • Професор

  • Яночка
    Повідомлень - 1676
  • Майстер

  • Маринка
    Повідомлень - 1610
  • Майстер

  • PePeL-soN
    Повідомлень - 1434
  • Кандидат в майстри

  • Нереклама
    Повідомлень - 1205
  • Кандидат в майстри

  • Grey
    Повідомлень - 874
  • Професіонал

    john22
    Зареєстрований - 09:29

    AndreyDnepr
    Зареєстрований - 21:34

    AnMok
    Зареєстрований - 07:04

    AndreyRar
    Зареєстрований - 00:00

    VigRXPlus
    Зареєстрований - 21:10

    BrosMok
    Зареєстрований - 19:18

  • Нереклама
    Репутація - 47
  • Кандидат в майстри

  • Samoswal
    Репутація - 36
  • Професор

  • Маринка
    Репутація - 36
  • Майстер

  • EVA
    Репутація - 33
  • Досвідчений

  • PePeL-soN
    Репутація - 32
  • Кандидат в майстри

  • Яночка
    Репутація - 31
  • Майстер

    Популярні теми
    Корисні посилання
    Міні-чат
  • Рахуємо до мільйона!>>

  • Яку пісню(виконавця)Ви сл...>>

  • ЩОДЕННИК>>

  • Асоціації>>

  • Кіноман>>

  • Я ХОЧУ!!!!!!>>

  • Повторялка>>

  • Казка в три слова - гра>>






  •                 

    Copyright EXO © 2017, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net