Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Досить незвичайне зібрання відбулося минулого четверга у Бережнівці. Тамтешні парафіяни православної церкви зібралися разом для того, щоб висловити протест проти несправедливої, на їх думку, ротації священицьких кадрів. Справа в тому, що місцевого священика отця Анатолія направили на роботу в Козельщинський монастир. Натомість у Бережнівку повинен був приїхати інший священнослужитель. Але це не сподобалось сільській громаді і люди вирішили протестувати. А щоб їх протест був почутий, запросили на своє зібрання благочинного Кобеляцького району отця Василя та представників засобів масової інформації. Чесно кажучи, це є досить рідкісним для сьогоднішньої України явищем, щоб люди зібралися відстоювати того чи іншого керівника, посадову особу. Уявляєте в Кобеляках мітинг протесту проти переводу в інший район голови РДА, прокурора, начальника міліції чи іншого посадовця? А в Бережнівці це відбулося. Адже священика також можна назвати керівником, посадовою особою. І в церковній ієрархії також є сувора дисципліна, присяга і накази, які повинні виконуватися. Виявилося, що за час своєї роботи настоятель Святомихайлівського молитовного будинку отець Анатолій здобув у Бережнівці неабиякий авторитет. Адже про нього парафіяни говорили виключно хороші слова. Більшість жінок закінчували свої емоційні виступи бурхливими риданнями. Говорили вони про те, що над селом ніби якесь зле закляття тяжіє. За 15 років у церкві змінилися 6 священиків. Найкращим із яких люди вважають отця Анатолія. Про нього відгукувались, як про надзвичайно порядну, добросовісну, самовіддану людину. За словами парафіян, він жив лише для церкви і громади. Софія Самусенко: «Для отця Анатолія не було ні бідної, ні багатої хати, він до всіх ставився однаково приязно. І в дощ, і в сніг, і в мороз, і в спеку він йшов на службу, йшов на допомогу до стражденних. Як же нам гірко втрачати такого священика». Валентина Ходаківська: «Невже немає ніде справедливості і нікому немає діла до простих українців? Ми вже звикли, що для влади є лише електоратом, безмовною і безправною біомасою. І думали, що у церкві все інакше, що до нас ставляться, як до особистостей. Дуже прикро усвідомлювати, що нас в полтавській єпархії не чують». Тетяна Литвиненко: «Так, такі священики, як отець Анатолій потрібні скрізь. Напевне і в Козельщинському монастирі цінитимуть його душевні та професійні якості. Але думаю, що у нас він потрібніший. Скільки в нас хворих і немічних буквально зцілювались від духовних настанов отця Анатолія». Благочинний Кобеляцького району отець Василь як міг заспокоював парафіян. Він закликав їх до смирення і нагадав, що священик, як солдат, повинен бути готовим виконати наказ свого керівництва. Зокрема отець Василь сказав: «Я щиро захоплююся вашою любов’ю до отця Анатолія. Але прошу вас бути поміркованими, добре думати, перш ніж щось робити». Важко сказати, як ситуація буде розвиватися далі, але зараз серед бережнівської пастви переважають радикальні настрої. Вони прийняли спеціальне звернення до Архиєпископа Полтавського і Кременчуцького Фелипа із проханням не переводити отця Анатолія у Козельщинський монастир. Якщо ж до їх голосу не прислухаються, то парафіяни пообіцяли вдатися до актів громадянської непокори. Зокрема, розташувати наметове містечко в Полтаві навпроти будівлі єпархії, а також не пустити в церкву новопризначеного священика отця Валентина. … Невідомо, чи виконали першу частину свого попередження віруючі із Бережнівки, але в»ЕК» вже є інформація, що отця Валентина на службу в молитовний будинок вони не пустили. Він змушений був правити молебень на подвір’ї. Робити якісь висновки і прогнози щодо розвитку ситуації із бережнівським священиком не будемо. Адже нам невідома ні його точка зору, ні аргументи Архиєпископа Полтавського і Кременчуцького. Відомо лише, що в церковній ієрархії дійсно існує надзвичайно сувора дисципліна і субординація. І те, що працювати в монастирі для священика набагато почесніше, але водночас і важче, аніж в звичайній сільській церкві. Зрозуміло лише, що сторонам потрібно не заганяти конфлікт у глухий кут а робити кроки назустріч. І зрозуміло те, що якщо отець Анатолій не залишиться у Бережнівці, то його заступнику доведеться докладати вдвічі більше зусиль, щоб здобути подібний авторитет. Сльози жалю бережнівських жінок це засвідчують.
Головна 
