Муза - Творчість - Справи життєві - Каталог статей - Інформаційно-розважальний портал "ЕХО"
Субота, 21.01.2017, 00:00
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3210
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 2
    Нових за тиждень: 2
    Нових за місяць: 6
    Із них:
    Новачків: 835
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2506
    Жінок: 704
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 3528
    Форум: 511/31532
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Всі статті » Справи життєві » Творчість [ ]

    Категорії каталога
    Роздуми про життя [35]
    Кримінал [5]
    Творчість [11]
    Літературна творчість
    Бізнес [5]
    Муза
    Всі письменники і поети переживають свої драми, свої переживання вони викладають, кричать людям, але не всі розуміють: Чому якийсь божевільний скаржиться на життя? Поети живуть і змінюються за обставинами, як пори року. Найважливішим для них є та справжня насолода від однієї лише букви, слова, а як радіють написаному тексту. Коли ж люди дають розуміти, що нікому це непотрібно, то у прекрасного зникає сенс існування. Спочатку, здавалось, все одно, а потім письменник рве написаний текст на маленькі папірці ... і вони жалючим золотим вогнем горять у сльзах. Рятує їх лише Муза, вона заспокоює і голубить їх, як мама.Муза- це "наркотик", який б'є пульсом по вісках, апотім по крові стримить стрілою до серця. Кожне слово, як секунда, і рукою водить не сама людина, а душа. Немає такої людини яка б не вміла писати, але як пише письменник не зрозуміє ніхто.
    О, як я люблю цю Музу! Вона пульсує в моєму серці і прищеплює слова самі по собі. Лише очі керують. Рука німіє ... Біль відчуваю... але пишу. Пишу, як Леся - у ліжкові, пишу, як Тарас - у казаметі... і несподіваюсь на хвалу і честь, адже нам ніколи її не досягти. Ми покинемо цей світ ,а твори - залишаться. Нас можливо любитимуть, але чи любитиме нас Бог: за наші твори страші. Там же і гріх, і сміх, біль і радість. Але чому ж Він дав нам цей Дар? Чому дає усім тяжкую долю?
    Категорія: Творчість | Додав: romandja (26.03.2011) | Автор: Зара Дощова
    Переглядів: 588 | Рейтинг: 0.0/0 |
    Система Orphus


    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Интернет-магазин M... >>
  • Интернет-магазин M... >>
  • НАЙСМАЧНІШІ САЛАТИ >>
  • Кімната коменданта >>
  • ЗА ЩО Я НЕ ЛЮБЛЮ К... >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2017, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net