Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 1 Нових за тиждень: 1 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Друкуючи розлогий фейлетон Олександра Андрейка під назвою «Все під контролем або Чи кинули дідулю на «бабулі», в редакційній примітці ми попереджали, що повернемося до теми ремонтів за бюджетні кошти. Зокрема, повернемось і до випадку з ремонтом будинку жителя Просяниківки Капустянського. Тим більше, що у статті Андрейка була озвучена лише одна точка зору. Точніше, дві – Леоніда Капустянського і самого Олександра Тарасовича. Ще під час візиту в Просяниківку в процесі спілкування із господарем оселі та Олександром Андрейком і Яківом Якименком, автора цієї статті не покидала думка: «Щось тут не так, занадто все просто». Надто ж явно виражені герої і злодії, занадто явні і грубі зловживання простежуються. Це якщо вірити виключно одній стороні конфлікту. Капустянський – постраждалий, Андрейко – герой, начальник управління праці і соцзахисту Анатолій Кісіль та приватний підприємець Олександр Сербін – злодії. Саме вони взяли та й приписали в ремонті стометровий димохід і «вбухали» в нього кілька тисяч гривень. Саме ця, остання обставина найбільше насторожувала. Надто ж груба робота, надто явна приписка. Саме через це ми й не поспішали з публікацією власного редакційного матеріалу. Крім того, прояснити ситуацію із ремонтом оселі Леоніда Капустянського могло ознайомлення з відповідними документами. Домовленість про це була досягнута із начальником районного управління праці та соціального захисту Анатолієм Кісілем. На зустріч був запрошений і приватний підприємець Олександр Сербін, який проводив даний, вже знаменитий ремонт. На час зустрічі анатолій Кісіль вже прочитав статтю Олександра Андрейка. І щиро зізнався, що йому важко стримати емоції. Він сказав: «Цей, з дозволу сказати правдолюбець (Андрейко) жодного разу не зайшов в управління щоб перевірити отриману ним інформацію, запитати про методику проведення розрахунків ремонтних робіт, вияснити інші важливі моменти. Звичайно, не факт, що ми продемонстрували б йому ці документи. Але ж не було навіть спроби! Натомість він продемонстрував дійсно мюхгаузенівську фантазію, придумав якісь стометрові димоходи і вдаючи такого доморощеного «матросова», кинувся на амбразуру! А ми оперуємо не домислами, а документами, свідченнями реальних людей, затвердженими державними інститутами розрахунками. І нехай громадськість через пресу дізнається «хто є ху». Хто працює, а хто фантазує». Після емоційної вступної частини Анатолій Миколайович продемонстрував документи. А саме – кошторис та акт виконаних робіт. Так от, згідно із ними на ремонт злощасного димоходу та печі було витрачено не кілька тисяч, а 370 гривень. В документах дійсно фігурує сто метрів димоходу. Але ця цифра є звичайною одиницею виміру, прийнятого у будівельників. Реальна ж довжина димоходу в оселі, де проводився ремонт – 2,5 метри. Всього ж в будинку Леоніда Капустянського було виконано 26 видів робіт, які дійсно коштували бюджету більше 9 тисяч гривень. Чи не простіше було б купити за цю ж суму хату в Просяниківці? Можливо й простіше. Але це не передбачено діючим законодавством. Це, що стало відомо із документів. А ось як характеризують ситуацію з ремонтом у Капустянського очевидці, щоправда, зацікавлені. Говорить тодішній світлогірський сільський голова В’ячеслав Охріменко: «Коли ремонт починався, то до тієї хати через чагарники підійти було неможливо. А по закінченню робіт вона стояла, як лялечка. Ви ж бачили стан будівлі через три роки після ремонту. За цей час багато чого змінилося на гірше». Закінчуючи розмову Анатолій Кісіль знову не втримався від коментарю. Він зауважив: «Я не знаю навіщо такі ось «матросови» затівають подібні авантюри. Можливо вони ще не всі нагороди у ветеранів скупили? А можливо якісь інші особисті інтереси переслідують? Знаю лише одне – подібними методами за справедливість не борються». Нам же, редакції, після того, як всі сторони висловилися, залишається зробити невеликий висновок. Так,владу потрібно контролювати. І критикувати. Для цього й існують у світі громадські організації та засоби масової інформації. Але робити це потрібно, маючи в своєму арсеналі аргументи і факти, а не припущення і здогади.
Головна 
