Задекларована в рамках рубрики «Кабінет» зустріч із Кобеляцьким міським головою Олександром Ісипом розпочалася із сюрпризу. І його автором став сам Олександр Михайлович, який з’явився в приміщенні редакції ледве стрілки годинника зафіксували 13:00. Нагадаємо, що початок роботи «Кабінету» був запланований на годину пізніше. Ні, міський голова нічого не переплутав, просто вирішив розпочати розмову раніше, щоб в другій половині дня мати більше вільного часу. Та це йому в кінці-кінців не вдалося. Розмова почалася десь о 13:30 і закінчилася близько 17-ої години. За цей час Олександр Ісип встиг поставити своєрідний рекорд, давши відповідь на 32 запитання, поставлених в основному журналістами «ЕК». Чомусь ні відвідувачі нашого сайту, ні читачі газети не проявили високої активності. Можливо, боротьба з колорадським жуком їм в цьому завадила? А можливо знають, що, як висловився один із «інтернетчиків»: «Ісип все одно викрутиться».
Чи викрутився Олександр Ісип, чи був він щирий у розмові - судіть самі після прочитання статті. Та спочатку наведемо біографічні дані міського голови, взяті з його слів.
Ісип Олександр Михайлович народився 12 травня 1975 року в місті Кобеляки. За знаком Зодіаку – телець, за фахом – вчитель історії. Вперше обраний міським головою Кобеляк у 1998 році. Після цього ще двічі перемагав у міських виборчих перегонах. Позапартійний. Дружина Оксана – приватний підприємець. Виховує двох дітей – синів Михайла та Остапа. А тепер – які книги, кіно та музику любить міський голова. І якій національній кухні віддає перевагу.
… Раніше любив читати книги із жанрів фантастика та пригоди. Зараз віддає перевагу історичним романам. Остання за ліком прочитана книга – «Фараон Ехнатон» Георгія Гуліа.
… Із музики віддає перевагу класиці радянського року – «Машині часу» та «Кіно». Полюбляє слухати і колись знаменитий кобеляцький гурт «The Вйо!»
… Із кінофільмів любить дивитися французькі комедії.
… Улюблена кухня – звичайно ж, українська. Із її страв полюбляє товченики з м’ясом та часником.
Готуючи питання для Олександра Ісипа, ми сортували їх по своєрідних розділах: «Політика», «Економіка» та «Особисте життя». Почалася розмова із політичних запитань.
Та для початку - запитання, задані нашими інтернет-користувачами.
@ - Олександре Михайловичу, чи маєте Ви намір балотуватися на ще один строк міського голови? І якщо «так», то чим будете займатися у разі поразки?
- Дякую за запитання. Так, звичайно. Маю намір працювати міським головою до того часу, доки буду корисний громаді і вона підтримуватиме мої дії. Оскільки маю потужний досвід і надзвичайно сильну команду однодумців, котрі працюють не тільки в міській раді, про поразку на може бути й мови. Все буде прораховано до найменших деталей. Ще є кілька задуманих справ, важливих для нашої громади, які потрібно буде впроваджувати протягом найближчих років. Думаю, що ці справи сподобаються громадянам міста і вони зроблять вибір на користь моєї команди управлінців.
@ - Олександре Михайловичу, хотілось би запитати, як Ви дивитесь на перспективу відкриття в майбутньому ще одного дитячого садка, бо, наскільки я знаю, зараз влаштувати дитину в дитсадок дуже нелегко. В «Світлячку» навіть доводиться давати хабара, при чому, за словами жителів міста, доволі немалого.
- Дякую за запитання. Міська влада в перспективі планує відкривати додаткові групи у дитсадку №2 «Золотий півник». Щороку ми будемо відкривати по групі, в цьому році і так далі. Потім вже групи відкривати буде ніяк. І стоятиме питання будівництва дитячого садка. Ми дійсно вже обдумуємо це питання і навіть знайшли місце для цього. В центрі міста, в парку Піонерському, там, де на День міста ставлять сцену, є земля, яка незаконно використовується під городи. Там можна збудувати дошкільний навчальний заклад приблизно на 100-150 дітей. Але додатково ми вже займаємося підготовкою проекту для реконструкції дитсадка «Світлячок» біля Вічного вогню з добудовою приміщення для розташування чотирьох груп. В перспективі, протягом 3-5 років, я думаю, ці роботи будуть розпочаті.
Але в цілому хочу сказати. Хто з батьків думає про влаштування дитини завчасно, у того проблем немає. А навіть у кого проблеми є, при зверненні до міської ради або особисто до завідуючої вони вирішуються. Хоча визнаю, групи переповнені.
@ - Скажіть, будь-ласка, як часто Вам пропонують хабарі (якщо пропонують)? І як зазвичай Ви від них. відмовляєтесь? (P.S. Пам’ятайте: Правду і ТІЛЬКИ ПРАВДУ!)
- Дякую за запитання. Умов не ставлю, хабарів не беру, працюю за принципом: краще сто друзів, ніж сто гривень. У мене дуже багато друзів. Є капітал фінансовий, а є соціальний, саме останнім я залюбки користуюсь. Іноді грошима не зробиш того, про що можна просто домовитись.
Маю на увазі, що люди, які отримали в місті можливість працювати, повинні дбати перш за все про те, щоб щось для міста зробити. Тоді й мене обиратимуть, і я буду мати вигоду. А іноді доводиться воювати, щоб вони поприбирали біля свого об’єкту бізнесу, почистили тротуар. Але більшість людей в Кобеляках дисципліновані й законослухняні, тому наше місто швидко розвивається і тільки сліпий цього не помітить. Хабарі - це індикатор. Якщо їх брати, їх будуть пропонувати, якщо ні - до вас з такими пропозиціями і не приходитимуть. А для того, щоб боротись з хабарами, процеси прийняття рішень повинні бути прозорими. В усьому світі намагаються йти шляхом проведення конкурсів, прийняття колективних рішень, оприлюднення у ЗМІ намірів і результатів від прийнятих рішень. І коли вже рішення прийняті, то справа впроваджується в життя не дивлячись ні на які протести. Саме так і ми намагаємось працювати в Кобеляках.

Міська рада – це не партійний клуб по інтересах
- Ви обираєтесь міським головою вже втретє. Які вибори, на Ваш погляд, були найскладнішими? В чому їх специфіка?
- Жодні вибори не були простими. Специфіка була в кожних перегонах. Перші були важкі психологічно, на других виборах гартувався мій характер керівника, треті вибори були надзвичайно демократичними, адже в них приймали участь різні партії і висували своїх кандидатів, підтримуючи саме свого. Працювати з кожним роком стає все важче, і боротися теж. Потрібні постійні зусилля, зустрічі з людьми, розмови, переконання, професійна підготовка і перепідготовка, Я зараз навіть займаюся наукою, пишу кандидатську дисертацію, все це для того, щоб при прийнятті рішень не робити помилок. Адже одна серйозна помилка з мого боку може привести до втрати довіри з боку людей. Цього допустити я не можу, адже зі мною поряд крокує багато однодумців, які допомагають в роботі, і частково залежать від мене. А я так само від них, тому, власне, приймаючи рішення, ми завжди радимося з виконкомом, депутатами, громадою. Приймаємо часто непопулярні рішення, які не подобаються, але тільки в тому випадку, якщо впевнені в своїй правоті і в позитивному результаті на майбутнє.
- Чи будете балотуватись вчетверте?
- На сьогоднішній день збираюся.
- На виборах 2006 року ми в «ЕК», лише побачивши список кандидатів на посаду міського голови, зрозуміли – можна поздоровляти Ісипа з майбутньою перемогою. І не тому, що Ваші конкуренти були поганими, а тому, що їх було багато і вони виявили свої амбіції лише за кілька місяців до виборів. А цього для перемоги недостатньо. Зараз відбувається щось схоже. Ніхто себе не проявляє. Вас можна поздоровляти із новим «строком»?
- Я б так впевнено не говорив. Є вислів одного класика: «Не така страшна смерть, як те що вона буває раптовою». Це жарт, в даному випадку. До виборів залишається 2-3 роки. Вони можуть відбутися в 2010 або 2011 році. За цей час у мене буде багато можливостей зробити чимало добрих справ для міста, які додадуть впевненості в перемозі на наступних виборах. В той же час в місті може трапитися будь-що непередбачуване, яке може бути трактоване проти мене. І цим можуть скористатися опоненти. Я горджуся, що за 10 років моєї роботи не сталося жодної надзвичайної ситуації, пов’язаної з діяльністю міської влади, яка б призвела до якихось тяжких наслідків. Як бачимо по телебаченню, це іноді відбувається в інших населених пунктах. Ми намагаємося працювати не тільки на розвиток міста, але й на запобігання надзвичайним ситуаціям у ньому. Хто має уявлення про відповідальність, той мене зрозуміє. Вважаю, що якби вибори були сьогодні, то ми мали б виграти. Що буде через три роки, поживемо – побачимо.
- А не думаєте, що хтось «вистрілить» за рік до виборів? І просто за гроші купить виборців. Ми провели дуже приблизні підрахунки. І вирахували – за мільйон-півтора доларів це можна зробити. Київ купили, можуть купити й Кобеляки.
- Я в це не вірю, кобеляцькі мешканці не такі. Купити за якісь подачки їх не можна. Системні реформи запропонувати чужа людина з грошима не зможе, а в місцевих людей таких коштів немає. Я корінний кобелячанин, мої діди й прадіди з цієї землі, сама кобеляцька земля допомагає мені в роботі і в виборах, ніякий киянин чи дніпропетровець в мене не виграє. І тим більше – навіщо їм потрібні Кобеляки? Я ніяких підрахунків щодо витрат на вибори не проводив, але якщо названі вами суми хоча б приблизно відповідають дійсності, то постає логічне запитання: «А як потім ці гроші «відбити»? Кобеляки – не Київ, тут земля мільйони не коштує. І ви знаєте, це й добре. Здоровішою є атмосфера у владі.
- Говорячи, що ніхто себе не проявляє, ми мали на увазі так званих «старих» претендентів, тих, хто вже балотувався. Але в Кобеляках у повний голос заявив про себе приватний підприємець Юрій Срібний. Його заходи по благоустрою Солонців, берега річки Кобелячок по-хорошому вражають. Як думаєте, це професійна підготовка до виборів чи звичайна благодійність?
- Я дуже поважаю цього чоловіка, він довів усім, що він успішний бізнесмен, самодостатня людина. І оскільки Срібний теж кобелячанин, він, звичайно ж, любить свій край, своє місто. Дійшовши до того розвитку, який надає йому можливість мислити і приймати самостійні рішення, він, порадившись із міською владою, зробив кілька добрих справ. Деякі з них ми робили спільно. Наприклад, освітлення вулиць, очистку від сміття берегу річки. Взагалі, ми намагаємось сприяти підприємливим людям по принципу 50 на 50. Думаю, що Юрій Федосійович Срібний, як патріот міста, зробить ще не одну добру справу, і для цього йому не обов’язково бути міським головою. Десятиліттями робить добрі справи Микола Касьян, але він і не думає про те, щоб балотуватись на якусь посаду. Бо міський голова це не благодійник і не Дід Мороз, який тільки тим і займається, що подарунки на свята роздає. Міський голова потрібен для виявлення проблем міста, формування стратегії їх вирішення, контролю за виконанням і формуванням системного погляду на розвиток не тільки у владі, а й взагалі у всій громаді. Тут потрібен професійний політик і управлінець.
Протягом 10 років моєї роботи в місті я співпрацював з трьома депутатськими корпусами, жодного разу не було ніяких воєн серед депутатів, вияснення стосунків між собою, конфліктів. Місто поступово, стабільно, впевнено рухалося вперед. Рухатиметься й надалі, без революцій. Якщо хтось і балотуватиметься на посаду міського голови, воювати з ним ми не будемо. Це право кожного, запропонувати свою програму розвитку міста. Будуть ідеї розумні - то чом би й ні. Ми можемо їх включити і до своєї програми.
- Всі депутати Кобеляцької міської ради пройшли до неї за партійними списками. Ви – позапартійний. Як Вам вдається з ними співпрацювати? Адже в раді практично немає опозиції. Говорять навіть, що Ісип сам формував виборчі списки.
- Оскільки міська рада - це не партійний клуб по інтересах, а надзвичайно відповідальний орган місцевого самоврядування, то всі патріотично налаштовані і розумні люди, які потрапляють туди працювати, відразу ж мають налаштуватися на конструктив, злагодженість, швидке й ефективне виконання обов’язків, вирішення щоденних проблем нашої громади. При цьому не залишається часу на теревені, інтриги, непотрібні політичні дискусії, самовихваляння і демагогію. Я припускаю, що міській раді щастить. Туди потрапляють хороші люди, але при цьому відверто хочу сказати, що деструктив є. Але на таких опонентів ніхто не звертає уваги і вони знаходяться в самоізоляції. Я все ж таки маю досвід роботи з людьми, я педагог у третьому поколінні, маю можливість адекватно реагувати на спілкування з різними людьми, вважаю, що це в мене виходить непогано. Горджуся кадрами, які підібрав у апарат міської ради. В більшості це талановиті управлінці - Протас, Письмак, Галушко.
- Кілька років тому все місто тільки й говорило про «війну» РДА з міськрадою. Зараз все тихо і мирно. З одного боку це добре, але… опозиції у Вас немає, із владою інших рівнів повний ажур. Чи не «зажиріє» в комфорті «карась», якщо немає «щуки»?
- Якщо «карасем» вважати місто, то потроху воно «жиріє». У нас досить багато стоматологічних кабінетів, перукарень, торгових точок, спортмайданчиків, об’єктів благоустрою. Все це завдяки тому, що ініціативним людям простіше і швидше оформити свою власну справу в середовищі, де немає війни, коли міська і районна влада намагаються створити штучні перепони одне одному. Добрим прикладом є також те, що з обласного і державного бюджету ми щороку отримуємо гарні субвенції. Якби я вів війну, то хіба зміг би успішно працювати для розвитку громади? Але іноді треба вміти «показати зуби», якщо впевнений у своїй правоті. Прошу не плутати вміння домовлятися із безхребетністю.
@ - Доброго дня, Олександре Михайловичу! Ви вже тричі міський голова - все знаєте, вмієте, можете, а багато вже, напевно, й набридло - чи не закороткі штанці носите? Може, вже пора мати кабінет, наприклад, у Києві?
- Дякую за запитання. Управляти містом - це завжди досить складна, відповідальна робота. Тому короткими штанцями ні за яких обставин це назвати не можна. Якщо я буду працювати в високому київському кабінеті, то про Кобеляки ніколи не забуду. Що зможу - зроблю для їх розвитку. Обіцяю це відверто.
@ - Добрий день. Питання скоріше до керівництва МСС, але Ви їм передайте. Що заважає їм частіше вивозити сміття з контейнерів? Вони майже постійно переповнені! А потім доводиться і з контейнера сміття забирати, і біля нього... Тим паче, зараз літо. Хочеться, щоб пахло квітами, липами..
- Дякую за запитання. Насправді причин декілька, система впроваджується тільки другий рік, ще не вистачає певної кількості контейнерів, абонентної бази споживачів, які б сплачували за цю послугу. Зараз відходи вивозять двічі на тиждень, в понеділок та п'ятницю. Часто цього буває недостатньо. Можна вивозити й щодня, тільки платити хтось повинен. На сьогоднішній день лише 15% мешканців оплачують цю послугу, а користуються нею близько 30.

Кобеляки ніколи не стануть селом
- А тепер давайте від питань політичних перейдемо до обговорення проблем економічних. Коли Кобеляки стануть селом? Наскільки серйозною є загроза втрати статусу міста?
- Ну, на мою думку, це питання із галузі економічної політики. А селом Кобеляки не стануть ніколи. Але щоб бути впевненим в цьому остаточно потрібно системно працювати над розвитком міської інфраструктури. В Кобеляках потрібно ще багато чого збудувати. І перш за все – житло для людей. При виконанні цього завдання населений пункт, в якому є житло, робота, умови для відпочинку завжди буде перспективним і привабливим. А додайте до цього ще й фактор відносно благополучного довкілля! В Кобеляки люди їхали й їхатимуть, щоб тут жити і працювати.
Сьогодні наша управлінська команда працює над тим, щоб утримати якомога точніший і міцніший баланс між розвитком бізнесу і втіленням в життя соціальних програм. Зараз поясню, що маю на увазі. Завжди був прихильником того, що землю і майно із комунальної власності можна і потрібно продавати і здавати в оренду. Але ні в якому разі не бездумно. Адже роздавши все під комерційні об’єкти можна зіткнутися із проблемою, що не залишиться вільних земельних ділянок для будівництва стадіонів, дитячих садочків, басейнів. А все це Кобелякам потрібно, і все це у нас буде! Тому зараз ми вже більш розважливо ставимося до надання землі. Крім того, місто повинне розвиватися і на околицях. В центрі Кобеляк у нас вже достатньо магазинів, кафе, підприємств сфери побуту. А ось на своїх околицях наше рідне місто дійсно більше нагадує село. Там немає освітлення, погані дороги, відсутні тротуари, звідти важко добратися до лікарні, пошти, державних установ. От над ліквідацією цієї диспропорції і повинна зараз працювати міська влада.
@ - Що ви знаєте і думаєте щодо того що Леніну знесли голову?
В місті дуже багато чесних, хороших людей. Але вже довгий час нас неприємно вражає діяльністю якоїсь невеликої купки хуліганів та правопорушників. І найгірше те, що вони діють безкарно. В такому випадку надія лише на правоохоронні органи. Тому, що демонтаж «лежачих поліцейських», лавочок, пам’ятників – це виклик, перш за все, їм.
 - Наша вулиця Калініна практично не освітлюється. Мало того – останнім часом почали знімати і ті нечисленні ліхтарі, що були на ній встановлені. Чому так?
- Зараз «Обленерго» поставило вимоги щодо відключення всіх точок, які знаходяться поза обліком. Інакше вводиться 5-кратний розмір оплати. Тому ми, щоб не чекати демонтажу наших систем їхніми працівниками почали цю роботу самостійно. Я перепрошую Вас і інших жителів згаданої вулиці за тимчасові незручності. Вже з липня ми почнемо відновлювати систему освітлення. Але саме системи, а не поодинокі ліхтарі, встановлені хаотично. Вулиця Калініна є в цьому кобеляцькому «плані ГОЕЛРО». Так що невдовзі ви отримаєте сучасне освітлення.
- Дороги, по яких рухається транзитний транспорт вже передані на баланс держави і майже відремонтовані. Раніше їх «латали» за міські гроші, тепер в цьому необхідності немає. Куди підуть вивільнені кошти?
- Оскільки у міста є близько 200 тисяч гривень в рік на утримання доріг, то ви самі розумієте що при ціні 100 грн. за кв.м. асфальту це просто «смішні» гроші. Крім асфальтування, ще необхідно утримувати техніку, платити зарплату, робити розмітку, освітлювати проїжджу частину, ремонтувати зупинки, робити ямковий ремонт. Якщо все це розділити то коштів практично немає. Ми намагаємось робити ямкові ремонти і хоч одну вулицю в рік приводити до порядку. В цьому році, наприклад, вулицю Павла Усенка заасфальтували, і вона стала можливою для проїзду. Проведено ямковий ремонт по вулицях Калініна, Огія, Дніпропетровська, частково Батиря, Шевченка. По мірі надходження коштів від власників транспортних засобів, будемо надалі проводити роботи. Ми плануємо продати кілька великих земельних ділянок, які дадуть серйозні кошти. І тут виникає певна дискусія, куди їх витратити. Чи ремонтувати дороги, чи повністю реконструювати площу перед церквою. Тобто - зробити гарним центр, чи вирішити проблеми людей на околицях.
В місті 140 вулиць і провулків, і тільки третина їх мають асфальтне покриття. Ви бачите як силами держави, при виділенні величезних коштів і техніки, людей, проводиться ремонт центральних вулиць. І то це займає цілий будівельний сезон. Уявімо собі - завтра в міста з’явилися кошти на такий же ремонт чи будівництво. Власними силами при плані 2 вулиці в рік, ми б робили це років 50. Висновок - без коштів громадян, без коштів від продажу землі і державних субвенцій та допомоги з обласного бюджету не обійтися. Якщо використовувати всі можливості, то дану проблему можна подолати за 15-20 років. Така об’єктивна реальність. Це не так швидко, як нам би хотілося. Але брехати і займатися «окозамилюванням» я не звик. А тим, хто хоче всього і одразу, задам зустрічне запитання? Ви можете за рік зробити євроремонт у власному будинку, поміняти меблі, побутову техніку, закласти поряд з будинком газони і садок? Ні? Не вистачає часу і грошей? То що ж ви хочете від влади? У нас теж не вистачає ні часу, ні грошей в бюджеті.
- Колись було задеклароване гасло: «Кобеляки – місто без калюж». Між тим, страшні величезні калюжі на Горького і Дніпропетровській залишилися?Гасло виявилося «пустим»?
- Одну з калюж, по вулиці Горького, ми плануємо подолати вже в цьому році. По Стародніпропетровській - зробимо ямковий ремонт. Та бюджет міста ще не готовий підійти до цієї проблеми комплексно. Але є позитивний досвід вирішення проблеми калюжі по вулиці 1 Травня. Ми цією проблемою займаємось. Вірю, що найближчим часом подолаємо і ці негаразди.
- Яка доля звалища на Червоноармійській та річки Кобелячок?
- Річка Кобелячок буде очищена протягом наступних кількох років на ділянці 7,5 кілометрів в межах міста Кобеляки за рахунок екологічних коштів, виділених зі спеціального фонду.
Звалище по Червоноармійській, по суті є несанкціонованим смітником на місці кар’єру. Там будуть проведені роботи по рекультивації. В планах міської ради є закладення парку на тому місці, створення зеленої зони для відпочинку. В 2009 році планується початок робіт. Зараз шукаємо кошти на проект. Не хочу уподоблятися політикам з центральних органів влади, пустих обіцянок не даватиму, але маю великі надії що це питання буде вирішено.
- Останнім часом по місту почали розповсюджуватися чутки про те, що об’їзної дороги не буде. Можете підтвердити чи спростувати цю інформацію?
- Коли дуже часто змінюються Кабінети міністрів складно бути гарантом якоїсь важливої справи, але я впевнений що закручена справа щодо будівництва об’їзної дороги навколо міста буде доведена до кінця. Подібні етапи ми пройшли під час ремонту мостів, які теж здавались нездійсненими планами, передачі міської дороги у державну власність. Все це нам вдалося, вдасться і будівництво об’їзної дороги. Думаю, що 2009 рік буде роком активного будівництва.
- Чимало кобелячани хвилює проблема відсутності маршрутного таксі. А якщо управління праці і соціального захисту населення перенесуть на околицю, то потреба в цьому взагалі стане дуже актуальною. Між тим, і керівництво «АТП-15341», і частина громади вважають, що відсутність таксі – це небажання цього Олександром Ісипом. Чому влада не хоче взяти це на себе? Гроші?
- Ми вже рухаємось в напрямку створення інфраструктури такого маршруту. Вже відремонтовані центральні дороги, є освітлення, розмітка, встановлені зупинки. Місто намагається бути відкритими для приватних перевізників. У нас є АТП , якому ми можемо надати такі права на умовах конкурсу. Але бажаючих немає. Якщо йде мова про перевезення за рахунок рахунок бюджету то це просто неможливо. Ми не маємо коштів навіть щоб придбати такий автобус, не говорячи вже про організацію пільгових перевезень.
 - Ну уявімо, що перевізник з’явився. Хто буде дотувати проїзд пільгових категорій?
- Пільгу повинен виплачувати той, хто її надає. В даному випадку, державний бюджет в особі Кабінет міністрів.
Міська влада в даному випадку взагалі є третьою стороною. АТП отримує компенсацію за пільгові перевезення по території району, в т.ч. і міста. Але оскільки ці кошти є недостатніми, то відкривати додатковий маршрут є недоцільним, на думку підприємства. А з міського бюджету кошти не можуть бути виплачені бо це незаконно, і у нас немає надлишку грошей. Фінансування з двох бюджетів однієї цілі неможливо. Так, колись був, так званий, міський автобус. Але тоді були інші часи, інші соціальні можливості. Сьогодні ніхто не знає, чи рентабельний такий маршрут. Але місто це не той об’єкт, який може ризикувати. Ризик це функція підприємців. Ми не можемо возити людей за 5 гривень, бо це дорого, а за 1 гривню ми «вилетимо в трубу». І ніколи цю послугу місто не надавало. Міського комунального транспортного підприємства теж немає. Потрібно «впускати» в Кобеляки нових перевізників, якщо «АТП-15341» не бажає відкривати міський маршрут, Але, повторюю, бажаючих перевозити кобелячан по місту поки що немає.
- Чи з’являлися бізнесмени з «НЗ-Інвест» після сесії, на якій вони задекларували готовність збудувати в Кобеляках новий великий магазин.
- З’являлися для оформлення документів на придбане ними кафе. Цей процес може тривати досить довгий час. Особливо зараз, коли питання надання чистих земельних ділянок протягом півроку не вирішувалось. Не дивуйтеся, що оформлення документів може тривати довше, чим будівництво самого об’єкта. Це погано, але це наші реалії.
 - Це телефонує Савченко Аліна Володимирівна. Що міська влада планує робити в плані збільшення місць в дитячих садках? Я вже тривалий час намагаюся безуспішно влаштувати свою дитину у «Світлячок». Мене весь час «годують» обіцянками, які закінчуються незрозумілими відмовками. Нормально, цивілізовано вирішити це питання із завідуючою цим дитсадком здається неможливо. Що робити?
- Не можете зустрітися із завідуючою, то прийдіть на прийом до мене, до секретаря міськради Сергія Галушко. Ми Вам обіцяємо своє сприяння. А взагалі до нас, у раду, надходить чимало скарг на керівництво дитсадка «Світлячок». Але ж… Люди, в основному, скаржаться в усній формі. А потрібно все документувати. Напишіть на ім’я завідуючої заяву, потім письмово зверніться в міськраду, у районний відділ освіти. І якщо кількість скарг стане критичною, ми будемо вживати міри, аж до оргвисновків, тобто до зняття керівника з посади. Захищати свої права потрібно не в розмовах на кухні, а публічно та відкрито. І тоді Ви обов’язково доб’єтеся потрібного результату.
- Якщо плани «НЗ-Інвест» стануть дійсністю то близько 40% парку вже буде забудовано? Чи не час вже оголосити мораторій на забудову? І як буде використаний той обіцяний мільйон?
- Почну з другої частини запитання. Якщо буде мільйон, то куди втрачати вирішуватимуть депутати. Варто було б використати на благоустрій парку, будівництво ще одного футбольного поля, що дало б змогу проводити змагання, заасфальтувати частину вулиці Московської від Калініна до Шевченка. Але це вирішувати депутатам. Інвестори зроблять так, як вирішимо ми.
Щодо мораторію. Потрібно замовити генеральний план забудови нашого міста. Тоді відпадуть питання де що будувати. Але оскільки це питання ще не вирішене, то можна сказати, що місто забудовується відповідно кожного конкретного рішення. І не системно. Хоча заспокою, так забудовуються 99% міст в Україні. Для керівництва міста сьогодні питання визначення меж Кобеляк неможливо без проведення адміністративно-територіальної реформи, виконання стратегічного плану розвитку, неможливо без аерофотозйомок, без прийняття довгострокових програм. Необхідно приймати статут міста. Це питання часу. Займаючись науковими дослідження стратегічного розвитку малих міст України, скажу, якщо протягом наступних 10 років ці питання не будуть підняті на рівні держави, малі міста не зможуть розвиватися.
- Ви сміливо продаєте землю. До речі, скільки вже продали? І як все розпродаєте, за рахунок чого наповнюватиметься бюджет?
- До 100% продажу землі ще дуже багато часу і сьогодні більшість з нас знають, що варто навіть деякі ділянки повіддавати задарма. Наприклад: територію валяльної фабрики. Аби там знайшовся господар і не росли бур’яни. Сам продаж землі не вирішує нічого, крім одного – гарантії власності. Потім основним джерелом може стати податок на цю землю. Що власне і практикується у країнах Європи та Америки. Важливим податком на майбутнє просто мусить стати дохід від податку на нерухомість, тобто будівлі, споруди. Сьогодні більшість власників будинків в Кобеляках не сплачують жодної копійки в міський бюджет. Але всі хотіли б мати дороги, газони, тротуари, впорядковані зелені насадження, освітлення. Це неможливо, якщо не сплачувати до бюджету ніяких коштів. Уявімо собі, що в місті з’являється такий податок, і кожен власник будинку, а їх чотири з половиною тисячі, буде у рік сплачувати 100 гривень до міського бюджету. Це майже півмільйона. За ці кошти можна освітлювати всі 140 вулиць міста протягом року. Є ще податок на доходи з фізичних осіб, які на сьогодні, на жаль, є досить низькими у багатьох громадян, або приховується. Тому, земля - це важливий ресурс, але не єдиний для розвитку міста. Це загальна світова практика. Ми вже знаємо, як ми хочемо жити. І це добре. Але ще не всі уявляють, що треба зробити, щоб так жити. На прикладі міської програми поводження з твердими побутовими відходами, я можу сказати, що ми на сьогодні пропонуємо більше, ніж населення готове прийняти. Ми можемо вивозити сміття з кожного двору, при умові що люди куплять контейнери і заплатять за вивезення. Технології на це є. Але бажаючих дуже мало.

Кумирів у мене намає
- Чи є вільний час у Олександра Ісипа Якщо є, то як Ви його використовуєте?
Вільного час дуже мало, використовую на спілкування з дружиною та дітьми.
- Ваше хоббі?
Хоббі - рибальство та полювання. Можу навіть похвалитися деякими здобутками в … рибної ловлі. В минулому році зловив коропа вагою 1,5 кілограми. Це було на одному з ставків Полтавщини. Ще була щука 3 кг, сом десь 3-4 кілограми.
- Яке питання Вам найбільше сподобалось?
З тих питань що задали, найбільше сподобалось: «Що буде коли закінчиться земля для продажу?» Це питання є специфічним, бо стосується безпосередніх перспектив, воно є глибоко серйозним і над цим повинні задумуватись всі. Земля не є головним нашим багатством. Найбільшою цінністю є наші люди, їх інтелектуальний потенціал. Взагалі місто і мешканці повинні подумати, що ми будемо продавати світу, щоб розвиватися - чи то чисту екологію, чи мануальну терапії, чи продовжуватимемо виробляти мармелад. Ділянки треба продавати так, щоб там вироблялись інноваційні товари і послуги. Для цього в нас є люди, природні запаси, привабливе розташування Кобеляк.
- Яке питання хотіли з задати собі?
- Напевно я з задав собі запитання чи подобається мені жити в місті Кобеляки і щоб в ньому змінив. Відповів би, що подобається, і є цілий перелік моментів які потрібно змінити.
- У кого вчитеся, хто для Вас є безперечним авторитетом? Чи, можливо, використовуєте для вдосконалення виключно книжні знання?
- Кумирів немає, читаю дуже мало, не стільки, як хотілося б . Але навколо мене багато розумних друзів, кожен із них по-своєму індивідуальний, от у них і вчуся.
@ - Александр Михайлович, как вы сами положа руку на сердце оцениваите уровень образования в средней школе? Считаете ли вы, что программа по которой происходит обучение в общеобразовательных школах Кобеляк, да и страны в целом способна воспитать самодостаточную личность? И сами лично как считаете, система тестирования улучшает или улучшит ситуацию в образовательном процессе, или это попытка таким образом, спустить уровень интелекта наших людей до уровня предсказуемости по результату, а соответственно и возможности потом моделировать и управлять процессами в обход сознания самих людей?
Відповідь буде лежати в площині громадянина України, який вважає що систему освіти та виховання молоді потрібно змінювати на краще. Тестування – є один з механізмів зміни акцентів ставлення учнів до оцінки та якості знань. Я маю на увазі, що при незалежному тестуванні все ж таки ми повернемося до цінування знань, ніж до отримання хороших оцінок. Але оскільки система тільки запроваджується, вона має багато недоліків, її потрібно удосконалювати. Необхідно запозичувати досвід радянський, країн Європи, шукати свій шлях для створення української системи освіти, коли працюватиме таке гасло: «Від кожного по здібностях, кожному за результатами праці». Система освіти повинна забезпечити всебічний розвиток особистості, а це вже залежить не тільки від самої школи, а й від дитини, сім’ї, суспільства. Це шлях, який повинен пройти кожен з нас разом, і окремо, особисто.
- Спасибі за розмову. До наступної зустрічі в нашому «Кабінеті».
Словосполученням «До наступної зустрічі» цей матеріал закінчується зовсім не випадково. Можливо, кобелячани все ж знайдуть час і сили, щоб задати своєму міському голові більше запитань. Не все ж журналістам працювати. А ми тим часом продовжимо переговори із наступним потенційним гостей «Кабінету» – головою кобеляцької райдержадміністрації Олегом Решетилом.