Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 1 Нових за тиждень: 1 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Наснився сон, ніби я вирішила заробити на російському газі. Вночі підійшла до якоїсь великої жовтої труби, чомусь з каністрою. Щось відколупала, і блакитне паливо просто-таки «потекло» до ємкості у моїх руках... Я стояла, дивувалася законам фізики, а потім прокинулася на дивані перед телевізором. Там якраз компетентний Прем’єр-міністр РФ Володимир Путін вкотре на увесь світ сказав, що Україна краде газ. Дурний сон або невдалий жарт? Останнім часом цей шанований політик говорить зовсім інше, мовляв, чого тільки між добрими сусідами не буває. Кремль навіть готовий «допомогти» Україні у вирішенні багатьох проблем. Тим більше, що спеціальна слідча комісія ЄС так і не знайшла те місце ГТС, де я або мої співгромадяни мали можливість нажитися на головному російському багатстві. Знайомий журналіст з Росії написав електронною поштою: «А что вы хотите? Наш бюджет примерно наполовину формируется за счет продажи газа. Его стоимость привязана к стоимости нефтепродуктов, которые сейчас дешевеют. Таким образом платить зарплаты и пенсии скоро будет нечем. А тут еще и мировой финансовий кризис. Назревает народний бунт, ведь дорожают не только необходимые услуги, вещи, продукты, но и водка. Однако ничто так не консолидирует росийский народ, как призрак внешнего врага! Летом отвлекали внимание Грузией, теперь – вами. Грешно было не воспользоваться вашим политическим конфликтом. Пока украинские политики ведут себя как «лебедь, рак и щука», это на руку России». Я подумала над його словами – і стало не по собі. Пам’ятаєте, минулого літа у грузинів також були внутрішні політичні проблеми. А росіяни вирішили їм допомогти… операцією з примушення до миру. Де заодно випробували новинки військової техніки і… «випадково» пошкодили ділянку ГТС Грузії, якою блакитне паливо надходило до Південної Осетії. До речі, нині наші східні сусіди швидко будують газопровід в обхід Грузії, щоб постачати газ осетинам напряму. Невже російсько-український газовий конфлікт – логічне продовження російсько-грузинського протистояння? І недарма, виходить, високопоставлені російські чиновки на чолі з Володимиром Путіним заявили, що Європа має якнайшвидше підтримати будівництво двох газотранспортних проектів, які пройдуть в обхід України по дну Балтійського та Чорного морів. Звинувачення України у крадіжках газу – це не просто святе обурення обікрадених ділових партнерів. Газовий конфлікт покликаний зіпсувати репутацію нашої країни як надійного транспортера блакитного палива. А у подальшому Кремль прагне, щоб європейська спільнота переглянула політику прихильності до України. За логікою росіян, нестабільна, непрогнозована Україна, що порушує міжнародні зобов’язання, не заслуговує на увагу та інвестиції. Що поробиш, ну не подобається Кремлю прагнення Києва до НАТО, суперечки щодо розміщення російського Чорноморського флоту, а також підтримка Україною Грузії у російсько-грузинському конфлікті! Тільки нащо свій статут чужому монастирю пропонувати? На думку багатьох українських експертів, газовий конфлікт має інформаційну складову і покликаний дискредитувати Президента України Віктора Ющенка та його команду через прозахідний курс, не допустити його обрання на найвищий державний пост вдруге. А за словами російських політологів, Росія прагне отримати контроль над україською ГТС – ще з початку 2000 року, коли вперше була озвучена ідея газотранспортного консорціуму у складі Німеччини, Росії та України. І це не просто економічна зацікавленість у безперебійному транзиті. У разі вільного доступу до української газової труби Росія отримує потужні важелі впливу як на Україну, так і на європейських споживачів. Тобто боротьба за ГТС – це боротьба за провідне місце на геополітичній карті Європи. Боротьба за владу, а не відстоювання економічних інтересів. То, кажете, «добрі сусіди»? У народі кажуть: «Гірше за родичів – тільки сусіди». І вистачило ж терпіння нашим політикам, попри внутрішні суперечки, гідно відповісти парламентською лексикою на непідкріплені фактами звинувачення! І довести свою правоту Європі! Чому б так само не знайти спільну мову між собою? Чи чекаємо, доки хтось зі сторони «допоможе»? Всі конфлікти, всі кризи – явища тимчасові, все можна пережити, якщо діяти разом. І це не чергове гасло, це нормальне правило життя. Не дай лише Бог дожити до війни в якості допомоги…
Головна 
