Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Дитячий садок «Лелеченька» — не лише навчальний заклад для новосанжарських малят. Впродовж кількох років «Лелеченька» — це ще й своєрідний центр культури та естетики. Саме тут вже два роки існує картинна галерея художників Новосанжарщини, в якій представлені роботи кращих майстрів живопису. А нещодавно у цьому дитячому садку отримало життя нове оригінальне починання. 29 січня у художній студії «Дивосвіт», якою керує Наталія Лозицька, відбулася перша зустріч з циклу «Зустрічі з художниками Новосанжарщини». До діток старшої та середньої групи завітав художник з Горобців Станіслав Вагнер. Разом із вже досвідченим живописцем малюки намалювали чудовий український зимовий пейзаж, придумали назву — «Зима-2009» і залишилися повними вражень та нових знань. Ще б пак! Адже не кожного дня щастить отримати справжній майстер-клас з живопису. В процесі роботи та спілкування із художником діти дізнались багато нового про зиму та зимові явища, демонстрували свою фантазію та уяву, а найголовніше - могли докласти власну руку до малювання справжньої картини. 6 лютого на діток очікувала нова зустріч — до них завітала художниця Світлана Чорнобай, керівник художньої студії в Новосанжарському БДЮТ. Спільними зусиллями вони мали намалювати натюрморт. Маленькі художники в процесі отримання нових знань встигли і поспівати, і потанцювати, і загадки повідгадувати. А вже потім приступили до найцікавішої справи — власне, малювання. Світлана Володимирівна, розповідаючи, підгукувала до себе по черзі кожного. І маленький художник чи художниця з великим хвилюванням і ще більшою гордістю виконували свою частинку роботи — одні широкими мазками створювали фон, інші обережними рухами вимальовували квіти — маки, ромашки, волошки. Світлана Чорнобай розповідає маленьким слухачам про своєрідний «інструмент» художника — палітру, щіточки, мастихін. Пояснює, як намалювати відблиск, зробити плавним перехід між кольорами. Непомітно біжить час, і на білому полотні з’являється букет квітів у глечику разом з червоно-жовтими яблуками — картина майже готова. — Звичайно за один підхід картину не малюють, — говорить Світлана Чорнобай. — Я підходжу до роботи як мінімум тричі — чекаю доки висохнуть одні фарби, потім кладу інші. І ось робота готова. Маленькі художники, хоч і захопилися малюванням, та все ж втомилися від тривалого перебування на одному місці, тому разом із керівником йдуть до себе у групу, а Світлана Володимирівна лишається, щоб нанести завершальні мазки. А ми тим часом маємо змогу поспілкуватись із завідуючою дитячим садочком. — Зустрічі із художниками приносять діткам величезну користь, - говорить Світлана Левицька. - Вони дають поштовх до розвитку уяви, естетичного смаку, природних здібностей, тому ми плануємо залучити до них якомога більше майстрів живопису. Плануємо запросити на подібні майстер-класи Петра Лахна, Наталію Кольбу, Лілію Перерву. *** 24 лютого у маленьких жителів «Лелеченьки» гостював новосанжарський художник Михайло Шуліпа. Разом із дітками вони намалювали справжній весняний букет. Не дивлячись на те, що Михайло Іванович постійно повторював, що «педагог з мене ніякий», він зумів захопити увагу дітей та розповісти їм маленькі таємниці створення живопису. Як і куди має падати тінь, звідки лягає світло, які фарби треба класти спочатку, а які — після. А коли картина була вже майже закінчена, поділився своєю мрією: — Так хотілося б створити хоч невеличку студію — на десять мольбертів — і навчати у ній талановитих дітей. Та навіть для цього потрібні чималі кошти, знайти які не так просто. Але мрія така у мене все ж є. Отже, зустрічі з художниками чи, якщо по-модному, майстер-класи у «Лелеченьці» продовжуються. Можливо, вони і не зроблять з маленьких Саш, Ань чи Віть майбутніх Васнєцових, Айвазовських чи Малєвічей. Ну то й що? Зате сьогодні вони прийдуть додому і гордо скажуть мамі й татові: «А я намалював картину!».
Головна 
