Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 1 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Ми витрачаємо величезні кошти, щоб поїхати кудись аби помилуватись дивовижними краєвидами, захоплюємось надзвичайними історіями, пов’язаними з лордами та герцогами і навіть не здогадуємося, що на Новосанжарщині є свій прекрасний куточок… Та все по черзі Мальовниче Приорілля… У жителів нашого району ці слова асоціюються із захоплюючими краєвидами, чарівною річкою Оріль, де можна відпочити. Та не кожен знає про багате історичне минуле цього краю. Саме тут було збудовано українську укріплену лінію для оборони від нападів татар. На сьогодні ще збереглись залишки цих фортифікаційних споруд. І саме на Приорілля, у так званий «Шедіївський замок», приїздили корифеї української літератури Іван Котляревський і Тарас Шевченко. Краєзнавців туристсько-краєзнавчого об’єднання «Едельвейс» Новосанжарського районного будинку дитячої та юнацької творчості, які вже не перший рік займаються вивченням історії рідного краю, зацікавили історичні факти, пов’язані із «Шедіївським замком». Найцікавішим етапом пошукової роботи була подорож на Приорільський край, а саме у с. Шедієве. У нас просто бракує слів, щоб описати всю ту дивовижу, яка розкрилась перед нашими очима: безмежні простори історичного Дикого поля, величава краса тихоплинного лиману, велич залишків української оборонної лінії. Ми завітали до Шедіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, де нас гостинно зустріла учитель історії Світлана Мовчан із представниками учнівського колективу. Дуже цікавою була її розповідь про долю «Шедіївського замку» та його господарів Авінових-Лук’яновичів… – Маєток вражав своєю пишністю та оригінальністю. Біля ґанку будинку стояли дві французькі мортири, з яких стріляли в честь поважних гостей. Кімнати були найрізноманітніших видів і розмірів: зали з хорами і без хорів, вітальні, розписані зверху до низу примхливими зображеннями фантастичних ландшафтів, казкових птахів і небачених квітів. У кожній була якась таємниця – то шафа із хитромудрим замком та прихованою пружиною, то непомітні двері. Під самим будинком розміщувались чотири підземні ходи. У липні 1845 року до маєтку приїхав Тарас Шевченко. Господар довго водив його своїми покоями, а потім попрямували до просторої зали з накритим для обіду столом. Шевченко був здивований демократичними поглядами господарів: «Щоб пан і кріпаки за одним столом?! Благородна рівність! Отак би треба було жити людям на Вкраїні поміж собою». Їли вони під бравурні марші у виконанні власного оркестру та пісні власного хору. Перебування на Приоріллі глибоко схвилювало і запало Кобзареві в душу. Про це свідчать його поетичні та прозові твори, а також малюнки, зроблені олівцем у Шедієвому, які зберігаються в державному музеї Т.Г. Шевченка у Києві. Під час нашого перебування у Шедієвому ми зустрілись із місцевим краєзнавцем Андрієм Макаренком. Він нам розповів, що господарі маєтку були високоосвіченими людьми і дбали про освіту в своєму селі. Саме дружина генерала Авінова відкрила громадсько-земське училище (школу). …ХХ століття принесло із собою війну та революцію. Родина Авінових-Лук’яновичів змушена була покинути Батьківщину і виїхала до США. Один із найрозкішніших маєтків Полтавської губернії було вщент зруйновано під час наступу денікінців, а з часом місце, де він стояв, та входи до підземелля засипано землею. Під час екскурсії нами було знайдено цеглину, виготовлену із червоної глини. На одному з її боків знаходиться відбиток літери «А». Немає жодних сумнівів, що понад сто років тому її було виготовлено на цегельні Авінова. Незважаючи на свій поважний вік, цеглина і зараз досить міцна. Хоч погода у день екскурсії була вогкою та ми, не дивлячись на це, із великим задоволенням та завзяттям мандрували пагорбами Української лінії укріплень. До цього ми бували у багатьох мальовничих куточкаї нашої країни, але навіть уявити не могли, що всього за 50 км від рідної домівки знаходиться чи не найпрекрасніша місцина України: мальовнича природа так і вабить до себе, а цікаві розповіді з життя Авінових-Лук’яновичів просто заворожують. Ми дуже вдячні шедіївцям за дуже теплий і гостинний прийом. А кожному читачеві хочемо побажати обов’язково побувати на Шедіївських пагорбах і ніколи не залишатись байдужими до історії рідного краю.
Валерія Позднякова, за дорученням пошукової групи http://exo.at.ua
Головна 
