Вівторок, 21.11.2017, 11:59
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3241
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 1
    Із них:
    Новачків: 866
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2534
    Жінок: 707
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 4994
    Форум: 509/31534
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Всі статті » Справи життєві » Творчість [ ]

    Категорії каталога
    Роздуми про життя [35]
    Кримінал [5]
    Творчість [11]
    Літературна творчість
    Бізнес [5]
    "Зіркова збірка", червень 2009
    Молитва

    Сроду не молилась, без Бога жила.
    А сегодня с молитвою в церковь я пришла.
    Не за себя, Боже, я пришла молить.
    А за сына прошу, дай ему пожить.
    В Припяти пожарным сынок мой служил.
    Тихим и зеленым городок тот был.
    И работали там, двигая прогресс
    Все четыре блока Чернобыльской АЭС.
    Коль в плену сидит тот атом,
    То людям он служит.
    А вырвется на свободу - все живое душит.
    Кто-то там не доглядел. Так уж постарался.
    Четвертый атомный блок, как бомба взорвался.
    Огонь крышу охватил, и все дальше вьется.
    Если не остановить, станция взорвется.
    А если взорвутся все четыре блока –
    Конец света Украине, значит, раньше срока.
    Примчались пожарные, создают заслон.
    А жара такая, плавится гудрон.
    Раскалившись добела, железо горит,
    Синими огнями светится графит.
    Мой сынок, его друзья в тех лучах горели.
    Они знали, на что шли, жизни не жалели.
    На огонь они песок, пену посылают,
    А коверные лучи их жизни сжигают.
    Отвели они беду, славно потрудились.
    Но себя не сберегли – сильно облучились.
    Тает словно свечка любимый сынок,
    Что только не делала, прямо сбилась с ног.
    В Москве, в клинике сказали, что он не жилец.
    Спаси его, прошу тебя, Бог ты наш, Отец.
    Ведь без него оборвется жизни моей нить,
    Если нужно, возьми меня, дай сыну пожить.
    Неумело, торопливо она закрестилась.
    Встала на колени – затем удалилась.

    Емельянова


    *     *     *


    Житнє поле

    Мені так часто сниться житнє поле,
    Ромашки білосніжні край доріг.
    В гніздечку пташеня пухнасте, кволе,
    Шовкові трави падають до ніг.
    Там теплий вітерець шумить в колоссі
    І ниву наче човника гойда,
    А сива горличка в зеленім просі
    Услід туркоче, жалібно рида.
    А далі-далі, на горбах й в долині,
    Мов жару хто насипав у житах.
    І волошкові очі сині-сині
    На довгий поглядають курний шлях.
    А я біжу по втоптаній стежині
    Навстріч матусі, милій, дорогій.
    Вона окрилена, в терновенькій хустині
    Дає «від зайчика» шматочок хліба свій.
    І ми щасливі повертаємось додому,
    Нам усміхається потріскана земля,
    А вітер лине вдалеч невідому…
    Співають ниви і заквітчані поля.

    Галина Петлюк


    *     *     *


    Одинока хата, двір у спориші.
    Посивіла мати. Тліє у душі.
    Не летять пташата з вирію давно,
    Смуток в кутках хати, у сльозах вікно.
    А гіллячко вишні горне до вікна,
    Горличка сивенька воркує одна.
    Просить Матір Божу їй допомогти,
    Дати серцю спокій, болі відвести.
    Слізоньки пекучі котяться униз,
    У печі палає, потріскує хмиз.
    До самого ранку очей не зімкне:
    На світлину гляне і важко зітхне.
    Тихо в самотині піде в небуття,
    Та навряд чи дітям прийде каяття.

    Галина Петлюк


    *     *     *


    Кума кумоньку питає: «Чули таку звістку,
    Голодній собаці підкинули кістку.
    І принесло на ту кістку, із цілого краю
    Не одну собаку, а цілую зграю.
    Гризуть одна одну, топчуть все довкола
    І не бачать, що та кістка маленька та гола.
    І вона не варта, щоб за неї битись,
    Бо як її гризти, то можна вдавитись».

    Емельянова


    *     *     *


    А ти груші подаєш мені
    Я прийду до тебе на світанні
    Із букетом квітів польових,
    Обійму хреста сріблясті грані
    І гірка сльоза впаде на них.
    Розкажу про радощі і болі,
    Про життя у рідній стороні,
    Колоски, налиті в чистім полі,
    І лелечі зграї на стерні.
    Грає сріблом берег на світанку,
    Як шумлять дубочки у ліску.
    Дятли там вистукують «морзянку»
    І вітри шмагають осоку.
    Все сплели корінням верболози,
    І нема впомині вже ставка,
    Котяться униз пекучі сльози,
    І тепло на березі блука.
    Тверда в’ється змійкою дорога,
    Залишилося зовсім мало хат.
    Ані тріски з отчого порога,
    Лиш сплива дитинства мого сад.
    Наче сонце, дички у подолі,
    Та такі солодкі, запашні.
    Я іду стежиною поволі,
    А ти груші подаєш мені.

    Галина Петлюк


    *     *     *


    Ловіть життя щасливу кожну мить
    Біжить в’юнкою стежкою дівча,
    Вітер куйовдить пасемця шовкові.
    Діброва радо співом зустріча
    У сяйві срібні котики вербові.
    Співа. Дзвенить струмочками весна,
    З-під снігу проліски до неба пнуться,
    Бринить у серці золота струна,
    І зайчики поміж дерев сміються.
    А сік по кронах вгору струменить,
    Так легко дихати на повні груди.
    Ловіть життя щасливу кожну мить.
    Добро творіть. Весні радійте, люди!

    Галина Петлюк


    *     *     *


    Судьба

    Солнца луч скользнул по крыше,
    Мир проснулся в тишине.
    Я, глаза открыв, увижу
    Зайчик солнечный в окне.

    Жизнь - кино, в ее фрагментах
    Нету смысла все равно.
    Как на старых кинолентах
    Черно-белое кино.

    Мы не будем жить, как в фильме
    От начала до конца.
    По сценарию другому
    Доживем все до венца.

    Сердца стук, долой волненье
    И у сцены на краю
    Роль пред камерой сыграем
    Не чужую, а свою.

    Ольга Северин
    Категорія: Творчість | Додав: Admin (11.06.2009)
    Переглядів: 1013 | Рейтинг: 5.0/1 |
    Система Orphus


    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Інтеренет-магазини... >>
  • Купити оригінальни... >>
  • Новий Рік вже скор... >>
  • 10.10.2018 - Очень... >>
  • ЧТО МЫ ИЩЕМ В &quo... >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2017, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net