Grey, от навіщо підігрувати україноненависникам? Наведу коротку інформацію щодо Холмщини, яку деякі невігласи не вважають Україною.
Під час навали Батия зруйновано Київ, Галич та інші княжі столиці, а от сильно укріплений Холм вистояв, тому Великий Князь Київський Данило Романович переносить столицю держави у Холм. Тому Холмщина є не просто рядовою українською землею, але столичною і дуже важливою в культурному, історичному і географічному аспектах. Фактично Холмщина нависала над польською столицею, а українські міста і села доходили майже до Вісли. Польський терор на Холмщині був мабуть найпотужнішим.
На католицьке Різдво 1942 року, польський загін напав на село Пересоповичі. Ляхи колядували над трупами знищених українців.
І от тепер якийсь "славних прадідів, з Полтавського полку, нащадок поганий" буде звинувачувати в чомусь УПА, яка захищала українців від знищення.
Та будь-хто, волинець, подолянин, чи полтавчанин, повстав би проти такого з ножем у руках. Порівняйте з Коліївщиною на Київщині.
Звичайно, що почалось масове повстання і окупантів почали вирізувати.
Представники української сторони в населених пунктах висували ультиматум до поляків: протягом 48 годин залишити село. Армія Крайова віддавала контрнаказ: не залишати територію, інакше Польща втратить Волинь. Тому вся відповідальність за трагедію лежить на польській окупаційній стороні.
На Холмщині, де позиції поляків були сильнішими, вирізували українців, а пізніше вцілілих депортували на схід, а територію віддали Польщі. За даними Армії Крайової, під час різанини на Волині загинуло 15 тис. поляків і 12 тис. українців.
Додано (06.01.2010, 22:58)
---------------------------------------------
Quote (Grey)
але самі галичани і буковинці називають себе русичами, а не українцями
не меліть дурниць Додано (06.01.2010, 23:12)
---------------------------------------------
А ось як проводилась депортація українців зі своїх споконвічних земель:
ДОПОВНЕННЯ
До протоколу в справі масового морду українського населення
в с. Завадка Морохівська, пов. Сянік, Дня 24.I.1946 року
Акцію переводив 34 полк ВП з Сянока. В акції мордування брав участь перший баталіон того ж полку. Інші баталіони були розміщені в околиці для "охорони" мордуючих. Штаб полку під командуванням полк. Плюто квартирував в той час у селі Мокре. Акція тривала від годдни 8-8.30. Вичислюємо тут помордовані родини із зазначенням в який спосіб їх закатовано.
(Список подається родинами)
1. Катерина Білас - рок. ок. 60 - ранена. На ранену наклали поляки дров і соломи та спалили її живцем.
2. Меланія Білас - рок. ок. 50 - спалена живцем у горіючій хаті.
3. Марія Кирилейза - рок. 41 - ур. в США - дістала 7 ударів багнетом. У ногах поломані пальці, права рука три рази зломана, відрізана ліва грудь, розчереплена голова.
4. Анна Кирилейза (дочка) - рок. 16 - розбита голова, поламані руки і ноги.
5. Катерина Кирилейза (дочка) - рок. 15 - розбита голова, ранена багнетом крізь праву ногу вище коліна.
6. Андрій Максим - рок. 70 - спалений живцем.
7. Марія Максим (жінка) - вбита стрілом в потилицю.
8. Анастазія Максим (невістка) - відрізані м'язи вздовж лівої ноги від стопи до коліна, зломана ліва нога вище коліна, зломана два рази права нога, поломані обі руки, дістала три штики в ліву грудь, 5 штиків в праву грудь, розпорений цілий жолудок, розбита голова.
9. Степан Максим - рок.10. - дістав штики в груди і стріл в потилицю.
10. Анна Максим - один рік розпорене черево.
11. Катерина Максим - 4 роки - проколена багнетом в уста, 2 багнети у праву грудь, розпорене черево, випущено внутреності.
12. Катерина Томаш - відрізані груди, 5 штиків в черево, порізані ноги, жила ще понад годину, пізнала цивільних бандитів з Нєбєщан (сусідне польське село, яке брало участь у нападі разом з військом).
13. Марія Томаш (дочка) - відрізаний ніс, язик, вибрані очі.
14. Анна Томаш (дочка) - відрізаний ніс, язик, вибрані очі.
15. Степан Томаш (син) - відрізаний ніс, язик, вибрані очі.
16. Анна Нечиста - дістала стріл в груди, після якого жила ще 3 години.
17. Катерина Нечиста (дочка) - років 20 - ранена в ногу та кинена живцем у вогонь.
18. Ева Білас - рок. 36 - поколена багнетом в плечі.
19. Теодор Білас - рок. 65 - проколений штиком в черево, жив 7 год.
20. Іван Білас - рок. 40 - дістав постріл в плечі.
21. Марія Білас - рок. 32 - вирізаний язик, поломана права рука за п'ястуком, дістала 4 штики в черево, 4 штики в ноги.
22. Софія Білас - рок. 7 - порізані ноги й черево.
23. Михайло Нечистий - ранений в праву ногу вище коліна і ліву руку за п'ястуком.
24. Тарас Нечистий - дитина років 3 - дістала постріл в ліве рам'я з розривної кулі. Померла по 6 годинах мук.
25. Катерина Нечиста (жінка) - ранена в ліву ногу, спалена живцем.
26. Магдалина Нечиста - рок. 17 -ранена, опісля спалена в огні.
27. Софія Нечиста - (дочка) рок. 8 - ранена, опісля спалена в огні.
28. Марія Нечиста - (дочка) рок. 6 - ранена, опісля спалена в огні. (про це розказав муж Михайло Нечистий, якого раненого залишили в горіючій хаті, а з якої він вспів ще втекти).
29. Осип Дудиньчак - рок. 40 - дістав 2 штики в груди.
30. Анастасія Дудиньчак - рок. 40 - вбита пострілом в груди.
31. Ева Іздебська - вбита пострілом в плечі.
32. Катерина Іздебська - (6-місячна дитина) - зарізана, підрізане горло та бита штиком в голову.
33. Дмитро Боньчак - рок. 50 - приголомшений ударом кріса і спалений в огні.
34. Іван Боньчак (брат) - дістав постріл у черево та спалений в огні.
35. Анна Клемчик - підрізане горло, постріл через грудну клітку.
36. Василь Циганик - прострілений запальною кулею в руку, після чого по трьох тижнях помер.
З1. Катерина Циганик (мати) - заломана чашка, стріл в потилицю.
38. Іван Циганик - проколений багнетом в груди.
39. Іван Гріньо - вбитий стрілом в потилицю.
40. Михайло Іздебський - проколений багнетом в груди.
41. Петро Іздебський (брат) - стріл у голову.
42. Катерина Козлик - розбита голова, випущений мозок.
43. Анна Козлик - перестрілені груди.
44. Ева Козлик - перестрілені груди.
45. Дмитро Кметчик - стріл в потилицю, добитий штиком.
46. Катерина Кирилейза - стріл в груди.
47. Ярослав Кирилейза (син) - підрізане горло.
48. Петро Кирилейза (брат) - стріл в плечі.
49. Осип Боньчак - пострілений в груди.
50. Катерина Боньчак (жінка) - стріл в груди.
51. Марія Боньчак (дочка) - ранена в ліву руку, в ліву ногу.
52. Нестор Іздебський - стріл в ноги.
53. Андрій Нечистий - проколений 3-ома штиками в груди.
54. Катерина Білас - стріл в плечі.
55. Іван Нечистий - 2 стріли в плечі.
56. Микола Добрянський - ранений в черево, помер по 6-ох год.
Кого бандитське польське військо не вспіло замордувати чи застрелити, того важко побило та покалічило. Раненим пізніше не позволяли іти до лікаря. Лікарські обов'язки коло ранених сповняли санітари УПА. Через побиття і важкі рани померло по кількох тижнях ще кілька осіб.
Село цілковито пограбоване. ВП забрало 17 коней, 34 корови, 157 курей, 78 кірців збіжжя та інші речі. Спалено 27 хат-колиб, які населення щойно збудувало після спалення села німцями в часі переходу фронту 1944 року. В огні догоріла решта недограбованого майна.
В зв'язку з цим населення лишилося без засобів до життя. Після акції ВП пустило по терені фальшиву пропаганду, що забили в Завадці Морохівській 80 бандерівців, які стріляли до них з хат. Такі самі звідомлення висилали війти збірних громад до старости. Ці звідомлення були цілком неправдиві, бо підчас цілої акції не впав ні один стріл з хати.
Наша організація дала пошкодованим селянам поміч в харчах, одежі та грошах. Люди примістилися в останніх ще 7 хатах та відбудовували наново погорілі будинки. Мимо наказу ВП виноситись до УССР, населення не слухало, а дальше будувалось та жило в селі.
ДРУГИЙ БАНДИТСЬКИЙ НАСКОК ВП
на село Завадка Морохівсвка в дні 28.ІІІ.1946 р.
Дня 28.ІІІ.1946 року о годині 4 рано перший баталіон ВП з чотирьома мінометами під ком. капітана (большевик), обступив зі всіх сторін с. Завадку Морохівську, пов. Сянік. Частина людей втекла до ліса, а решту жовніри ловили і зганяли на площу коло школи. Тут капітан ВП сказав до зігнаних силою людей промову, в якій між іншим заявив, що "вистріляю усіх до особи за те, що не їдете, але тут з бандерівцями хочете робити свою Україну". Потім наказав вибрати 11 здорових мужчин, яких на очах всіх присутніх (жінки, старики, діти) казав розстріляти.
Жертвою терору впали слідуючі особи:
1. Іван Маслюх - років 46,
2. Теодор Маслюх (син) - " 25,
3. Микола Маслюх (син) - " 29,
4. Михайло Клепчик - " 28,
5. Василь Добрянський - " 25,
6. Яким Шуркало - " 40,
7. Степан Козлик - " 18,
8. Дмитро Кирилейза - " 48,
9. Михайло Нечистий - " 38,
10. Іван Білас - " 35 (убитий прикладом кріса),
11. Теодор Білас - " 40.
(Серед застрілених було кількох ранених ще з першої акції).
По виконанні морду спалено решту 7 колиб, пивниці та викопані ями, в яких мешкало населення. Залишено тільки школу і церкву.
Зграбовано останні 2 корови та одного коня, які були ще в селі. Після цього знову промовляв до людей цей сам капітан словами: "Так буде зі всіма, які не хочуть виїхати. Тому наказую до 3-ох днів опустити село, бо в противному випадку вистріляю решту. А щоб ви, люди знали моє добре серце, не кажу палити школи, щоб жінки і діти, поки не виїдуть, мали приміщення".
Мимо того морду населення дальше держалось і не виїжджало до УССР. Перенеслось мешкати під ліс, де жило жебраним хлібом у провізоричних будах. Акція потривала ще цілу годину, після чого ВП чимскоріше відступило в сторону польського села Нєбєщани.
ТРЕТІЙ БАНДИТСЬКИЙ НАСКОК ВП
на село Завадка Морохівська в дні 13.ІV.1946 р.
Дня 13.ІV.1946 року наскочило, втретє ВП на село Завадка Морохівська, пов. Сянік. Тим разом знову прибули силою ок. 2-ох сотен. До села входили непомітно. Одні зробили застави від ліса, а інші входили зі сторони Мокрого і Нєбєщан. Селяни, побачивши небезпеку, почали втікати куди попало. За втікаючими стріляли поляки з кулеметів та автоматів. Зловлених мужчин стріляли та били до непритомности. В наслідок цієї акції замордовано таких людей:
1. Володимир Добрянський - рок. 15 - застрілений.
2. Іван Добрянський - рок. 22 - побитий, застрілений.
3. Орест Маслюx - рок. 27 - покалічено ноги, побитий прикладом кріса.
4. Володимир Боньчак - рок. 18 - ранений, добитий камінням.
5. Сенько Нечистий - рок. 3 - застрілений.
6. Іван Кирилейза - рок. 42 - роджений в США, важко ранений в двох місцях.
Кожну жінку, яку зловлено, сильно збито. Побило польське військо також малих дітей. Спалили 3 колиби, які люди успіли поставити за час від 28.ІІІ. До 13.ІV. Спалили школу. Побитим людям заявляли, що вистріляють усіх дорешти, як що до 2-ох днів не винесуться до УССР. Однак населення мимо всього воліє згинути на рідній землі.
Населення цілий час діставало поміч від організації та ходило по сусідніх селах просити кавалка хліба.
ЧЕТВЕРТИЙ НАПАД І ПРИМУСОВЕ ВИСЕЛЕННЯ
решти українського населення с. Завадка Морохівська
польським військом в дні 30.IV.1946 року
30.ІV.1946 року знову ВП наскочило непомітно на с. Завадку Морохівську. Село обступили зі всіх сторін і силою почали виганяти решту населення на залізничну станцію Загір. Людей гнали цілий час під сильним конвоєм. Населення, мимо важкого життя і знущань червоних поляків, з плачем опускало своє рідне село. Того дня вивезено сімдесять вісім осіб, у тому лише 4 мужчин.
Так по-геройськи боролося довгий час з польським червоним військом убоге, кількакратно спалене українське лемківське село - Завадка Морохівська.
Разом, у чотирьох вичислених вище нападах, визволили сталінські бандити і їх польські наймити село Завадку Морохівську з усіх коней, усіх корів, усіх курей, з усього хатнього майна, з усього збіжжя, визволили майже сотку мешканців села, починаючи від немовлят, а кінчаючи на старцях від... життя...
* * *
Взяті в полон військами УПА в дальших боях жовніри польського війська - Павловські Владіслав і другі, та старшини: Кутило Францішек і Кузьма Броніслав зложили зізнання, в яких призналися, що брали участь у цих мордах та робили це на наказ своїх большевицьких командирів.