Проти українського народу застосовується: етнічний геноцид, алкогольний і наркотичний геноцид, інформаційно-економічний геноцид. Етнічний геноцид проявляється у вигляді безконтрольних міжетнічних шлюбів, що призводять до появи генетично ослабленого потомства, сексуальних збочень. Багато вчених Заходу займалися вивченням питань міжетнічних шлюбів і дійшли висновку, що в таких шлюбах у більшості дітей проявляється значне зниження інтелектуальних можливостей у порівнянні з одним із батьків. Оскільки на Заході генетику визнавали, то вдалося з наукових позицій пояснити це явище: якщо частина знань людини зберігається на генетичному рівні, то діти, що народжуються в змішаному шлюбі, отримують середню суму знань своїх батьків, накопичених на цьому рівні. Є й інші негативні якості, наприклад, високий відсоток смертності тощо, але не будемо на них зупинятися. Очевидно лише, що в селекції запроваджуються найвищі вимоги до елітних виробників потомства. Зупинимось коротко на зброї етнічного геноциду, що носить назву сексуальних збочень. Дослідження показують, що кількість гомосексуалістів у різних народів сягає 2-4 відсотки. Найбільший відсоток їх у країнах Західної Європи, де відсутній приріст населення. За оцінками соціологів і психологів, при досягненні чисельності гомосексуалістів понад 5 % від популяції даного народу, настають незворотні процеси, які призведуть до поступового зниження його популяції з темпом до 3 % щорічно. Все це прекрасно розуміли в давнину, коли гомосексуалізм вважали найтяжчим злочином і за нього карали смертю. Пізніше в багатьох країнах, в яких намагалися будувати незалежне від світових лаштунків суспільство, за гомосексуалізм притягали до карної відповідальності. Так, у Німеччині у 1933-1945 роках гомосексуалістів чоловічої статі садовили в жіночі тюрми, а жінок у чоловічі, і відновлення нормальної сексуальної орієнтації відбувалося за рік-два. Жорстоко, але, вірогідно, за тими вимірами справедливо.

Найдавнішою зброєю геноциду є алкоголь і наркотики. її застосовували в Америці колонізатори для знищення індійців, які тепер живуть у власній країні в резерваціях. Інформаційно-економічний геноцид, із застосуванням телебачення та інших видових засобів передачі інформації, полягає в пропаганді "культури" і "цивілізованості життя" кожної сім'ї за певними стандартами, з одного боку, і у створенні певних економічних умов, за яких ці стандарти виявляються недосяжними для більшості членів суспільства, з іншого. В цьому випадку молоді люди постають перед простим вибором: або хороше життя без сім'ї (вільний секс, культурний відпочинок, вибір будь-яких умов праці, хороші прибутки) чи створення сім'ї і виховання дітей з труднощами в житті. І дуже часто молодь обирає перший шлях. Тому при вмілому використанні З МІ і створенні відповідних соціальних умов в державі можна досягти вражаючих результатів зниження чисельності населення, руйнуючи цінність сім'ї як основи кожного суспільства. Ця форма геноциду є лише проявом відомого положення "демократичного суспільства" — примату прав людини над правами держави.

Інформаційний геноцид проявляється і в умілому використанні ЗМІ. Впливаючи на психіку, можна псувати настрій і тим самим спричиняти погіршення стану здоров'я людини. Наукові розробки психологів доводять, що людина повинна отримувати 35 % позитивних емоцій, 5 % — негативних і 60 % — нейтральних. Порушення цього співвідношення призводить до хвороби індивідуума і навіть до його смерті. Проведений Книжковою палатою України ім. І. Федорова аналіз 20 українських газет показав, що вся газетна інформація розподіляється таким чином: нейтральна — 53 %, негативна — 27 %, збалансована — 13 %, позитивна — 7 %. Такий розподіл інформації викликає у нормальних людей негативні емоції, що руйнують психіку, спричиняють скорочення тривалості життя.

Матеріали про успіхи в українській політичній, економічній, соціальній, культурній, науковій сферах, про загальнолюдські цінності, захист прав людини, свободу особистості не часто з'являються на сторінках газет. Фахівцями досліджено, що це близько 7 % усієї газетної інформації.

Маючи такі цифри, чи можна говорити про здорове суспільство?

Уривок з книги М.І.Сенченка "Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна".