В понеділок в приміщенні холодного, напівзруйнованого сільського Будинку культури зібралися разом близько сотні людей. Зібралися вони на збори власників земельних паїв.
Люди прийшли дізнатися про перспективи місцевого сільгосппідприємства ПСП «Василівське» і, відповідно, про своє майбутнє. Адже саме «Василівське» є основним орендарем місцевих земель. Свої наділи Володимиру вовку у свій час здали 366 землевласників. І більшість з них були дуже занепокоєні інформацією, яка почала курсувати селом. А говорили у Василівні про те, що однойменне господарство є банкрутом, що на його місце прийдуть нікому невідомі інвестори з Києва, які потім заберуть у селян землю. Говорили й про те, що Володимиру вовку нібито запропонували 3000000 гривень (!!!) в разі, якщо господарство «ляже» під інвестора.
От для того, щоб розвіяти чи підтвердити ці чутки й були, по ідеї, зібрані збори власників паїв. Крім самих селян на них були присутні: керівник ПСП «Василівське» Володимир Вовк, представники київської фірми «Астарта-Київ» Віктор Скачко та В’ячеслав Білаш, сільський голова Любов Середа, спеціально запрошений громадою полтавський юрист та співробітники «Ехо Кобеляк». Представників районної влади, як виконавчої, так і представницької того дня у Василівці не було. Їх, швидше за все, просто не запрошували, хоча один чолов’яга під час зборів, як заклинання повторював: «Решетилу потрібно писати, до Решетила їхати».
Одразу зазначу, ніякої сенсаційної інформації на зборах почути не довелося. В основному йшла досить емоційна та все ж ділова розмова між інвесторами та жителями Василівки. Була й критика на адресу Володимира Вовка, і визнання ним деяких своїх помилок. Звучали, правда, і вражаючі цифри – вже згадувані 3 мільйони і 300 тисяч за земельний пай. Та про це дещо пізніше.
Володимир вовк у своїй доповіді однозначно виловився за реорганізацію ПСП «Василівське» у товариство з обмеженою відповідальністю і співпрацю з потужним агро холдингом «Астарта-Київ».
Він наголосив, що нинішня фінансова і загальноекономічна ситуація у «Василевському» не дає можливості ефективно господарювати. Цьому, за його словами є об’єктивні пояснення. Так, у 2003 році із 800 гектарів озимих, посіяних у господарстві вижили лише 300. Та й з тієї площі зібрали всього-на-всього 8 тонн пшениці. В результаті господарство потрапило у фінансову кризу. І тільки-но почала з неї вибиратися, як неврожай 2006 року «добив» «Василівське». У цьому році врожайність озимої пшениці тут склала 17 центнерів з гектара, ячменю – 7. А все це через те, що немає можливості закупити високоякісний посівний матеріал та добрива і засоби захисту рослин. На «латання» старезної техніки щороку витрачаються 300 тисяч гривень, ще кількасот «з’їдає» оплата відсотків по кредитах.
Злиття ж з «Астартою» на думку Вовка зможе виділити проблеми «Василівського». Адже ця фірма вже добре зарекомендувала себе на Полтавщині, збираючи із застосуванням сучасних технологій суперврожаї. Щоправда, Володимир Іванович визнав свою помилку, що не зібрав подібні збори раніше. Він сказав: «Зібрав би я людей три місяці тому, все б пояснив і обійшлися б ми без чуток та домислів». Потім виступали представники «Астарти-Київ». Особливо красномовним був В’ячеслав Білаш. Слухали його дійсно уважно і зацікавлено, задавали запитання. А він агітував за «Астарту» на прикладі своєї агрофірми «Гоголеве», що в Шишацькому районі. У 2002 році господарство стояло на грані банкрутства, а після появи київського інвестора все різко змінилося. І зараз в «Гоголевому» працюють 800 чоловік, фонд заробітної плати становить 4,5 мільйони гривень, цьогорічна врожайність пшениці склала 45 центнерів, ячменю – 35, соняшнику – 31, кукурудзи – 80, буряку – 420. Члени мехекіпажів, які працюють на збиранні цукристих заробляють по 500 гривень в день. До 2003 року в Гоголевому мали 300 літрів молока в день, зараз надоюють 10 тонн, продаючи його по 2,5 гривні за літр.
І така ситуація, за словами Білаша, у всіх 35 господарствах, які ввійшли до агро холдингу. Зараз «Астарта» обробляє 120 тисяч гектарів землі на Полтавщині, але потребує розширення угідь. Адже фірма повинна завантажити сировиною Яреськівський, Глобинський, Веселоподолянський і Кобеляцький цукровий заводи, котрі їй належать. А в перспективі до них додасться і Артемівський завод, що в Чутівському районі.
Наголосив представник «Астарти» і на тому, що робочі місця у Василівці будуть збережені, плата за земельний пай становитиме 2% віл його вартості, надаватиметься допомога у утриманні ФАПу, дитсадка, ремонті доріг. Практично вся сільськогосподарська техніка буде змінена. Всі майнові паї «Астарта» готова викупити за 10 відсотків їх вартості. Володимир Вовк до цього додав, що вже з середи почне виплачувати заборгованість за користування майновими паями.
Щодо купівлі землі представники «Астарти», не криючись, заявили, що будуть її купляти. Але лише після того, як це буде дозволено українським законодавством. Відібрати ж землю у селян вони не зможуть у жодному разі. До речі, запрошений громадою юрист це підтвердив.
Леонід Гніденко єдиний, хто запам’ятався того дня своїм опозиційним виступом. Щоправда, він більше критикував за помилки і недопрацювання Володимира Вовка, не маючи претензій до «Астарти». Та водночас він закликав земляків: «Не продавайте землю! Зараз ваш пай коштує 30 тисяч гривень, через рік він вартуватиме 100 тисяч, через два – 300 тисяч!»
Судячи з атмосфери, яка панувала наприкінці зустрічі в залі, василівці швидше за все згодяться на пропозиції «Астарти». Тим більше, що альтернативного варіанту їм поки що ніхто не пропонує. Цілком можливо й те, що через 4-5 років подібні величезні агро холдинги оброблятимуть практично всю українську землю. А потім почнуть її скуповувати? Добре це чи погано? Однозначно сказати неможливо, але проблема ця надто багатогранна. Як невідомо, чи буде земля в Україні коштувати такі величезні гроші. Адже зараз фіксуються випадки нелегальної її продажі по ціні 750 гривень за пай.
P.S. Щодо 3000000, то Володимир Вовк дав такий коментар: «Чув таку суму, але ж це повна дурниця. Який бізнесмен заплатить такі гроші, не знаючи чи йому землю дадуть і коли вона окупиться».
Від редакції: до нас надходить інформація про неофіційне стимулювання подібними інвесторами керівників лежачих підприємств. Але там фігурують значно менші суми – 5-10 доларів за гектар.