Днями вкотре порушувалось питання про водойму, що знаходиться на межі двох районів – Кобеляцького і Новосанжарського. Але, здається, з'явилась надія, що цього разу справа таки зрушила з мертвої точки
Марківське водосховище руслового типу площею водного дзеркала 268 га має довжину 7,8 км, середню ширину 345 м (максимальну 1200 м), середню глибину 1,7 м (максимальну 3,5 м). Було побудоване без проекту у 1961 році, реконструйоване в 1971-му. Згідно паспорта водоймища від 1982 року "цвітіння" води спостерігається регулярно в період липень-серпень.
Водосховище, що розташоване на території двох районів Полтавської області і трьох сільських рад – Марківської, Попівської, Великокобелячківської – давно вже волає про допомогу. ЗМІ вже багато писали та знімали телесюжети про цей величезний ставок, що колись мав джерельно-чисту воду, в якому водилось багато риби. Навколишні мешканці залюбки відпочивали тут улітку. Тепер усе по-іншому.
Трішки передісторії. У 1980-х роках водойма, яка займає площу понад 200 гектарів, була на балансі місцевого колгоспу, який затверджував план догляду за ставом. І навіть почав реконструкцію дамби. Та в часи реформування сільськогосподарського сектора колгосп розпався, утворилася агрофірма. І хоча місцевий ставок вважався державним об’єктом, конкретного господаря у нього не стало. І почалися проблеми.
Для повноцінного функціонування водойми потрібно регулярно зливати воду, чистити, доглядати за берегами. Нині всього цього не робиться, отож вода застоюється, навколо водойми – неприємний запах.
Щоб вирішити цю проблему, необхідно знайти господаря, говорять жителі Марківки. Та відповідальність брати на себе нікому. Тож і занепадає з кожним роком колись така прекрасна водойма, яка тепер державна, місцева і нічия водночас.
Питання щодо реконструкції дамби та очищення ставу вже піднімалося у 1994 році Андрієм Рекою та Володимиром Чернявським, колишнім головами Новосанжарської і Кобеляцької райдержадманастрацій. Але кадрова політика, зміна керівників району вплинула на те, що про це питання забули.
Нещодавно на виконання доручення начальника Полтавського облводгоспу В. О. Фомичова щодо листа-звернення громад сіл Марківка, Великий Кобелячок, Попівка по сприянню вирішення проблемних питань, пов’язаних із загибеллю риби та подальшої експлуатації Марківського водосховища, головний гідрогеолог ГГМ партії О. В. Наливка проаналізував дані хімічних аналізів води із водосховища. Працівниками ГГМ партії тричі протягом 2007 року були відібрані проби води із водойми в районі греблі, а останній раз відібрана також проба води із потічка Вовчий в с. Великий Кобелячок. Аналізувались проби води по 29 показникам, таким як: температура, колір, прозорість, лужність тощо. Вимірювання виконувались в хімічній лабораторії міста Полтава, вміст забруднюючих речовин оцінювався по СанПІН № 4630-88 та критеріям оцінки показників забруднення у підземних, ґрунтових, дренажно-скидних і зрошувальних водах.
- Аналізуючи дані хімічних аналізів, можна зробити висновок, що вода у водосховищі загалом задовольняє вимогам, - говорить Володимир Фомичов, - крім вмісту нафтопродуктів у зимовий період, що можливо пояснити їх надходження з танучим снігом. Тож причина загибелі риби, можливо, криється в широкому використанні електричного струму для браконьєрського лову риби. Що іще раз доводить те, що водоймі вкрай необхідний господар.
За ініціативи Анатолія Шкарбана, депутата обласної ради і голови комісії з екології та раціонального природокористування Полтавської обласної ради, у Марківку особисто завітав Володимир Фомичов, начальник Полтавського обласного управління водного господарства. Він оглянув Марківське водосховище і впевнився, що у цю екологічну проблему необхідне термінове втручання.
- Яка водойма! Пам’ятаю, у 1989 році я був на Марківському водосховищі, - пригадує Володимир Фомичов. – Працювала насосна станція, водилось безліч риби. А тепер що? Треба господаря, але першочергово треба зробити ремонт дамби.
- Зараз водосховище навіть в оренду здати не має можливості, адже воно нічиє. З ким підписувати договір оренди? Ні з ким… - говорить Анатолій Шкарбан. – Так само ні від кого на даний час формувати пакет необхідних документів, перш ніж розпочати роботи. Взагалі проблема водоймища для мене не нова. На моєму робочому столі, в полі зору, давно лежить лист-звернення від сільського голови Валерія Проскурні. Та багаторічний досвід змушує мене втручатися в проблему тільки після знаходження шляху її вирішення. Сьогодні такий шлях, здається, намітився. Київське керівництво Полтавського облводгоспу обіцяло сприяти наведенню порядку на водоймищі. В свою чергу, я обіцяю прикласти всі сили, щоб переконати депутатів обласної ради у необхідності виділення коштів як на проектно-кошторисну документацію, а це близько 10 тисяч гривень, так і на саму реконструкцію – 150-200 тисяч. Хоча це тільки фінансові сторони проблеми. Не менш важливим є і питання власності. Якщо ми передамо водойму у власність держави, то і пошук орендаря буде проходити через держмито. І при орендарях із Києва чи Донецька, у громади села, району, та, мабуть, і області, різко зменшаться можливості контролю і впливу на діяльність орендарів. Тож важливо вже сьогодні шукати шлях вирішення цього питання. Можливо, враховуючи міжрайонний статус водойми, найти механізм власності на рівні області. Теж, скажу вам, завдання не із простих.
Того дня у Марківці був присутній і потенційний підрядник, який буде виконувати ремонтні роботи на водосховищі – Іван Дяченко (Кобеляцьке ПМК-244). Щойно буде виготовлена проектно-кошторисна документація, підприємство візьметься за роботу.
- Треба, щоб Марківська сільська рада взяла водосховище на баланс, - переконаний Володимир Фомичов. - Потім зробити ремонт. З часом водойма перейде до Полтавського водгоспу.
Валерій Проскурня, сільський голова Марківки, не ризикує брати на баланс водойму, що розташовується на території кількох сільських рад. Адже тоді доведеться змінювати план землеустрою, переконаний він. Тож щоб не вирішувати кількох майже глобальних питань по водосховищу одночасно, всі зацікавлені сторони домовились, про те, що наразі необхідно зайнятися реконструкцією дамби. Всі інші питання вирішуватимуться поступово. Адже головне – розпочати, зрушити, так би мовити, справу з мертвої точки.
На найближчій сесії сільської ради Валерій Проскурня повідомить громаду про плани щодо Марківського ставу. Адже першочергово треба заручитись підтримкою мешканців села.
- Проблема нашого ставка вже довго мусується у владних колах, - говорить Валерій Григорович. – Лише тепер я бачу, що буде толк.
- Добре, що хоч одну водойму врятуємо, - мовив Володимир Фомичов. – А скільки річок, озер занепадає! Взяти хоча б Кобеляцький район. Невже керівництву міста і району байдуже, що є проблеми, які потребують негайного вирішення, бо потім буде пізно? Адже їх земляк Анатолій Шкарбан – голова екологічного фонду! Не розумію, як цим можна не скористатися очільникам Кобеляччини.
І дійсно, чому в районі нічого не робиться для того, щоб врятувати від загибелі Кобелячку, почистити Ворсклу? Скільки можна сидіти, склавши руки? Є можливість отримати кошти з екологічного фонду на район і що – хтось хоч палець об палець вдарив, щоб це зробити? Радує те, що хоч надія на врятування Марківського водосховища з'явилась.