Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
«І нова вкраїна свіжі квіти не забуде сину принести» Петро Ротач
Пізньої осені 2006 року до музею-садиби Олеся Гончара, що в селі Суха, завітали вчителі-україністи з міста Дніпродзержинська. Вже сам візит педагогів одного з найкрасивіших міст України з безбожно забрудненою заводами атмосферою – приємна несподіванка. І ще несподіванішими здалися їхні наміри створити в новозбудованій міській школі музей Олеся Гончара. В життєписі письменника всього лише місяць перебування в Кам’янському (стара назва міста). Та й український письменник Гончар. А місто повністю русифіковане… Очільниця групи екскурсантів, спеціаліст інспекторсько-методичної служби управління освіти і науки Дніпродзержинської міської ради Тамара Згама переконливо доводила, що музей буде і шанувальники творчості великого Олеся в місті металургів є. А замахнулися вони на створення такого музею, якого немає ніде. Привернули увагу гостей в експозиції музею книги «Гончарова правда про духовність і церкву» Володимира Пащенка та «Літературні музеї Полтавщини» Миколи Степаненка. Тож і вирішили авторів обох книг прохати приїхати на відкриття майбутнього музею. А вже 19 жовтня поточного року Дніпродзержинська загальноосвітня школа №25 зустрічала гостей. Найжаданішими, звичайно, були дружина Олеся Гончара Валентина Данилівна та його любима онучка Леся, рідна 93-річна сестра письменника Олександра Сова, яку супроводжувала донька Тетяна. З Полтавщини прибули ректор Полтавського педагогічного університету імені В.Г.Короленка Володимир Пащенко та декан вищого навчального закладу Микола Степаненко, прихопивши попутно і мене, як директора музею-садиби Олеся Гончара. Хлібом-сіллю та українським танком зустрічали запрошених школярочки в національному вбранні в рекреації школи. Згодом – огляд самого музею. Велику світлу кімнату виділила адміністрація школи для постійно діючого джерела української класичної літератури. На вишукано-витончених стендах розміщено матеріали, в основному фото, які інформують про життя і творчість Гончара. Досконало виконані ініціативною групою батьків макети музею-садиби Олеся Гончара в селі Суха та церкви в Ломівці затишно прилаштовані на журнальних столиках. Най значимішу частину експозиції становлять експонати, які розкривають тему перебування письменника в Дніпродзержинську. Тут копії фото із приватних архівів редактора газети «Знамя Днепродзержинска» 1966-69 років Іван Савченка. На одній світлині: Олесь Терентійович розмовляє з молодою білявкою в робітничому комбінезоні. На жаль, історія не зберегла до сьогодні її імені. Вірогідно, що саме ця кранівниця і стала прообразом героїні роману «Собор» Віруньки Баглай. Екскурсію проводили вишуканою українською мовою учні школи. Доповнили їхню розповідь вищезгаданий Іван Савченко, колишній голова профкому ДМК Юрій Юрловський та член спілки письменників, цькований свого часу за участь в написанні листа творчої молоді Дніпропетровська на захист роману «Собор» і його автора поет Володимир Сіренко. Познайомилися гості і з людьми, безпосередньо причетними до створення острівка української культури: ініціатором цієї справи, начальником управління освіти і науки міста Наталією Виборною, керівником музею Світланою Маляренко, художником Сергієм Синягівським, фотографом Віталієм Серьогіним… Жваве обговорення новоствореного музею за участю Валентини Гончар, Володимира Пащенка, Миколи Степаненка, інших гостей та вищезгаданої старшої співробітниці музею «Літературне Придніпров’я» Світлани Мартинової мало продовження в аудиторії української мови та літератури, де на них чекали учні-старшокласники, а також учителі філології міста. Валентина Данилівна дарувала музеєві книги Олеся Гончара. Леся Найда-Гончар, Володимир Пащенко, Микола Степаненко та Володимир Сіренко поповнили бібліотеку молодої школи своїми книгами. На прощання гостинні господарі обрадували гостей. Серед подарунків – альбом із світлинами експозиції. Незаповнені його файли в майбутньому заповнять фотографії, які відображатимуть роботу музею. А ще кияни, дніпропетровці та полтавчани везли додому яскраві осінні квіти міста Кам’янського.
Тетяна БОНДАРЕВСЬКА, директор музею-садиби Олеся Гончара
Головна 
