Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Ось уже третій рік передплачую «Ехо Кобеляк» і з цікавістю перечитую кожний номер, адже газета висвітлює всі аспекти життя нашого району, друкуючи статті різних людей незалежно від їхніх політичних уподобань. Сама ж пишу вперше. І поштовхом до цього стало опубліковане в останньому номері газети інтерв’ю з депутатом районної ради Вікторією Шкарбан. Приємно, що Вікторія Іванівна має свій, реалістичний погляд на проблеми району і не належить до сліпих копіювальників закордону. Повністю розділяю її думки «про кобеляцькі басейни та закордонні вояжі». Недаремно ще наші дідусі і бабусі говорили: «Полову їсть, а марку держить». Невже наш рівень життя піднявся настільки, що ми всім забезпечені? А гроші громади Кобеляцького району нікуди вже вкладати – вулиці заасфальтовані, ветерани війни і праці безкоштовно вилікувані, від ситого життя нудьгують і думають про доміно і шахи? Складається враження, що кобелячанам для повного щастя тільки басейна не вистачає, точніше можливості поплавати в ньому, заплативши якихось 50-100 грн. (менше не можна, бо споруда повинна окупитись, а ще й утримувати її за щось треба). Але за статистичними даними приблизно 70-80% українського народу живе за межею бідності. А це означає, що, на жаль, більшість людей вже років десять не їли вдосталь м’яса і молочних продуктів, не купують нового верхнього одягу, та й білизна, мабуть, ще виробництва фабрики «Червоний комунар». І будівництво басейну в нашому місті за таких умов буде «пиром во время чумы». Шановні, ви хочете повести Україну в Європу? То сядьте в новенькі свої автівки і поїдьте по селах Кобеляцького району. І відразу ж побачите, кого ви хочете ощасливити басейном. На все село – десяток, а то й менше, заможних хазяїнів, «нових русько-українців», які живуть більш-менш пристойно, а сотні дворів – це рівень африканських слаборозвинутих країн. Скрізь – страхітливі злидні й загальна розруха. Ті ж невблаганні статисти стверджують, що за роки незалежності Україна зазнала збитків більше, ніж під час фашистської навали. З цього приводу батько мій завжди із жалем говорить: «Навіть німці колгоспів не розганяли, а демократи бач, розвалили». Володимир Жуков у своєму бліц-інтерв’ю говорить, що в першу чергу басейн потрібен дітям. Не заперечую, дійсно потрібний. Але чи тільки басейн? Я теж була за кордоном і можу провести паралелі між рівнем життя українців та, наприклад, американців. І порівняння, звісно, будуть не на нашу користь. Прагнути до кращого, безперечно, потрібно. Але починати, на мою думку, треба не з помпезності і пере різання стрічок, а з повсякденної турботи про підростаюче покоління. Правильно говорить Вікторія Іванівна про відсутність внутрішніх туалетів у сільських школах. Але ж вони відсутні і в міській школі №3! Немає у багатьох школах і нормальних спортивних залів, і покрівлі шкіл протікають з року в рік, відсутні і надійні огорожі біля навчальних закладів (особливо біля тих, які розміщені поруч із регіональними дорогами). І це не «самоїдство», як стверджує Володимир Володимирович, а ті наболілі питання, які потрібно вирішувати негайно, в першу чергу. Звичайно, думка депутатів районної ради, думаю, буде врахована при вирішенні такого важливого питання. А щодо громади… Якщо районна влада буде дослухатися так, як дослухалася до думки батьків при вирішенні питання про відкриття 5 класу на базі школи №3, то співпраці з громадою не буде. Я працюю вчителем вже багато років. Навчала різних дітей, з різних сімей. Але тільки в останні роки я стала свідком ганебних для цивілізованого суспільства випадків – голодних запаморочень. Діти прямо на уроках втрачають свідомість, і, як констатують лікарі, – саме від голоду. І після цього ми будемо вдавати із себе піклувальників про дітей, правдолюбів? Давайте спочатку нагодуємо дітей, а потім вже побудуємо в кожному селі басейни, хай ситі дітлахи вчаться плавати.
Головна 
