Пятниця, 07.08.2020, 03:55
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Розділи новин
Новини Кобеляччини [1620]
Твоє рідне місто, в якому ти живеш, навчаєшся, працюєш... Гадаєш, тут нічого цікавого не стається? Помиляєшся!
Новини Новосанжарщини [246]
Є таке чудове і чисте місто на Полтавщині - Нові Санжари. І живуть в ньому чудові люди. Але от казуси і там бувають цікаві
Новини України [9826]
Новини з Батьківщини
Новини світу [4403]
Тут усі найважливіші світові новини! Будь у курсі того, що відбуваються далеко, але все-таки навколо тебе!
Відео-новини [119]
Відео-новини зняті нашими кореспонентами. І не тільки нашими...
Новини Царичанки [0]
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3297
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 8
    Із них:
    Новачків: 922
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2581
    Жінок: 716
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 5051
    Форум: 539/31638
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Головна »2007 » Листопад » 13 » ТАНЯ БІЛИК: “КОЛИ Я ВИШИВАЮ, ТО НЕ ДУМАЮ ПРО ПОГАНЕ”



    ТАНЯ БІЛИК: “КОЛИ Я ВИШИВАЮ, ТО НЕ ДУМАЮ ПРО ПОГАНЕ”
    11:01
    nullТаня – інвалід І групи, народилася з фізичними й психічними вадами. Діагноз – дитячий церебральний параліч. Але це не заважає дівчині гарно вишивати й з оптимізмом зустрічати новий день.
    На території Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату, що в Кобеляцькому районі, майоріють алеї чорнобривців, підопічні сидять на лавочках, насолоджуючись останніми погожими днями.
    - Папа прийшов! – вигукнув хтось, помітивши на території директора інтернату.
    Один за одним почали підбігати до директора його підопічні. Анатолій Шкарбан, директор Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату, встигав і обійняти кожного, і пожартувати, й посміхнутися.
    А йому у відповідь посміхалася дівчина, що сиділа на інвалідному візку. В її руках – п’яльця з вишиванням. Поруч стояла ще одна, трішки старша дівчина.
    - Що, дівчата, як справи? – Анатолій Шкарбан привітно посміхається. - Заміж не повиходили? – жартує. - Зараз ідемо до вас у гості.
    Коли через кілька хвилин ми завітали у кімнату до дівчат, вони вже встигли гарно вдягтися, очікуючи гостей.

    «БУЛО НУДНО І Я СІЛА ВИШИВАТИ»
    Тетяна Білик народилася 12 грудня 1980 року на Полтавщині у Кременчуцькому районі. У вересні 2002 року прибула до Ліщинівського психоневрологічного будинку-інтернату.
    - Спочатку мама віддала мене до школи-інтернату у Цюрюпінську, - починає свою розповідь 26-річна Таня Білик. – А до цього я жила в будинку малюка. Коли підросла, мама забрала додому в Кременчук (село Червонознаменка, Кременчуцький район – авт.). Якось мені було нудно, не було чим зайнятися, то я найшла малюнки і спробувала вишивати. Вийшло. Я запитала у мами: «Правильно вишиваю?». Вона сказала, що так. З того дня без голки з ниткою не провожу й хвилини. Потім попросила тата, щоб він купив мені п’ялечка. А в школі – інтернаті мені не давали вишивати, боялися, що вколюся голкою, бо руки трусилися. А взагалі мені не подобалось у тому закладі, там не годували майже і я була худа-худюща. І гуляти не випускали, весь час під замком нас держали, телевізор був один на всіх, а тут, в Ліщинівці, добре – затишна кімната, телевізор, харчування хороше, на прогулянки виходжу.
    Тані трішки важко говорити. Певно, хвилюється. Але для фотокамери позувала охоче. Для тих, хто не знає – при діагнозі «церебральний параліч» у людини порушена функція верхніх і нижніх кінцівок. Тож Таня не може самостійно пересуватися, а руки у неї з фізичними вадами. Але це не заважає хворій дівчині тримати голку й п’яльця з тканиною.
    - Мені аби малюнок був і я тоді будь-що вишию. Шкода, що журнал з малюнками вітром завіяло, коли я вишивала на вулиці, - засмутилася моя співрозмовниця. – Там таке гарне все було.
    - Нічого, я тобі новий журнал привезу, - заспокоює дівчину Анатолій Шкарбан.
    - Це добре, бо я хочу ще у виставці взяти участь, - зраділа Таня.
    Нещодавно на виставці творчих робіт серед інвалідів «Зорі надії» у Полтаві були вперше представлені роботи Тетяни Білик. Виставку організовано за сприяння Сергія Чумака, голови Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Крім Тані, у ній взяли участь ще четверо підопічних Ліщинівського будинку-інтернату - Юлія Мільніченко, Борис Борисенко, Лариса Гришко та Світлана Семітко, які представили свої творчі роботи – картини, в’язані речі тощо.
    - Тому моїх вишивок і мало тут, бо вони усі в Полтаві, - розповідає вона, доки ми роздивляємось її вишивання.
    Квіти, звірі, казкові персонажі – все на тканині, мов справжнє. Для того, щоб юна майстриня вишила, їй варто лише мати перед собою зразок майбутнього малюнку. Всі інші деталі вона вигадає сама.

    НА ВІДКЛАДЕНІ ГРОШІ КУПИЛА МОБІЛКУ
    Таня дуже любить тварин. Часто буває на підсобному господарстві Ліщинівського будинку-інтернату.
    - Люблю усіх маленьких тваринок, - очі Тані загораються. – Коли гуляю по допоміжному господарству, мене завжди оточують кошенята, цуценята і телятко поряд бігає. Мабуть, і звірі мене люблять.
    Часто там, на допоміжному господарстві, поміж тварин, Таня і вишиває. Говорить, що її бабуся теж гарно вишивала хрестиком. Мабуть, цей талант передався і внучці.
    Багато вишивок у мами дома, - говорить юна майстриня. – Вона скоро приїде мене провідати, може, в листопаді.
    Щоб частіше спілкуватися з мамою, Таня зі своєї пенсії відкладала гроші і близько року тому купила мобільний телефон. Сьогодні у Таниній мобілці лише три номера найближчих людей – мами, «папи» Анатолія Шкарбана й Олега Пастухова, його заступника. Але, мабуть, «папі»-лікарю Таня телефонує частіше, аніж мамі. За словами дівчини, через хворобу і перенесену операцію, мама не змогла доглядати за Таньою, тому і віддала її до психоневрологічного інтернату.

    «СТАРША В КІМНАТІ СВІТЛАНА, А Я ЇЙ ДОПОМАГАЮ»
    У кімнаті, де мешкає Таня, крім неї, проживає ще троє дівчат. Люся, Люба і Світлана.null
    - Як тільки ми познайомилися зі Свєтою, я зрозуміла, що ми будемо дружити, - згадує вишивальниця. – Відтоді ми нерозлучні, скрізь завжди разом – Вона допомагає мені перевдягатися, возить мене на прогулянки, допомагає нитку в голку всувати. Та я й сама це можу! Просто це довше. Свєта у нашій кімнаті старша, а я їй допомагаю підтримувати порядок.
    Дівчата живуть дружно, лише інколи сперечаються.
    - Просто в усіх характер різний, до кожного свій підхід треба, - впевнена Таня. – Тому й важко буває. Але ми швидко миримось.
    Світлана жила в будинку-інтернаті до знайомства із Таньою більше десяти років. Говорить, що вишивати ніколи не любила.
    - А допомагати Тані – залюбки, - мовить дівчина. – А взагалі люблю в'язати носки. А ще – прати, - посміхається. – А разом ми любимо співати, слухати музику, особливо Буланову і Малікова.
    - Серіали дивимось – «Татьянин день», «Багата й кохана», - додає Таня. – Бува, читаю газети цікаві. Але то здебільшого на свята, бо тоді я не вишиваю, не можна.
    Тож найбільше часу дівчина проводить з п’яльцями. Вишивання хрестиком – це дар Божий у неї. Адже не кожна здорова людина зможе вишити щось подібне. А Таня – може. І впевнена, що кожна людина зможе знайти свою улюблену справу, було б лише бажання.
    - Коли займаєшся тим, що до душі, тоді погані думки не лізуть у голову. Я вишивала цілу зиму й весь цей час не думала про погане. Лише про хороше. Буду вишивати й далі, хочу ще зі своїми вишивками на виставці побувати.
    Певно, варто повчитись у цієї дівчини нам, здоровим людям, тому, як треба вірити у краще, з посмішкою зустрічати новий день і любити ту справу, якою займаєшся.

    Марина ПРИХОДЬКО


    Категорія: Новини Кобеляччини | Переглядів: 3233 | Додав: Admin


    Всього коментарів: 0

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Календар новин
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Работа для девушек >>
  • Из Кобеляк в Нежын >>
  • Букмекеры >>
  • Асоцiативна гра >>
  • GPS в авто >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2020, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net