Сьогоднішні білицькі "спартанці" гинути не збираються. Адже вони живуть у мирний час і до кровопролитних битв не готуються. Але справа, якою вони займаються  не менш почесна, благородна і патріотична.

Громадська організація із звучною назвою "Спарта" виникла в селищі Білики у 2006 році. Її заснували місцеві жителі, відомі ентузіасти розвитку спорту Олександр Максюта, Володимир Савченко і приватний підприємець Юрій Муха. Ці троє молодих чоловіків поставили собі за мету відродження спортивної, перш за все футбольної слави Біликів.

Колись, за радянських часів білицька футбольна команда "Сокіл"  "гриміла" по всій Україна. Потужне фінансування з боку цукрового заводу-мільйонера забезпечувало прекрасну матеріальну базу і запрошення до колективу "легіонерів" із Полтави. Навіть кобеляцький "Колос" частенько поступався біличанам. А Олексій Жук, тренер команди, тільки й встигав вигравати зі своїми хлопцями різні турніри, навіть всеукраїнські.

Та в період загальної розрухи в державі, коли завод-спонсор став банкрутом, славна футбольна команда припинила своє існування. Зараз же, навіть не зважаючи на те, що і цукровий завод, і молококонсервний комбінат відроджуються, їх нові приватні власники ще не поспішають вкладати гроші у спорт. І їх можна зрозуміти. Бізнесмени спочатку відновлюють виробництво, забезпечують стабільний прибуток, а вже потім думають про інше.

А молодь же в Біликах є! Вона хоче грати у футбол, займатися іншими видами спорту. Альтернативою ж цьому є лише алкоголь, сигарети, наркотики.

Розуміючи все це, вболіваючи за долю селища і зібралися разом троє зовсім різних людей. До цього моменту Максюту, Савченка і Муху об'єднувало лише те, що вони були біличанами і любили футбол. І віталися на вулицях та скаржилися один одному на занепад у Біликах улюбленого виду спорту. А потім вирішили не лише говорити, а й щось робити. Для бізнесмена Юрія Мухи започатковувати щось нове є справою звичною. Всі представники малого бізнесу звикли творити і ризикувати. Білицький ринок - його дітище, давно й успішно розвивається, не менш вдалим є й комерційний проект "Два куми". Та в один прекрасний момент Юрій зрозумів, що лише успішного бізнесу замало для повноцінного буття. Захотілося йому зробити щось корисне і для рідного селища. Але він чітко усвідомлював, що самостійно справу з "мертвої точки" не зрушить. Одного бажання і фінансових ресурсів для цього не вистачить, потрібні ще люди. І не просто люди, а однодумці, ентузіасти, готові жертвувати особистим заради громадського. А саме це є в сьогоднішній Україні найбільшим дефіцитом. Бізнесмени всіх рангів і калібрів відкрито заявляють, що працювати нині нікому. Нікому довірити гроші, щоб їх не вкрали, не прогуляли, не "профукали" бездарно, нікому доручити відповідальну роботу.

Та в Біликах, слава Богу, все "зрослося". І Юрій Муха, не приховуючи задоволення, говорить про своїх партнерів із "Спарти": "Якби в Україні всі були такими, як Савченко та Максюта, то ми б вже давно догнали і перегнали найрозвинутіші держави Європи. Це не лише фанати спорту, це педагоги й організатори з великої літери. З ними й в розвідку сміливо можна йти".

Чому біличани вирішили відроджувати спорт саме через громадську організацію? Та тому, що це випробуваний загальносвітовий досвід. Громадським організаціям більше довіряють люди, з ними охоче співпрацюють влада і бізнес.

І 15 травня 2006 року у Біликах виникла "Спарта". І взяла під свою опіку спорт. Результати діяльності об'єднання, якому трішки більше року від народження, вражають. Відновлена футбольна команда "Білики-Опт" стрімко прогресує - вже виграні два весняні Кубки району, першість по другій і по першій групі. А нещодавно біличани тріумфально здобули Суперкубок Кобеляцького району. В команді всього-на-всього три "легіонери" - Володимир Круговий, Юрій Няйко і Олександр Проскурня. Всі вони жителі Кобеляк. Основу ж команди складають біличани. Крім досвідчених Івана Редчиця та Олександра Максюти, виключно молодь - школярі і студенти. Та не лише виграні змагання є результатом діяльності "Спарти". Головне, що на колись занедбаний білицький стадіон потяглися люди. На матч-відкриття сезону у 2006 році прийшли тисячі біличан. Як в старі, добрі, радянські часи! На тренування зараз ходять десятки юних біличан, а юний форвард "Білики -Опт" Женя Жмудь став їх кумиром.

Побачивши, що робить "Спарта", миттєво зреагувала на позитив і місцева влада. Селищний голова Юрій Латиш та депутати прийняли місцеву програму розвитку спорту і виділили кошти для підтримки "Спарти". Сьогодні це кількасот гривень в місяць, але ж є перспектива! В перспективі "спартанці" планують звернутися за допомогою і до керівників місцевих гігантів переробної промисловості - цукрового заводу та молококонсервного комбінату. Адже і Микола Яківченко, і Віктор Рудич не повинні б залишитися байдужими до проблем білицького спорту. Тим більше, що Яківченко сам колись був відомими в селищі футболістом.

Найбільшою ж проблемою для "Спарти" буде відновлення стадіонних приміщень. Для початку, напіврозвалену будівлю, де по теорії повинні розміщуватись роздягальні, кімнати для суддів, потрібно узаконити, зібрати на неї всі документи. А вже потім вкладати в неї і сили, і кошти.

Завдання це складне, але його можна вирішити. Тим більше, що "спартанці" вже довели - їм до снаги перемагати.