Поки екологи, лісівники й науковці ламають списи у суперечках, що ж стало причиною різкого зменшення поголів’я червонокнижного зубра у волинських лісах, одна з найбільших його популяцій опинилася на наших теренах фактично на межі зникнення. Якщо у 1990 році зубрів на Волині було 205, то через шістнадцять років, у 2006, їх нарахували лише 24. Вражаюча динаміка знищення, чи не так? Серед причин і взаємних обвинувачень правдою залишається єдиний факт: зубри на межі знищення, і якщо не вжити радикальних заходів, то зовсім скоро ми побачимо лісового велетня лише на гербі Ківерцівського району або ж у підручнику. Громадська асоціація «ЗУБР», створена не так давно, долучилася до справи порятунку зубра.

Голова її ради Володимир Граковський називає причини, що призвели фактично до знищення цього рідкісного звіра у волинських лісах: це і збідніння кормової бази, і браконьєрство, і нераціональне, виснажливе використання лісів на території заповідної Цуманської Пущі, що, в свою чергу, призвело до катастрофічного погіршення середовища існування зубрів. Асоціація з однойменною назвою обіцяла порушити цю проблему на загальнодержавному рівні, бо чекати, поки в кабінетах чиновників складатимуть плани і програми з порятунку зубра, вже не можна.

Зубрів відстрілювали незаконно

Генеральна прокуратура України перевірила, як природоохоронні державні структури дотримуються чинного законодавства в галузі обліку, паспортизації та видачі дозволів на переселення, полювання з метою селекції зубрів. З’ясовано, що селекційні відстріли зубрів в Україні, і на Волині зокрема, проводили з грубим порушенням законодавства. Ще 19 грудня 1991 року Мінприроди затвердило спеціальне Положення про порядок обліку, паспортизації та видачі дозволів на відлов і відстріл з метою селекції зубрів, окремі пункти якого (зокрема 7, 10) суперечать вимогам закону та підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Червону книгу України» та ст. 32 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», спеціальне використання (добування) об’єктів Червоної книги здійснюється винятково в наукових та селекційних цілях. А селекційний відстріл проводиться тільки службовими особами, які охороняють мисливські угіддя. Комерційного відстрілу чи відлову цих тварин законом не передбачено. Тобто іноземні мисливці, які приїздили на Волинь за немалі гроші постріляти зубра нібито з селекційною метою, просто займалися браконьєрством? Виходить, що так, а лісові та природоохоронні чиновники, які торгували цими ліцензіями, чинили злочин. Свідомо чи несвідомо — питання інше. До речі, іноземні мисливці, як правило, полювали у нас заради мисливських трофеїв, які забирали з собою. Однак інструкцією про порядок видачі дозволів на добування червонокнижних тварин і рослин визначено, що вся одержана від селекційного відстрілу продукція (шкіра, роги, копита тощо) передається науковим організаціям. Куди, до речі, дівалося м’ясо відстріляних зубрів — питання теж цікаве.

Усупереч вищеозначеним вимогам, за спеціальними дозволами Мінприроди, виданими на підставі незаконних відомчих актів, іноземними громадянами протягом 1992—2006 років під виглядом селекційного відстрілу добуто 34 зубри, а трофеї з них здебільшого продали за кордон. Водночас за останні п’ятнадцять років кількість зубрів в Україні скоротилася більш як удвічі. Із 34 відстріляних в Україні начебто з селекційною метою зубрів 29 було відстріляно саме на Волині. За це лісівники отримали майже 400 тисяч гривень. Чи вартують ці гроші тих знищених червонокнижних тварин? Додайте ще 23 зубри, що загинули від браконьєрських куль і петель.

Заступник генпрокурора Т. Корнякова 19 жовтня 2007 року внесла відповідний припис міністру охорони навколишнього природного середовища України В. Джарти, яким зобов’язала припинити відстріл звірів, занесених до Червоної книги України. Хоча останніми роками на Волині іноземці зубра вже не стріляли. Немає кого відстрілювати...

Тим часом на Волині вже складено нову програму дій щодо збереження зубрів. Вона ще не затверджена, але відомо, як планують рятувати вимираючого звіра у волинських лісах. Окрім відновлення цуманської популяції і створення вольєра на площі 285 гектарів, планується створити нову популяцію у Шацькому національному парку (на території Поліського лісництва). Для поліпшення генетичного потенціалу популяції хочуть завезти нових плідників з інших регіонів України або Білорусі (за кошторисом один зубр, до речі, коштує 50 тисяч гривень, а планують завезти десять голів). Комплекс усіх заходів із порятунку зубра, за попередніми підрахунками, вартуватиме понад три мільйони гривень. Зрозуміло, що без цільових державних коштів самі лісівники таких витрат не потягнуть. Можливо, буде створено фонд і для добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, яким не байдужа доля зубрів.

А на спеціальні ошийники для зубрів, щоб простежувати шляхи їхньої міграції, не розщедрилися поки що ні лісівники, ні природоохоронці, ні решта державних інституцій. Хоча б на один, для вожака стада. Коштує такий ошийник 10 тисяч доларів, і ними позначені давно зубри у сусідній Польщі. Ми ж такі бідні, що навіть один екземпляр радіоошийника придбати не можемо. А може, не хочемо? Раптом не та звітність випливе на світ білий...

Як повідомили у відділі мисливського господарства Волинського обласного управління лісового господарства, іноземні мисливці останнім часом узагалі на Волині не полюють. Зате створено всі умови, аби багаті українські мисливці змогли відвести свою мисливську душу цивілізованим способом. Відповідно до наказу про проведення полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин на території Волинської області в мисливський сезон 2007 — 2008 років, індивідуальне полювання у нас дозволено в усі дні тижня. На самців козулі — з 25 травня до 31 грудня 2007 року, самок козулі та молодняку — з 1 вересня до 31 грудня ц. р. На кабанів, оленів європейського і плямистого, лося — теж. Отож, якщо якомусь крутому припече навіть у будній день постріляти — немає проблем. Купуєш ліцензію — і вперед. Сама ліцензія коштує, власне, копійки, а ось з усіма накрутками за впольованого кабана, скажімо, доведеться заплатити 1000 гривень і більше (залежно від ваги), за козулю — 500 і більше, за оленя — 3 — 4 тисячі гривень (залежно від ваги і трофеїв). Якось важко уявити, щоб «біла» людина посеред робочого дня сама поїхала на індивідуальне полювання. У чому ж тоді кайф, як не в мисливському азарті та товаристві? Згадаймо покійного, царство йому небесне, одного з лідерів Партії регіонів Євгена Кушнарьова, якого застрелили на полюванні у будній день, і повертався він з полювання явно не сам. Отож за індивідуальним полюванням можна легко приховати звичайнісіньке браконьєрство, як робилося це свого часу з «селекційним» відстрілом зубрів.

Для «чорних» мисливців — зовсім інші правила полювання. Бо простий народ їздить на полювання, як і колись, у колективі. А для колективного й облавного полювання мисливський сезон на парнокопитних розпочався тільки з 27 жовтня, на зайця, лисицю та єнотоподібну собаку — з 4 листопада. На хутрових дозволено полювати лише в неділю, на парнокопитних — у суботу та неділю. Добувати звіра у заказниках заборонено всім, як і на визначених відтворювальних ділянках. Та знаючі люди кажуть, що обійти можна будьякий закон, а правила полювання — і поготів. Скажімо, є така лазівка, як відлов парнокопитних тварин з метою переселення в угіддя інших користувачів у рахунок ліміту добування, який теж можна здійснювати в усі дні тижня (з 1 жовтня ц. р. до 25 лютого 2008 року). Хто проконтролює і перевірить, як насправді це відбувається? Чи, наприклад, заховатися можна за версією, що звіра поранено було в такомуто кварталі і він пішов у заказник. Отож добити його треба було вже колективними зусиллями в заказнику. Чи користуються волинські мисливці такими некоректними методами — стверджувати не беремося. Але якщо про них знають, значить, хтось та скористається.

Вчені та природозахисники давно доводять, що настав час узагалі на деякий період заборонити полювання на лосів, благородних оленів, яких у наших лісах залишилось набагато менше, ніж зазначено у статзвітах. І йдеться про це вже на державному рівні. Навіть Президент про це говорив. Однак далі розмов справа не рухається. Ліцензії як продавали, так і продають, ліміти як виділяли, так і виділяють. На вихідні дні для «чорних», а на щодень і за великі гроші — для «білих» людей. А хто відмовиться від спокуси заробити немалі гроші на застреленому беззахисному оленеві чи лосеві? Уже давно йдетья про те, що полювання взагалі має стати задоволенням тільки для багатих людей. Мовляв, вони культурніші й дисциплінованіші. А що ж робити простим смертним, які грошей не мають, але люблять сам процес полювання? Поповнювати лави браконьєрів чи назавжди зачохлити свої рушниці? А щодо культури тих, хто приїздить джипами на полювання, то їм ще багато чому можна повчитися у простих мисливців старого загартування, для яких правила полювання — це закон, який не об’їдеш ані крутою іномаркою, ані доларами...