Четвер, 26.11.2020, 02:38
Привіт Гість | RSS
 
Головна РеєстраціяВхід Головна сторінка      Вхід      Написати нам
Меню сайту
Розділи новин
Новини Кобеляччини [1620]
Твоє рідне місто, в якому ти живеш, навчаєшся, працюєш... Гадаєш, тут нічого цікавого не стається? Помиляєшся!
Новини Новосанжарщини [246]
Є таке чудове і чисте місто на Полтавщині - Нові Санжари. І живуть в ньому чудові люди. Але от казуси і там бувають цікаві
Новини України [9826]
Новини з Батьківщини
Новини світу [4403]
Тут усі найважливіші світові новини! Будь у курсі того, що відбуваються далеко, але все-таки навколо тебе!
Відео-новини [119]
Відео-новини зняті нашими кореспонентами. І не тільки нашими...
Новини Царичанки [0]
Наше місто
  • Кобеляцька міська рада
  • Місто Кобеляки
  • Історія міста
  • Розклад руху автобусів Кобеляк
  • Телефони міста (частина 1)
  • Телефони міста (частина 2)
  • Хто на сайті
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Наші користувачі
    Всього: 3312
    Нових сьогодні: 0
    Нових учора: 0
    Нових за тиждень: 0
    Нових за місяць: 5
    Із них:
    Новачків: 937
    Продвинутих: 2363
    Журналістів: 5
    Модераторів: 3
    Адмінів: 4
    Із них:
    Чоловіків: 2592
    Жінок: 720
    Наш сайт
    Новини: 16229
    Файли: 8769
    Цікавинки: 3279
    Картинки: 1814
    Анекдоти: 922
    Оголошення: 91
    Тести: 75
    Коментарі: 5068
    Форум: 541/31656
    Новини Полтавщини
    Зв'язок з адміном
    Написати листа адміністратору сайта

    Головна »2007 » Листопад » 28 » НЕВРОЖАЮ НЕ БУЛО, АЛЕ ЛЮДИ ЇЛИ ВЛАСНИХ ДІТЕЙ



    НЕВРОЖАЮ НЕ БУЛО, АЛЕ ЛЮДИ ЇЛИ ВЛАСНИХ ДІТЕЙ
    18:34
    ГолодорПитання голодомору в Україні жваво обговорюється ще з часів проголошення Незалежності. Особливо загострилася ця дискусія в останні два роки. Вона вийшла навіть на міжнародний рівень. Між Україною та Росією, в Європі та Америці сперечаються чи вважати  ту трагедію геноцидом українського народу. І далеко не всі визнають, що це було саме планомірне і продумане знищення. Адже визначення голодомору геноцидом неминуче викличе цілий ряд наслідків аж до виплати компенсацій державі в цілому і постраждалим людям. А де гроші, там завжди боротьба і суперечки.
    Та зрештою цур їм, тим політичним баталіям. Нижче мова йтиме не про гроші, а про душі. Душі невинно загиблих та скалічених психологічно і фізично. Адже те страхіття неминуче наклало відбиток на психологічне здоров'я цілої нації, скалічило її, підірвало генофонд, забравши життя у кращих, а в душах живих навіки поселило страх і невпевненість у собі.
    Хоча, якщо відверто, під час бесіди із свідком подій 1932-33 років у нас не склалося враження, що ця людина є зломленою. Ні, незважаючи на свій надповажний вік та прожите надзвичайно тяжке життя вона ще повна енергії і навіть оптимізму.
    Отже, про Голодомор спеціально для "ЕК" розповідає дев'яностосемирічна жителька Мідянівки Ольга Бойко.
    … В ті страшні роки вона жила в селі Попове нинішнього Новосанжарського району. Було їй 21 рік. Це вік, коли сил та енергії, жаги до життя стільки, що можна й гори зрушити, і море перепливти. Такою була й юна Ольга Дика. Вона працювала на фермі свинаркою, була комсомолкою, а крім цього надзвичайно життєрадісною дівчиною. Сім'я їх, традиційно для тодішніх українських родин, була надзвичайно великою. Одинадцять дітей ділили стіл і дах разом з батьками. Ольга Потапівна пригадує, як спочатку не хотіли люди йти в колгосп, пручалися, протестували проти колективної праці на землі. Але згодом звикли. І вже з піснями, веселим сміхом та жартами ходили на роботу. А вона, та робота, була надзвичайно тяжкою, в жнива практично не доводилося спати. Адже робили все вручну, трактори були екзотикою, про комбайни тоді ще й не знали. І все оте збіжжя серпами жали, у снопи в'язали і потім обмолочували. Десятки ж гектарів землі під паром виполювали вручну. Сьогодні таке навіть уявити неможливо. Ану походіть все літо на свої п'ять "соток" і зробіть їх "чорним паром". А тоді - робили. І це, як кажуть, без відриву від основного виробництва - роботи на фермі. Ще й примудрялися при цьому веселитися, сміятися, любити один одного та грати весілля.
    Та навіть повненькій, червонощокій Ользі стало моторошно, коли почався голод. До речі, Ольга Потапівна категорично спростовує твердження захисників Сталіна і тодішньої влади про те, що ті роки були неврожайними. Вона говорить: "Був тоді гарний врожай. Як зараз пригадую великі, з налитим зерном колоски. Ніщо не віщувало біди. Аж доки зерно не почали забирати".Голодомор
    Ходили по хатах і забирали будь-яке збіжжя ніякі не матроси чи комісари в шкірянках, а такі ж нещасні селяни. Лише вважалися вони активістами і мали звання комсомольців чи комуністів. Ходила по хатах і Ольга Дика, адже була комсомолкою. Ввечері, перед майбутнім страшним обходом збирався актив в одній із хат і починалося обговорення кого завтра "труситимуть". Вночі ж Ольга бігла до родичів чи сусідів і попереджала про майбутню експропріацію. І люди ховали збіжжя. Але в більшості випадків його знаходили. Палицями із металевими наконечниками прощупували дахи, долівку, городи і діставали звідти все, що можна було їсти. Часто люди ховали вузлики із зерном у колиски для діток. Але активісти спочатку діставали із люльок немовлят, а потім продукти. Забравши все зерно, почали забирати одяг, будь-які більш-менш цінні речі. Опору ніхто не чинив. Селяни лише плакали і голосили приречено, дивлячись, як їх обрікають на вірну смерть.
    І вона, смерть, прийшла. І почала своєю страшною косою знищувати цілі села. Навіть зараз, коли слухаєш розповідь Ольга Потапівни мурашки біжать по спині.
    … Її батько останні кілька днів не злазив із печі. Сил вже не було. І все просив дружину: "Явдохо, здій корову, дай мені молока". Та нерозтелена корова ще не доїлася і батько все лежав і лежав, просив і просив. А потім раптово розірвав у себе на грудях полотняну сорочку, глибоко зітхнув і помер. Його ховали ще в домовині. Це вже потім трупи звалювали на підводи, вивозили до яру чи спеціально викопаної ями і викидали їх туди.
    … Один із братів Ольги Потапівни жив по сусідству. Спочатку від голоду померла його дружина і він залишився із трьохрічним сином. Коли це раптом Ольга помітила, шо й дитини не видно й не чути. Пішла до брата. Той сидів під хатою, монотонно похитувався і щось мугикав собі під ніс. На запитання: "Де дитина?", махнув рукою в бік хати. Дівчина зайшла в хату і остовпіла. Із казана, що стояв у печі стирчали дитячі ручки. Батько порубав власного сина, щоб з'їсти його. Так і поховали, точніше вкинули в яму дитину - разом із казаном. Вбивцю ж навіть не судили, він помер наступного дня.
    … Одна сестра жила в Троянівці. Пухлий з голоду чоловік послав її до рідні за будь-якими продуктами. Та ввечері жінка повернулася ні з чим. Якби й була у когось якась зернина, навряд чи б хтось поділився. Голод - не тітка. І тоді чоловік забив дружину до смерті. А потім помер і сам.
    … Прийшли якось до одних в хату. Все з тією ж страшною місією забирати продукти. А там чоловік лежить на лавці і стогне від голоду. Зреагувавши на людей, глянув на них безумним поглядом і сказав: ніби загарчав: "А ви теж їсти хочете!" А потім бритвою розпанахав собі живіт.
    Ольга вижила лише через те, що працювала на свинофермі. Завфермою Надія Панченко була людиною милосердною. І тому, крадучи дерть собі, ділилася із свинаркою. Це вони і їли. Разом із травою, корою дерев і всім, що може більш-менш переварити шлунок.
    Про сучасне життя Ольга Потапівна відгукується з оптимізмом. Каже: "Онук мене просить до 100 років жити, я й стараюся. А чом би й не жити? Пенсію отримую, донька теж, ще й внукам допомагаємо. А далі в Україні буде краще жити".
    Її слова та до Бога і у вуха людей, які сьогодні керують державою. Адже дехто із них, отих, що "пролетарії" затято заперечують факт спланованого Голодомору. Мовляв, не було цього й край. Для них дійсно не було - по вгодованих пиках видно. Але ж свідки ще живі. А їх діти, внуки та правнуки ще й житимуть довго. І якщо пам'ятатимуть розповіді дідусів та бабусь, то можливо, й вбережуть Україну від повторення того страхіття.
     
    Ігор ФІЛОНЕНКО
    Категорія: Новини Кобеляччини | Переглядів: 2345 | Додав: Admin


    Всього коментарів: 0

    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу
    Логін:
    Пароль:
    Календар новин
    Пошук по сайту

    Рекомендуємо вам проводити пошук українською та російською мовами

    Корисне


    Опитування
    Останнє на форумі
  • Оцінюємо аватари і... >>
  • Сериал >>
  • Квіткова кімната М... >>
  • Интернет-магазин M... >>
  • ЧТО МЫ ИЩЕМ В &quo... >>
  • Випадкове фото з галереї
    Погода
    Погода в Полтаве, Кобеляках, Новых Санжарах, Комсомольске, Кременчуге, Решетиловке, Козельщине
    Курси валют
    Курсы валют на PROext
    Корисні посилання


    Статистика










                    

    Copyright EXO © 2020, created by KING © 2007 Всі права захищені.
    Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій. У разі передруку матеріалів посилання на exo.at.ua обов'язкове. З питань співпраці пишіть на e-mail: Exo-site[а]bigmir.net