Під час аналізу тих подій рано чи пізно виникає питання про причини та винуватців трагедії. Безумовно, головною причиною Голодомору стала політика тоталітарного сталінського режиму – безвідповідальні експерименти з метою побудови щастя «в окремо взятій країні», які передбачали, зокрема, злиття усіх націй і народностей СРСР в єдиний «радянський народ» з уніфікованою свідомістю та здійснення швидкого «індустріального стрибка» шляхом «мобілізації» внутрішніх ресурсів.

На практиці це означало фізичне винищення усіх класових та національних «ворогів» сталінського режиму, тобто людей, які мали свою думку щодо розбудови «світлого майбутнього». Головним аргументом здійснення цієї політики нерідко ставав терор, зокрема, терор голодом. А Україна була головним полігоном «вирішення національного питання» та проведення індустріалізації...

Для зміцнення своєї влади тоталітарний режим знищував усіх, хто міг хоч якось порушити монополію тоталітарної держави на право вирішувати, як має жити держава. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби, а тому становила серйозну загрозу для цього імперського утворення, його геополітичних намірів. З огляду на це сталінський режим вдався до відкритої війни проти українців.

Голодомор 1932–33 рр., штучно організований комуністичним сталінським режимом, є однією з найтрагічніших сторінок історії народу України. Від голодної смерті 72 роки тому загинуло за різними даними від 7 до 10 мільйонів людей. Від нього постраждала кожна українська родина. Не оминув голод і наш край. За даними вчених, найбільш постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих.

23 листопада у приміщенні Кобеляцької районної державної адміністрації (РДА) віддали шану жертвам голодомору, провівши цікавий захід, присвячений роковинам тих страшних подій. Змістовний сценарій підготувала Таміла Шевченко, керівник внутрішньої політики апарату РДА. Ведучі заходу – Тетяна Бондаревська та Володимир Яловега – розповіли про події 1932-33-іх років, Валентина Уткіна прочитала напам’ять прекрасний твір про голодомор, вокальне тріо “Осіннє золото” подарували душевні пісні. У сценарії використовувались вірші про голодне лихоліття Дмитра Білоуса. До теми голодомору зверталась і наша землячка Галина Гармаш, віршовані рядки якої прозвучали того дня. У постановці заходу брали маленькі гуртківці Будинку дитячої та юнацької  творчості.

За вагомий особистий внесок у роботу по дослідженню історії голодомору 1932-33 років у Кобеляцькому районі та у зв’язку з 75- ми роковинами трагедії нагороджені грамотами РДА та районної ради Марію Крайник, учителя історії Перегонівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, та Валентина Голяника. Дещо пізніше у розмові Марія Миколаївна висловила подяку Григорію Жуку, жителю Гарбузівки, який усіх спонукав до збирання матеріалу про голодомор, а також самотужки встановив пам’ятник жертвам тих подій.

Далі присутнім було запропоновано переглянути уривок з фільму “Голод-33”, який відзнято за мотивами твору українського письменника Василя Барки “Жовтий князь”. До речі, Василь Барка у 1963 році у своїй книзі «Жовтий князь» вперше вжив слово голодомор, а поет Борис Олійник  першим офіційно вголос сказав про трагедію. Стрічка про голодомор психологічно важка, автору статті торік пощастило переглянути її повністю. Але такі фільми потрібні. Ми, українці, не маємо права забувати про голодомор 1932-33 років, який визнано геноцидом українського народу.

Захід, проведений того дня не був святковим чи урочистим, не був він і піднесено-радісним. Відчутні були у ньому нотки суму, і від цього ніде не дінешся. Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в пам’яті українців, кожного кобелячанина,  однією з найстрашніших сторінок нашого минулого. Ця сторінка сприймається суспільством передусім на емоційному рівні. Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.