Григорій  Голобородько все життя прожив у селі Ісаївка Кобеляцького району. Працював на залізниці, відчував, що це – його. Дбав для сім”ї, адже вдома завжди чекала дружина Лідія та троє діток – Гриша, Вітя, Валентинка. Та у долі свої примхи.

Вранці, як завжди Григорій Дмитрович подався на роботу на Полтавську залізну дорогу. Хто ж тоді знав, що станеться таке лихо. Переїхав поїзд Григорію дві ноги…

Нескінченні дні на лікарняному ліжку, загострення стану, гангрена. Дружина весь час поряд. Не здався Григорій Дмитрович. Без ніг, але почав життя спочатку.

- Гриць у мене майстер на всі руки! – говорить дружина Лідія Григорівна, посміхаючись. – Якби ж не інвалідність… Він і штукатурив, і будівельник хороший, і каменщик, і плиточник. Та нічого, дідусь мій і так не сидить без діла. Як жили в Ісаївці ще, то я його обмотаю чимось теплим, він сяде на дворі й дрова рубає. Але здоров’я вже не те, тож довелось нам шукати будиночок з газом, хоч невеличкий. Воду проводили самотужки, бо я ж не наношу сама з двору.

Тепер сім”я Голобородьків, які разом уже 46 років,  живе у Біликах. В оселі – чисто, затишно. Григорій Дмитрович без ніг 22 роки.

- Саме такими людьми опікується Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, - говорить Роман Матюхов, виконуючий обов’язки начальника Кобеляцького відділення фонду. – Основна мета фонду – проведення профілактичних заходів щодо безпеки життєдіяльності людини. Але якщо все ж на виробництві працівник отримав травми, ми лікуємо його до повного видужання, адже фонд соціального страхування заключив договори з лікарнею, аптекою тощо.  Також за рішенням медичної установи платимо одноразову допомогу, а раніше за ці виплати відповідав роботодавець. А ще досить часто горе-роботодавці намагаються приховати виробничу травму свого працівника, й людина йдучи на повідку у керівника, мовчить, втрачаючи своє здоров’я і шанс отримати грошову допомогу від фонду.

Штат Кобеляцького відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві невеликий і налічує, крім в. о. начальника Романа Матюхова, ще три працівника -  Олену Ілляшенко, головного бухгалтера, Віктора Левченка, страхового експерта з охорони праці, Сліпко Тетяну, спеціаліста по відшкодуванню шкоди.

На сьогоднішній день у Кобеляцькому відділенні фонду 108 справ, по яким потерпілим виплачуються кошти. Цього року троє інвалідів отримали по новому автомобілю “Славута” – пощастило Віктору Балику, жителю села Лівобережна Сокілка і двом біличанам – Олексію Казиріду та Володимиру Безручко. Власникам авто раз на рік видається грошова допомога у сумі близько 150 гривень на технічне обслуговування машини. До того ж, кожні два з половиною роки інваліди, які мають травми нижніх кінцівок, забезпечуються протезно-ортопедичними виробами. Вартість одного протезного комплекту, в який входять протези обох нижніх кінцівок, милиці, взуття,  сягає майже чотири тисячі гривень.

26 листопада Роман Матюхов разом з Віктором Левченком завітали до Григорія Голобородька, щоб прийняти від нього заяву щодо забезпечення останнього протезами.

- Протези вітчизняного виробництва підлягають заміні через два з половиною роки, імпортного – через три, - зазначив Роман Володимирович. – Тож Григорію Дмитровичу якраз час замінити протезні вироби, а заодно й пролікуватися в санаторному закладі. У минулому році сім інвалідів з Кобеляцького району за рахунок фонду мали змогу оздоровитися в санаторії.

Григорій Голобородько спочатку відмовлявся від лікування, але дружина його переконала скористатися такою можливістю:

- Грицю, як тобі там не сподобається, ти тільки скажи, я швидко тебе звідти заберу в будь-який час!

Тож на грудень місяць Григорій Дмитрович збирається до санаторію, а там і в Полтаву час – у лікарню, де йому виготовлять протези.

Отже, є в Україні, і в Кобеляках зокрема, соціальні служби, які опікуються людиною, і вона почуває себе соціально захищеною. Це фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, який повноцінно функціонує з 1 квітня 2001 року.