Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Сходка, яка днями відбулася в приміщенні Кунівської сільської ради мала на меті дати відповідь на типові для українських селян запитання. Запитання відомі ще з часів Миколи Чернишевського. Хто винен? Що робити? Тоді, в далекому 19-му столітті про це питав революціонер-демократ, який вийшов із середовища дрібних чиновників. Зараз про це запитують мільйони українських селян. І не отримують відповіді. Забігаючи наперед повідомимо, що не прозвучало чітких відповідей і під час кунівської сходки. Зрештою і відповідати нікому було. Керівники місцевого сільгосппідприємства на зустріч із селянами просто не прийшли. А посадовці сільської ради, як стало зрозуміло, знали не більше, чим земляки. Хоча можливо просто не бажали говорити. Про що ж конкретно говорили жителі Кунівки на своїй сходці? А говорили вони про сумну долю колишнього колективного майна та несправедливість у виплатах за користування майновими паями. Несправедливість ця полягає в тому, що людям просто нічого не платять. Тон розмові задала Алла Луценко, яка вже неодноразово розповідала про кунівські негаразди у ЗМІ, постійно тормошить, не дає спокою керівникам ради і сільгосппідприємства. Вона в черговий раз заявила, що майнові паї в Кунівці нараховані неправильно. І в результаті люди, наближені до влади отримали добротні будови і техніку. А восьмидесятирічним бабусям запропонували бетонні плити і биту цеглу. Крім того, по документах сільради у деяких людей викупили 100 відсотків вартості паю, насправді ж було виплачено трішки більше 60. Ті три десятки селян, що зібралися на сходку дружно підтримали свого неформального лідера. Людмила Кісіль: «Я 25 років працювала на свинофермі і виходить, що не заробила навіть на туалет». Марія Пронженко, крізь сльози: «Мої ручечки весь вік в Кунівці робили. Заробила я орден Трудового Червоного прапора. А зараз мене так ображають. Тикнули 600 гривень і все. А мені ж 87 років, хоча б ще 1400 дали. На все вже й не претендую». Згадували на сходці і про 15 тон цукру, які колись зникли в господарстві. І про те, що між пайовиками та ТОВ «Обрій» навіть договорів оренди майнових паїв немає. А один дідусь надзвичайно емоційно висловився на адресу всього існуючого в Україні «начальства»: «Ідіоти! Ідіоти вони всі!» Де в чому з ним важко не погодитися. Присутній на сходці депутат облради Анатолій Шкарбан, давши людям кілька порад, із жалем констатував, що в цілому втрутися в ситуацію не може. Адже він не має жодного відношення до кунівського майна, а тому ні прокуратура, ні міліція його заяв і клопотань з цього приводу розглядати не будуть. А взагалі він згадував часи п’ятнадцятирічної давності, коли їздив по селах і попереджав людей про небезпеки і ризики, які несе з собою поспішне проведення реформ на селі. І кунівська проблема є лише продовженням, відлунням того давнього непродуманого рішення. От в цьому вже важко не погодитись з Анатолієм Шкарбаном. Дійсно, наприкінці ХХ століття Леонідом Кучмою був кинутий у воду камінь. Кинутий у воду, яка зветься аграрні відносини. А кола від того каменя й до цього часу котяться по Україні. Накриваючи з головою тих, хто борсається у тій воді. Чи землі? Кунівчанам ще й пощастило. Адже мають Аллу Луценко, яка й в газети пише, і сходки збирає, і до правоохоронців звертається. Можливо, чогось і доб’ється. Якщо ж таких фанатів, борців у селі немає… То й топляться мовчки люди у каламутній воді реформування земельних відносин. Державі ж вони по великому рахунку не потрібні. У всякому випадку живі. Мертві, як відомо, “реформуванню” не заважають.
Головна 
