Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Читачі «Ехо Кобеляк» вже, певно, звикли до своєрідного документального циклу публікацій, якому ми, в редакції, дали умовну назву «Записки провінційного прокурора». Їх автор, Григорій Потетій, став постійним і для багатьох улюбленим дописувачем щотижневика. Захопившись літературною творчістю, Григорій Федорович навіть готує до виходу в світ власну книгу спогадів. Та, як відомо, апетит приходить під час харчування. І – не роботою єдиною живе людина. Тому продовжуючи співпрацю із Григорієм Потетієм, ми запропонували йому почати друкувати новий цикл розповідей. Цього разу – на мисливську тематику. Адже мисливський стаж у Григорія Федоровича не менший чим прокурорський. А захоплюючих історій під час полювання трапляється, ой, як багато. До речі, чим не привід іншим жителям району спробувати свої сили на літературній стезі? Прокурорів, разом із колишнім, у нас – раз, два і порахували. А мисливців… Так що пишіть, не соромтеся, а ми із задоволенням надрукуємо Ваші оповідки. • • • Мисливського стажу в мене більше 30 років. За цей час на полюванні зі мною та моїми товаришами траплялося багато різних смішних, а інколи і не зовсім, випадків. Про одну із ситуацій я хочу сьогодні розповісти. Трапилося це в Оржицькому районі. Зимового передноворічного дня 1981 року я з товаришами Парталою Володимиром, Теслею Миколою, Євсіком Анатолієм, Оченашем Володимиром та іншими були на полюванні. Ліцензію ми мали на відстріл кабана. Цілий день мисливці ходили по полях скошеної кукурудзи, лісах та яругах, але диких свиней так і не побачили. Під вечір стомлені, перекусивши на капоті автомобіля, ми зачохлили рушниці і поїхали додому. Проїжджаючи мимо скошеного кукурудзяного поля раптом побачили як по ньому, десь за 150 метрів від дороги, в напрямку лісосмуги мчить дикий кабан. Партала, що сидів спереду, наказав водію негайно повернути на поле та наздогнати тварину. Одночасно він зарядив рушницю та приготувався стріляти. Молодий водій виконав команду негайно. І ось ми вже наздоганяємо втікача. З настовбурченою щетиною, кілограмів під 130, той величезними стрибками мчав в напрямку рятівної для нього лісосмуги. Партала, відкривши двері автомобіля, почав стріляти по ньому , але не влучив. Лісосмуга ж наближалася швидко. Ще декілька хвилин і кабан щезне з поля зору. Тоді Володя крикнув водію: «Бий його машиною». Від сильного удару «УАЗ» різко повернув вліво і став некерований, а кабан продовжував бігти, правда значно повільніше. Вискочивши з тепер уже непридатного для погоні автомобіля, хто з рушницею, а хто без неї, ми, як молоді мисливські гончі, погналися за кабаном. Партала біг попереду і стріляв. Коли ж закінчилися патрони, кинув рушницю на землю і як заправський жокей стрибнув вепру на спину, осідлавши його як коня та схопивши руками за вуха. Ошелешена тварина на мить зупинилась, крутячи головою в різні боки, намагаючись вкусити вершника за ноги. Але товста та коротка шия заважала звірові це зробити. Ми завмерли, не знаючи, як діяти далі. Партала несамовито репетував: «Стріляйте, бо руки померзли». Але стріляти по кабану, коли на ньому сидів чоловік неможливо. Навіть мисливський азарт не міг перебороти здоровий глузд. Адже ми боялися підстрелити свого товариша. Мабуть, почувши цей репет та бачачи спрямовані на нього рушниці, кабан фиркнувши та клацнувши іклами, знову зірвався з місця і повіз вершника до лісосмуги. Заклякшими на морозі руками той вже не міг тримати його за вуха і зіскочив на землю. Найспритнішим в цій ситуації виявився Оченаш, який влучним пострілом зупинив звіра. Не встигла ще затихнути луна від пострілу, як розлігся наш дружній регіт. Якось зніяковіло посміхнувся і Партала, потираючи замерзлі руки. Весь вечір, аж до півночі, ми їли смачну свіжину та наперебій розповідали різні мисливські історії. Але такого випадку, як у цей день, раніше ні з ким із нас не траплялося. Григорій ПОТЕТІЙ, почесний член УТМР
Головна 
