Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Користуючись в своїй діяльності принципами свободи слова і думки та рівності для висловлювання, газета «Ехо Кобеляк» надає на своїх шпальтах можливість висловитися всім бажаючим. Для нас немає різниці, яку посаду займає людина, до якої політичної партії вона належить, яку віру сповідує. Немає різниці і в тому, якої направленості автор готує матеріал – чи то критичний, чи то позитивний. Єдине обмеження стосується того, що статті, в яких висловлюється подяка за виконання службових обов’язків, ми вважаємо рекламними і розміщуємо їх лише за умови оплати. Зрештою, цього вимагає і діюче законодавство. В разі ж конфліктної ситуації надавши можливість висловитися одній стороні, ми надаємо газетну площу і для висвітлення точки зору іншої. Саме цими принципами і критеріями користувався автор цієї статті при підготовці одного із матеріалів для останнього в цьому році номера «Ехо Кобеляк». Читачі, певно, помітили, що перед цим на сторінках тижневика гострій критиці були піддані керівники органів місцевого самоврядування. Зокрема міський голова Олександр Ісип та голова районної ради Володимир Жуков. Їх опоненти висловлювали незгоду з методами роботи даних керівників, задавали конкретні гострі запитання. Газеті ж автори пропонували провести власне розслідування щодо того, як використовуються бюджетні гроші. Саме тому, готуючи статтю під назвою «Три запитання під ялинкою» планувалось звернутися саме до згаданих посадовців. І запитати їх чи були виділені гроші для газифікації села Ревущине, як відбувалась процедура виділення коштів на закупівлю автомобіля для фінвідділу РДА, чи існує в міській раді заборгованість по збору орендної плати за землю і що це за судові позови, по яких розплачується міський бюджет. Перша зустріч мала відбутися із головою Кобеляцької районної ради Володимиром Жуковим. І вона відбулася. От тільки розмови не вийшло. Володимир Володимирович відмовився відповідати на запитання, навіть не спробувавши їх вислухати. Свою позицію аргументував тим, що буде відповідати лише на запитання, задані в офіційній письмовій формі. Що ж, це його право і як людини, і як керівника. Цікавить лише одне: «Чи з усіма ЗМІ Володимир Жуков віднедавна спілкується лише після отримання письмового інформаційного запиту?» Якщо ні, то чим пояснюється така вибірковість? Можливо, цей посадовець також звик користуватися звичною для «савєцкіх» керівників формулою: «Я скажу, а ви потім підставите запитання». Можна, звичайно, й так, але в такому разі логічно було б припинити розглагольствування про шлях в Європу та розвиток демократичних інституцій. Також Володимир Володимирович наголосив, що не збирається коментувати «бруд», вилитий на нього на сторінках «ЕК». І це також його право. Але як політик, нехай і місцевого масштабу, він повинен би знати, що запитання, залишені без відповідей, у свідомості читачів починають претендувати на істину. Крім того, такою позицією посадовець сам у себе забирає право пред’явити іншим претензії у необ’єктивності. Йому ж надавали можливість висловитися, а він її проігнорував. А ось міський голова Олександр Ісип виявився комунікабельнішим. Він не лише відповів на запитання, а й продемонстрував документи, які підтверджують його слова. Перше запитання стосувалося припущення жителя міста Валерія Коробчинського, що міська влада не вкладає гроші у благоустрій через великі виплати із бюджету по судових рішеннях. На це Олександр Ісип безапеляційно відповів: «Це абсолютна брехня». Дійсно, в період 2003-05 років Кобеляцька міська рада виплатила 150 тисяч, програвши судовий позов кільком жителям міста. Справа в тому, що на початку 90-х років минулого століття цим людям були надані земельні ділянки під забудову і охоронній зоні газопроводу «Союз». Громадяни спорудили собі житло, а потім змушені були розселятися. І виставили претензії до міської влади, вимагаючи компенсувати матеріальні і моральні збитки. І міський бюджет виплатив ці гроші. Останні виплати були проведені 2,5 роки тому. А знаєте, що найцікавіше і найпікантніше в цій історії? Те, що землю під незаконну забудову надавав не Олександр Ісип, який тоді вчився в інституті, а… Ілля Сироватка. Претензій йому не пред’явили. Він – пенсіонер. В іншому запитанні мова йшла про нібито величезну заборгованість по сплаті за оренду землі, яка є в Кобеляках. Відповідаючи, міський голова, перш за все, наголосив, що в даному випадку претензії повинні адресуватися податковій інспекції, а не міській раді. Якби це було правдою. А конкретніше заборгованістю, зафіксованою в акті перевірки КРУ названі податкові зобов’язання. Тобто гроші, які надійдуть по договорах оренди в наступні кілька років. Поточної ж заборгованості по орендній платі за землю в Кобеляках немає. Останнє питання до міського голови було суто редакційним. І більш приємним. Олександру Ісипу запропонували назвати найбільш значущу, на його думку, подію в житті міста за 2007 рік. Він миттєво відповів: «Це капітальний ремонт міських доріг, по яких пересувається транзитний транспорт. Я безмежно радію і горджуся з того, що ця давня мрія стала реальністю. І висловлюю величезну вдячність всім людям, які зробили внесок у її здійснення. Передусім це депутати міської ради попереднього і сучасного скликань. Дуже допоміг нам і голова РДА Олег Решетило, який твердо підтримав позицію міської влади». Така ось передноворічна історія із запитаннями та відповідями, із амбіціями та інтуїцією. Інтуїцією, котра підказує, що історія ця ще не закінчилася. Продовження – попереду. В 2008 році.
Ігор ФІЛОНЕНКО
P.S. На завершення - приємна новина для ревущан. Гроші з районного бюджету до них таки надійшли.
Головна 
