Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Де, як і з ким зустрінуть Новий 2008 рік відомі жителі Кобеляцького району?
Зустріч Нового року - справа дуже серйозна і підходити до неї треба із знанням цієї справи… Цілий грудень ми знаходимося в передчутті цієї ночі, кожен хоче провести її по особливому… Новий Рік - одне із найзагадковіших свят, і не тільки тому, що його очікування й святкування пов’язане зі світом добрих казок і магії, але ще й тому, що в культурній загальнолюдській традиції це, мабуть, єдина знаменна подія, що протягом століть і щорічно відзначається людьми у всіх країнах і на всіх континентах. Новий рік воістину планетарне свято, яке знають, люблять і з нетерпінням чекають, якщо й не всі, то переважна більшість кобелячан. Це свято завжди несе із собою надію на здійснення особистих бажань і планів. Новий Рік – це свято, на яке очікують усі! Білий пухнастий сніг, святкова ялинка, вогники, шампанське, подарунки і віра у здійснення бажань, загаданих під стук курантів! Відомі жителі Кобеляччини у переддень свята діляться з читачами “Ехо Кобеляк” своїми новорічними спогадами і планами.
ТАЇСІЯ ПРОТАС З СІМ’ЄЮ СКУШТУЄ “ЧУДО”
- Я дуже люблю Новий рік і люблю його святкувати. Новий рік - свято дуже хороше, тому що завжди з цим святом, з 31 грудня приходять надії. Коли приходять нові надії, то ми скидаємо з себе все старе, стомлене, непотрібне і чекаємо оновлення, - переконана Таїсія Протас, керуюча справами виконавчого комітету Кобеляцької міської ради. - Новий рік має принести всім нові надії, нові плани і нові можливості. Кожного року, засинаючи у новорічну ніч, я думаю, що ранок наступного дня буде зовсім інший, відбудеться зміна на краще. Але… нічого вранці не міняється лише від того, що наступив Новий рік. Усе залежить від самої людини і змінюється лише завдяки їй. Не уявляю Нового року без подарунків. Я дарую, мені дарують – це добра традиція. Вже вибрала рідним подарунки, ось тільки улюбленому чоловіку ще ні – в пошуку, не можу підібрати. Зазвичай я коректно випитую, кому що треба, щоб дарувати лише корисні подарунки. Але, мушу зізнатися, що дорослі люди, хоча й говорять, що їм нічого не треба, або підказують, чого їм хочеться, всі люблять сюрпризи. Так, не тільки діти їх люблять. Інколи й нам, дорослим, хочеться несподіванок сюрпризів. Звичайно зустрічаю свято вдома в колі сім’ї – з чоловіком, батьками. Діти ж в основному зараз святкують зі своїми друзями. Але 1 січня обов’язково приходять до нас, вітають. Впевнена, що Новий рік – це абсолютно сімейне свято. Традиційними стравами у новорічну ніч стали торт “Чудо” і смажений гусак. Особливо мені запам’яталась цьогорічна поїздка до Білорусії на весілля родичів. Білоруське містечко Гродно вразило своєю чистотою, а місцеві жителі виявились дуже привітними, гостинними і доброзичливими. Рік, що минув, був для мене знаменний тим, що до Дня місцевого самоврядування мене нагородили грамотою Полтавської обласної ради й вручили нагрудний знак. Це дуже приємно, що мою багаторічну працю цінують. А взагалі ж, кожний рік відрізняється від попереднього своїми подіями. Якийсь – кращий, якийсь – складніший. В цьому році мені довелось зустріти різних людей на своєму шляху. Вислухавши тих, хто приходить до мене на роботу зі своїми проблемами, намагаюся кожному допомогти. І найбільшою дякою для мене є не людське “спасибі чи дякую”, а слова: “Я за вас помолюсь”.
ГАЛИНА РЕУТЕНКО У НОВОРІЧНУ НІЧ ПЕРЕДИВЛЯТИМЕТЬСЯ ФОТОАЛЬБОМ - Рік, що минає, був переломним роком після подій минулої осені, коли постало питання – бути чи не бути Кобеляцькій пошті? – говорить Галина Реутенко, начальник Кобеляцького центру поштового зв’язку № 13. - Це був період реструктуризації в технологічному процесі щодо доставки пошти у всіх населених пунктах району, що дало нам змогу отримати хоч невеликий прибуток у порівнянні з минулим роком, коли структурний підрозділ був збитковим. На наступний рік моєю заповітною мрією є зробити ремонт в операційному залі, щоб мої підлеглі змогли працювати в затишному приміщенні, щоб люди, які приходили на пошту, заходили до охайного залу. Якщо зробимо ремонт, то хочеться, щоб у залі стояло багато вазонів з квітами… Але моя мрія, мабуть, залишиться нездійсненною, тому що пошта самостійно не в змозі зробити ремонт, треба кошти. Мене дуже хвилюють проблеми установи, яку я очолюю, адже я тут працюю уже 30 років. Новий рік традиційно зустрічатиму дома. У святкову ніч мене огортають ностальгічні почуття і я щороку сідаю й передивляюсь сімейний фотоальбом, згадую доньку, яка зараз далеко… А найбільше мені запам’ятався Новий рік, здається, 1976-ий, коли його святкували всім колективом пошти і електрозв’язку у приміщенні операційного залу. Ми тоді були ніби одна велика сім’я, між нами панувала тепла, дружня атмосфера. Пам’ятаю, що було багато молоді, були й інші хороші люди, мої колеги, які сьогодні вже, на жаль, відійшли у вічність. У ту незабутню новорічну ніч ми виходили надвір, грали в сніжки. Ми трималися за руки, водили хороводи і співали популярну на той час пісню “Мой адрес не дом и не улица, мой адрес Советский Союз…”
ЛЮБОВ ВАСЮТА ХОЧЕ НА БАЛ-МАСКАРАД
- 2007 рік був спокійним роком, а в моєму житті ще й ювілейним, - розповідає Любов Васюта, Чорбівський сільський голова. – Приємною подією став ремонт сільської амбулаторії, адже в приміщенні прогнила підлога, двері перекосились. Немає, на жаль, у нас і своєї швидкої допомоги. В майбутньому хотілось би провести газ і воду. А на цвинтарі треба зробити б огорожу. І клуб відремонтувати… Але коштів на все це сільрада не має. Тож, на жаль, в майбутнє дивлюсь без оптимізму. Адже проблеми села хвилюють мене, мабуть, більше, ніж свої власні. Святкуватиму Новорічне свято вдома, прийдуть сини з сім’ями, буде весело. Але 31 грудня ми святкуємо не тільки вдома. Звечора ми всім селом збираємось у будинку культури, насолоджуємось концертною програмою, вітаємо один одного. Святкове дійство зазвичай продовжується до одинадцятої години ночі, лише тоді всі чорбівчани розходяться по домівках, щоб уже в родинному колі зустріти Новий рік. Шкода тільки, що вже свято у клубі не таке, як раніше. Пам’ятаю, як всі мої односельці (а живу я в Чорбівці вже 25 років) перевдягались у маскарадні костюми, ми влаштовували справжній бал-маскарад! Важко було впізнати один одного. Все село гуляло, веселилось, співало. Зараз же в новорічні костюми перевдягаються лише одиниці, шкода, що така добра традиція припиняє своє існування. Добре було б знову опинитись на такому імпровізованому бал-маскараді. Всім своїм рідним обов’язково покладу під ялинку подарунки. Зазвичай дарую потрібні речі. Внучку, крім піжами та іграшки, під новорічною ялинкою чекатиме ще й “кіндер-сюрприз”, який вона дуже полюбляє. Кожного року традиційно на святковий стіл ми запікаємо м’ясо, цього разу в новорічну ніч поласуємо індиком.
ОЛЕКСАНДР СЕМИНОГ НА СТУДЕНТСЬКОМУ НОВОМУ РОЦІ ЗУСТРІВ СВОЮ ДОЛЮ - Все частіше став замислюватися з приводу сенсу життя, його цінностей, - говорить Олександр Семиног, головний державний санітарний лікар Кобеляцького району. - При цьому на перше місце ставлю сім’ю, сімейний затишок, здоров’я рідних і близьких, а інше, хіба що крім роботи, поступово відходить на другий план. Усвідомлення цього прийшло поступово, мабуть, разом з життєвим досвідом, бо вже прожито більшу половину життя. 2007 рік – у мене перший після відзначення ювілейної дати в житті. Радію, що з’явилися нові знайомі, однодумці. Слава Богу, що не поменшало справжніх друзів (хоча сумна статистика про те – що у чоловіків з роками їх меншає, на відміну від жінок, підтверджується). Рік, що завершується, на жаль, не виправдав сподівань на швидку політичну та економічну стабілізацію та покращення життя. В професійному плані 2007 рік порадував – в районі (тьху-тьху) не було зареєстровано спалахів інфекційних захворювань, покращено матеріально-технічну базу санепідстанції, показники в діяльності по охороні здоров’я населення одні з кращих в області. Про плани в особистому житті не хочу розповідати, аби не зурочити. Новий рік, це вже стало традицією за останні роки, зустрічатиму вдома, в колі сім’ї. Очікую на приїзд доньки з зятем. Всім членам родини обов’язково готую новорічні подарунки. 31 грудня, або 1 січня обов’язково відвідаю свою маму, яка мешкає в Кременчуці та привітаю зі святом, по телефону в новорічну ніч привітаю найближчих друзів. Взагалі ціную сімейний затишок, тому святкування в колі сім’ї Нового року - для мене одне з найулюбленіших свят. Новорічний стіл обов’язково буде з шампанським, картоплею, тушкованою в горщиках, і з рештою традиційних страв. Найбільше запам’яталися мені зустрічі трьох свят Нового року. 1974 року, коли разом зі своїми шкільними друзями, вже на порозі дорослого життя, ми зустріли Новий рік на вечорі відпочинку в міському Будинку офіцерів Кременчука, де я ще й був одним з ведучих новорічної програми. Але найбільш пам’ятним і поворотним в житті була зустріч наступного 1975 Нового року, першого студентського святкування в Дніпропетровську, коли вже навчаючись в медичному інституті, я зустрівся з чарівною дівчиною Валентиною, яка незабаром стала моєю дружиною, за що я щиро вдячний долі. Приємно згадувати зустріч Новорічних свят в 1985 році вже в Кобеляках, в щойно отриманій новій квартирі, ще в напівпорожній, майже без меблів. Але ми, молода сім’я лікарів з маленькою донькою, були безмежно щасливі. Майже всі жителі нашого будинку були молодими, життєрадісними, в ту новорічну ніч святкування було веселим і гамірним. Ми ходили до сусідів, а сусіди до нас в гості, вітали один одного. Можна з впевненістю сказати, що люди у восьмидесяті роки були значно дружнішими, щедрішими, вони вміли не лише добре працювати, а й організовувати свій відпочинок. Знаю, Маринко, що 2007 рік був визначальним і в вашому особистому житті і в житті головного редактора „Ехо Кобеляк” – в цей рік і Ви, й Ігор Миколайович офіційно поєднали свої долі з коханими людьми. Бажаю Вам сімейного щастя, творчої наснаги, збільшення тиражу улюбленої газети, а всім кобелячанам – щастя, добробуту, здоров’я, удачі в Новому 2008 році.
Головна 
