Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
“Справжня любов з роками не слабшає, а міцнішає” Василь Сухомлинський
Вона віддала роботі в міській раді 25 років свого життя. Вона вірить, що якщо робити добро – воно обов’язково вернеться тобі сторицею. Інколи трапляється й навпаки – вертається злом, але то буває дуже рідко, та й про те краще не думати… Адже думає вона завжди лише про хороше. І бачить лише хороше й добре в людях. Мабуть, тому що й сама така вона є – відзивчива й добра - Таїсія Протас.
ПРАЦЮВАЛА З ШІСТЬМОМА МІСЬКИМИ ГОЛОВАМИ У далекому 1982-му році юною дівчиною прийшла Таїсія працювати в міську раду на посаду секретаря виконавчого комітету. Вірніше, її було обрано. До цього деякий час працювала третім секретарем в райкомі комсомолу, займалася питаннями освіти, адже й сама мала педагогічну освіту. - Працювати на посаді секретаря виконкому я розпочала при Іванові Павловичу Паськові, тодішньому голові міськради, - пригадує Таїсія Протас. – Зараз, до речі, посада, яку я обіймаю, має дещо іншу назву – керуюча справами виконкому Кобеляцької міської ради. Я працювала пліч-о-пліч з шістьмома мерами, дехто навіть дивується цьому факту – їх вже немає в міській раді, а я зосталася. Та з усіма керівниками змогла знайти спільну мову. Найкраще мені працювалося з двома міськими головами – з Ігорем Мірчуком, якого вже немає серед нас, і з Олександром Ісипом. Ігор Фадейович був гарячою людиною, але справедливою. Олександр Михайлович – це дійсно людина, яка на своєму місці. Бути міським головою – це його покликання, якщо так можна сказати. Він дуже толерантний і уважний, дуже приємно, коли він вітає жіночий колектив із святом 8-го березня - про всіх скаже добре слово, всім вручить подарунок з душею. Таїсія Миколаївна вважає за щастя працювати у такому колективі, який зараз сформувався у міській раді. Та й взагалі вона задоволена тим, що пропрацювала скільки років саме на посаді секретаря виконкому. Бо щодня доводилось спілкуватись з різними цікавими людьми, опікуватися сиротами. За кожною дитиною болить її жіноче серце… Вона щаслива з того, що мала змогу допомагати людям, а перш за все - дітям. І від того, що комусь допомогла отримувала велике задоволення. Таїсія Протас вважає, що треба робити добро і воно до тебе обов’язково вернеться.
ВИЙШЛА ЗАМІЖ ЗА СВОГО УЧНЯ - Як сьогодні пам’ятаю той день, коли вперше проводила урок фізкультури в Шенгурівській школі, - розповідає Таїсія Миколаївна. – В село приїхала по направленню після закінчення Черкаського педінституту. На мене учні дивилися як на диво, адже це така рідкість: вчитель фізкультури в них - молода дівчина, майже їхня ровесниця. Викладала я в старших класах. Тож одразу помітила симпатію з боку одного зі своїх учнів. Я, звісно, ніяк не реагувала на прояви симпатії того хлопця. А може, просто не наважувалася зізнатися собі, що він мені теж не байдужий… Але від долі, певно, не утечеш. Микола, який був закоханий у свою вчительку до безтями, закінчує школу і йде на курси телемайстрів у Кобеляках. Через рік він таки добивається взаємності від своєї вчительки. 29 липня 1978 року Таїсія сказала “Так” Миколі, ставши на весільний рушник. - Звісно, різниця у віці трішки лякала мене, адже чоловік був менший за мене на кілька років, але хіба накажеш серцю, кого кохати? – посміхається моя співрозмовниця. – І ось уже промайнули у мирі і злагоді тридцять років подружнього життя. Влітку вже святкуватимемо ювілей. До речі, святкуватиме подружжя так зване перлинне весілля. …Нелегко було молодій сім’ї спочатку. Миколу на два роки забирають в армію. Таїсія його чекала, виховувала синочка Володю. Коли чоловік повернувся, дав Бог ще одного сина – Сергія. Жили кілька років у гуртожитку, лише у 1985 році перебралися у свій недобудований будинок. - А доньки не хотілося ще? – запитую. - Хотіли, та Бог дав синів, яких ми з чоловіком дуже любим, - відповідає Таїсія Миколаївна. – А донька в нас все-таки з’явилася, коли старший син одружився. Невістка Таня для нас стала донькою, це хороша, працьовита й розумна дівчина. Не розумію тих свекрух, які незадоволені своїми невістками, бо якщо вдуматися – син полюбив цю жінку, значить же в ній є щось хороше. Своїм подружнім життям Таїсія Протас задоволена. Вважає, що в неї дружна й міцна сім’я. Чоловік Микола Миколайович завжди говорить дружині, що з кожним роком кохає її все більше й більше. - А я все думаю – куди ще більше? – дивується Таїсія Миколаївна. – А от я скупа на слова кохання. Бо вважаю - краще доводити справами свою любов, що й намагаюся робити протягом усього свого подружнього життя. Чоловік теж доводить дружині свою любов. Вона дуже любить картоплю-пюре, тож він, коли хоче зробити дружині приємне, готує цю страву.
“БУДУ ЇЗДИТИ ВЕЛОСИПЕДОМ НА РИБАЛКУ” Багато людей просто не уявляє міської ради без Таїсії Протас. Враз ніби опустіє приміщення. Більше 25-ти років вона тут пропрацювала. Але час невпинно мчить. 4 лютого у Таїсії Миколаївни 55-річний ювілей. Вона вирішила, що час уже іти на відпочинок. - Звісно, можна було б іще попрацювати й на пенсії, - говорить керуюча справами міськради. – Але чому займати чиєсь місце? Не хочу я, як деякі працівники паспортного столу, отримуючи пенсію розміром кілька тисяч, займати чуже місце. Хай приходить молодь з новими ідеями, думками, рішеннями. Хоч у душі моїй весна, розумію, що все-таки настала осінь… На зміну мені прийде молода людина, яка, впевнена, буде не гірше за мене справлятись з цією роботою. Незамінних людей не буває. Може й так, але… Досвіду ж не купиш. Таїсія Протас не жалкує про своє рішення, вона впевнена, що її життя на пенсії буде таким же цікавим, як і зараз. Вона планує зайнятися ремонтом будинку, на який все не вистачало часу, вирощувати квіти на клумбі, навіть уже насінням запаслася, і їздити на рибалку. - Я взагалі люблю кататися на велику. Тож буде нагода суміщати дві улюблені справи – прогулянки на свіжому повітрі велосипедом і риболовлю, - каже Таїсія Миколаївна. – Часу тепер буде вдосталь. Адже, напевно, сім’я найбільше чекає мого виходу на пенсію. Тоді я вже зможу приділити рідним більше уваги. Особливо онукам – Владику й Ані, яких я безмежно люблю. На день виходу газети, у п’ятницю, Таїсія Протас працюватиме у міській раді свій останній робочий день. З понеділка вона вже не вийде на роботу, як звикла це робити протягом двадцяти п’яти років. А буде відпочивати й займатися улюбленими справами. Присвячувати час чоловіку, дітям, онукам. І отримуватиме від них любов, яку й сама дарує кожному. А люди, які хоч раз побували в її кабінеті, спілкувались з нею, будуть бажати їй добра і щастя. Таїсія Протас не це дійсно заслужила.
Головна 
