Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Більшість жителів Кобеляцького району, як і всі українці, скептично ставляться до свого, гарантованого Конституцією, права на захист власних інтересів у суді. Особливо у випадках, коли судитися доводиться із органами влади або потужними підприємствами, котрі мають гроші, зв’язки і штатних юристів. Та навіть у нас на периферії виграють судові позови у здавалось всесильних відповідачів. Розповідь про один із них читайте нижче. Мабуть читачі газети ще пам’ятають мою статтю під назвою «Знову перенапруга, хто повинен відповісти». То був справжній крик душі. Після її публікації мене дуже часто запитували, хтось зі зловтіхою та сарказмом, хтось із справжнім співчуттям, як ведеться «війна» рядового споживача електроенергії з представниками підприємства-монополіста – Кобеляцькою філією ВАТ «Полтаваобленерго». Хочу нагадати читачам про сенс тієї давньої справи. У листопаді 2006 року в зв’язку із різким підвищенням напруги в мережі у моїй оселі вийшли з ладу, по-простому – згоріли, електроприлади. Після довгих і безрезультатних перемовин із «Полтаваобленерго» про відшкодування збитків, я вирішив звернутися до суду. Судовий позов мені допоміг написати професійний юрист Микола Козлов. А кваліфікований електрик Юрій Ситник зафіксував на приладах підвищення напруги. В нього, до речі, також «згорів» системний блок до комп’ютера. Користуючись нагодою, від імені всією сім’ї висловлюю цим людям вдячність за допомогу. Тому, «озброївшись» доказами і допомогою професіоналів, я був впевнений, що з легкістю доведу свою правоту в судовому засіданні. Але не так сталося, як гадалося. Вже перше засідання суду примусило мене спуститись на землю. Спочатку зі мною змагались два, а потім і три адвокати із «Полтаваобленерго». Вони відразу дали зрозуміти, що позов є безпідставним. А позивач Володимир Катишков нічого не тямить ні в правилах споживання електроенергії, ні в своїх правах як споживач. Та й договір на постачання електроенергії я, за їх словами, неуважно читав. Дійсно, помилки через недосвідченість (слава Богу, електроприлади в будинку виходять із ладу не щодня) були допущені. Так, я повідомив диспетчеру про перевищення напруги і зіпсовані електроприлади, але не написав заяву відразу і не наполіг на негайному прибутті спеціалістів ВАТ «Полтаваобленерго», щоб спільно скласти про це акт. Не було акту і щодо зіпсованих продуктів у холодильнику. Точніше сказати, він був, але підписаний сусідами і депутатами. Потрібно ж, щоб у ньому розписалися фахівці санепідстанції та обленерго. Всі ці промахи одразу використали адвокати супротивної сторони. Крім цього, у мене, як за помахом чарівної палички, перестала відповідати технічним умовам електропроводка в домі. За новими вимогами потрібно 3 проводи, фазний, захисний і нульовий. А в мене, як, мабуть, у 90% населення району, були лише 2: фазний і нульовий. До того ж, вони знаходились під шаром штукатурки і шпалерами. Пояснювати, як старі будинку можуть відповідати сучасним вимогам, звичайно ж, ніхто із електриків не збирався. Надзвичайно цікава історія відбулася і з заміром заземлення, яке також миттєво перестало відповідати вимогам. Перші заміри проводились у грудні 2006 року, коли земля ще не замерзла, а повітря було вологим. Прилади енергетиків «показали» 10,5 Ом, при допустимих 4. Згодом я привіз незалежних спеціалістів, щоб вони також перевірили заземлення. Адже після таких «замірів» всерйоз почав побоюватися про власну безпеку. У цих спеціалістів прилади зафіксували 3,5 Ом. Тоді і наполіг на додатковому обстеженні із фіксацією процесу на відео. Обленергівські специ цього разу наміряли аж 21 Ом. На їхніх обличчях при цьому читалось таке задоволення, що я чітко зрозумів – чергового заміру не переживу. Мене може просто вбити струмом від «невідповідності» виміряного заземлення. Та на щастя, у суді достатньо своїх спеціалістів. Вони чудово розуміють, що при будь-яких показах вимірів енергетиків мої електроприлади повинні працювати. Якщо, звичайно, не почнуть проводи на лінії відпадати. Чому я свідомо вказую на недоліки, яких припустився? Для того, щоб інші вже мали досвід і не повторювали чужих промахів. Адже від подібних судових позовів не може бути застрахований ніхто. Мені ж довелося засісти за підручники і посібники про електрообладнанню, вислухати чимало консультацій незалежних фахівців. Читаючи цю статтю ви, шановні земляки, мабуть чудово розумієте, як важко було боротися із підприємством-монополістом на ринку електропостачання. Так, ця боротьба була складною, але не безнадійною і безрезультатною. Навіть у найтяжчі моменти я вірив в українське правосуддя. Вірив, не дивлячись на прогнози скептиків, на побутуючу думку про корумпованість судової системи. Суд першої інстанції виніс рішення визнати ВАТ «Полтаваобленерго» винним у псуванні електроприладів і присудив виплатити матеріальне та моральне відшкодування за незручності, які в мене виникли. Тоді енергетики звернулися з апеляцією до обласного суду. Уявіть моє здивування, коли я побачив, що в якості НЕЗАЛЕЖНОГО експерта на трибуну вийшов заступник Кобеляцької філії «Полтаваобленерго». Дякуючи Богу, у судді вистачило фаховості та незалежності, щоб висловити йому недовіру. І він залишив у силі рішення суду першої інстанції. Щоправда, через вищенаведені допущені мною помилки була зменшена сума моральної і матеріальної компенсації. Яку я досить швидко й отримав, дякуючи старанню судовиконавчої служби. Зараз до мене, як до фахівця мимоволі, частенько звертаються люди, котрі також постраждали внаслідок неякісного постачання електроенергії. Чим можу допомагаю їм. Всім же іншим настійливо рекомендую – захищайте свої громадянські права, не впадайте у відчай, не опускайте рук. Боріться - і ви поборете. З ким би не довелося зійтися у судовому поєдинку. І чим більше нас таких активних, сміливих, впевнених у собі буде, тим краще станемо жити. Тоді будь-який чиновник чи бізнесмен, яким би «крутим» він не був, вважатиме нас за людей, а не за безсловесне і беззахисне бидло. І Україна стане, нарешті, європейською державою.
Головна 
