Навчаючись у початковій школі, Коркоран не зумів засвоїти читання і письмо, проте вчителі звертали на це мало уваги: маленького Коркорана вважали за "дурникіа" й переводили з класу до класу.

У старших класах Коркоран сам узявся хитрувати, брехати, пропускати уроки, щоб приховати від навколишніх свою неписьменність. Більшість часу він проводив у кабінеті директора.

А батьки, якщо їх викликали до школи, казали, що в їхньої дитини нема проблем з читанням і писанням, просто він емоційно неврівноважений й має певні психологічні труднощі.

Коркоран і далі брехав і шахраював у середній школі. Він крав тести, просив друзів виконувати для нього завдання, підробляв документи й 1956 року таки отримав свого диплома.

"Не міг ні читати, ні писати, але міг "читати" систему і "читати" людей", - згадує Коркоран. Він продовжив "навчання" в Texas Western College, який закінчив 1961 року зі ступенем бакалавра.

Відразу після цього він влаштувався викладачем в середній школі Oceanside School District у Каліфорнії, де працював 17 років. Будучи неписьменним, він усе-таки робив ставку, за власними словами, "на усну й візуальну освіту".

Окрім того, у класі завжди були присутні асистенти, які займалися письмовими завданнями і перевіряли роботи учнів. Паралельно Коркоран приторговував нерухомістю і досяг помітних успіхів у цій сфері.

Лише поступово, з віком, він почав відчувати гіркоту від усвідомлення власної вади й каяття. "Як учителя мене дуже пригнічувало те, що я ось навчаю дітей, а сам не вмію читати, - зізнався Коркоран. - Мені соромно за себе, за нашу країну, за наші школи, у яких дітей не можуть навчити читати!"

У 48 років він наважився знову піти вчитися. Потайки він записався на курси для неписьменних і вже за рік міг читати на рівні 6 класу. "Я просто оптиміст, який ніколи не втрачає надії, вірить у неможливе і дива", - зізнався Коркоран. Тепер він адвокат, який спеціалізується в освітянській галузі.