Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Колись, ще в сиву давнину, серед мисливців Росії був у вжитку вислів: «Хто йде на ведмедя - той справжній чоловік, а хто йде на вепра – це суперчоловік». Трапилася ця історія в кінці листопада 1975 року в Чорнухинському районі на Полтавщині. Цього року я став членом УТМР, придбав стареньку, але надійну рушницю 16-го калібру, і з великим задоволенням ходив з товаришами на полювання. В той сонячний, але морозний день наш мисливський колектив в кількості десяти чоловік очолював 35-річний єгер, житель села Кизлівка Микола Гармаш, на рахунку якого вже був не один десяток впольованих вепрів. Середнього зросту та міцної статури, цей чоловік міг без утоми ходити цілий день по лісах та яругах, висліджуючи вепрів та іншу дичину. Після коротенького інструктажу сімох мисливців, в тім числі і мене, Микола поставив у засідку, а сам з лайкою по кличці Білка та двома братами, Василем та Петром Ващенками, пішов у загін. З метою вполювати не тільки кабана, а можливо й зайця чи лисицю, він зарядив у рушницю один патрон, споряджений кулею, а інший - дробом. Так робив і раніше. Десь через півгодини, йдучи по краю лісу, він раптом почув з кущів спочатку два постріли, а потім - несамовитий зойк мисливця. Зрозумівши, що сталося непередбачуване, Микола стрімголов кинувся на крик. Вибігши на лісову галявину, побачив, як біля високого дерева лежить, задерши ноги, Петро Ващенко, а величезний вепр шматує його тіло. Стріляти по звіру було небезпечно, тому що існувала загроза поранити товариша. І тоді Микола, щоб відвернути увагу кабана від його жертви, вистрілив у повітря. Звір повернув голову в його бік і, побачивши нового супротивника, величезними стрибками кинувся на нього. Підпустивши тварину на невелику відстань, мисливець холоднокровно прицілився і вистрілив кабану в лоб. Влучним пострілом він на мить зупинив вепра. Але тільки на мить. Струснувши головою, тварина ще з більшою люттю кинулась на мисливця. Справа в тому, що, поспішаючи, чоловік вистрілив у повітря кулею, а в лоб стріляв дробом, який рикошетом відлетів від міцної голови вепра. Заряджати рушницю не було часу і Микола, вхопивши її за ствол, вдарив прикладом звіра по голові. Від сильного удару приклад відпав, а мисливець кинув зброю і, в неймовірному стрибку ухопившись за гілку деревини, намагався підтягнутися. Але кабан виявився спритнішим. Схопивши чоловіка за ногу, він зірвав його, як ганчірку, на землю. Здавалось, сама смерть з заюшеною кров’ю мордою нависла над Миколою. Та в останню мить підоспіла лайка. Білка мертвою хваткою вхопила звіра позаду, за всім відоме місце. Завищавши від болю, той відбив нову суперницю вбік і знову кинувся на людину. Але той уже підвівся, тримав у руках підібрану з землі рушницю і з страшною силою вдарив кабана по голові, а потім, відскакуючи, наніс ще декілька таких ударів. Не витримавши відсічі, вепр повернувся і поволі побіг. Та метрів за 30 упав бездиханним. Микола проломив йому череп. Неподалік, під деревом, лежав і стогнав закривавлений Петро. Наблизившись до нього, Микола вжахнувся. Сідниці мисливця були в глибоких ранах. Поряд на снігу лежали випалі з розірваної мошонки яєчки. В цей час зліз із дерева і блідий Василь. Та побачивши, що натворив кабан, він втратив свідомість. В цей час на крики та постріли стали збігатися інші мисливці. Прибіг і автор цих рядків. Гармаш же, зірвавши з себе натільну сорочку, обережно зібрав Петрові «запчастини». А потім усі, спорядивши із гілок та пасків від рушниць ноші, винесли пораненого на трасу, яка, на щастя, проходила недалеко від місця події. Там зупинили попутній автомобіль і терміново відвезли потерпілого до лікарні. Чорнухинські лікарі зробили диво. В ході екстреної операції вони віртуозно пришили яєчка до тіла. Через деякий час Петро вилікувався і виписався з лікарні, а пізніше в нього навіть поповнилася сім’я. Дружина народила йому доньку. Правда, після цього випадку у Ващенка почали здавати нерви. Коли теща починала йому за щось дорікати, то він хапався за рушницю, погрожуючи їй. В зв’язку з цим працівники міліції зброю в нього вилучили і на полювання Петро вже не ходив. Пізніше загинула під колесами автомобіля і вірна та безстрашна лайка Миколи, яка врятувала йому життя. Він дуже сумував за собакою. Але з того часу усвідомив, що вепр – звір серйозний і може постояти за себе.
Головна 
