Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Микола Терещенко, начальник Кобеляцького цеху електрозв’язку № 14: “Відверто кажучи, я навіть не знаю нової дати святкування Дня захисника Вітчизни. Для мене залишається лише одна дата – 23 лютого. Я служив у військах зв’язку в Німеччині. Пам’ятаю навіть точні дати – в армію пішов 2 листопада 1968 року, мобілізувався 20 листопада 1971-го. Часто з ностальгією передивляюсь свій альбом “Воспоминания о моем пребывании в ГДР”, згадую своїх друзів. А нещодавно почув по обласному радіо, як вітали з 65-річчям полковника Григорія Шкурупія, з яким ми познайомились на службі і разом перебували у німецькому місті Зальцведелі. Я знайшов його телефон, зателефонував, поздоровив з ювілеєм. І, уявляєте, через стільки років він одразу згадав мене! От що значить армійське знайомство! А зараз, на мою думку, у нашій армії безлад, раніше ж вона була боєздатною, дисциплінованою. Тепер порядку немає. Я пишаюся тим, що служив у радянській армії. Перші роки після демобілізації ми з друзями завжди збиралися на 23 лютого за святковим столом. Зараз відмічаю це свято в сімейному колі, з колегами. Пам’ятаю, раніше кожного року на 23 лютого чоловіки обов’язково отримували вітання від керівництва підприємства, на якому вони працювали. Дарували цінні подарунки. Я щороку одержував вітальні листівки. Вітали й квітами, що особливо приємно. Від усього серця хотів би привітати усіх чоловіків з Днем захисника Вітчизни і побажати здоров’я і довголіття, бадьорості духу та родинної злагоди, радості і добра!” Григорій Журавель, начальник відділу культури і туризму: “Я прихильник святкування 6 грудня – Дня української армії. Але і 23 лютого буду відмічати. Раніше в мене 23-те взагалі було подвійним святом – цього дня в мене ще й День народження. Служив у 1985-87 роках у місті Котовськ Одеської області, у ракетних військах, був старшиною. Служба мені запам’яталась перш за все тим, що я за ті два роки перебування у лавах радянської армії познайомився з багатьма цікавими людьми. Я служив в учбовому центрі, тому кожні шість місяців з’являлись нові солдати. Серед них були дуже талановиті люди - і актори, і спортсмени. Особливо запам’ятав я Антона Голишева, якого призвали до армії вже після закінчення ним Щукінського училища. Вже після того, як відслужив, часто бачив його у фільмах, він неперевершено грав роль Володимира Висоцького. Часто я зі своєю батареєю брав участь у художній самодіяльності, неодноразово готували спільні концерти з медичною академією. На все життя запам’яталася поїздка з іншими солдатами до Петербурга, білі ночі назавжди лишились в пам’яті. Були й в Архангельську. Дідівщини раніше не було. Час в армії летів дуже швидко – ніби щойно була команда “Відбій”, як уже й “Підйом”… Та я не жалкую, що провів в армії два роки свого життя, адже служба залишила в моєму серці лише найкращі спогади. За будь-який, навіть маленький і недорогий подарунок, я дуже вдячний, адже увага, думаю, - це найголовніше. Коли працював у школі, діти завжди вітали листівкою, записною книжкою. Та найкращий подарунок за все життя я отримав від дружини на сорокаріччя і День захисника одночасно кілька років тому – кохана подарувала мені доньку Дашу.”
Анатолій Кісіль, начальник Управління праці та соціального захисту населення: “Я щороку святкую 23 лютого – День захисника Вітчизни, - а не 6 грудня. Так уже звик. Відзначаючи День захисника Вітчизни, ми вшановуємо тих, кому добре відома принадливість солдатського життя, хто тримав у руках зброю і віддав свої молоді роки благородній справі – захисту Батьківщини. Служив я два роки у Німеччині, в піхотних військах, був мотострілком. Я переконаний, що служба в армії – це той період, що запам’ятовується на все життя. Я стільки спогадів маю з того часу, що всього не розкажеш і за добу! Раніше було почесно вступити до лав радянської армії, юнаки з нетерпінням чекали свого вісімнадцятиліття, щоб їх призвали, а зараз хлопці не хочуть навіть йти служити. Зазвичай отримую в подарунок парфуми – одеколон, дезодорант тощо. Дарують і квіти. Взагалі на подарунках не зациклююсь. Увага ж, думаю, приємна кожному чоловікові. Та найкращий подарунок для мене – це щоб усі рідні і близькі мені люди були здорові. Дружина ніколи не забуває привітати з Днем захисника Вітчизни. Колеги-жінки теж завжди вітають і дарують якісь потрібні речі. Наостанок хочеться сказати: “Дорогі захисники Вітчизни усіх поколінь, зі святом! Міцного здоров’я, багатьох років щасливого і мирного життя!”
Головна 
