Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Сталася ця історія майже двадцять років тому, в далекому 1989 році. Закінчувався листопад, останній осінній місяць, і якраз розпочинали видавати ліцензії на відстріл звіра. Ті мисливські колективи, які в міжсезоння найкраще попрацювали, отримували пріоритетне право на полювання. Наш первинний колектив якраз і відносився до числа кращих. Влітку ми добряче попрацювали на заготівлі спеціальних віників для годівлі тварин. Готувалися вони досить просто – мисливці обривали гілочки з листям із берез, тополь, кленів, кропиви, замочували їх у солоному розчині і вивішували сушитися в тіні. Потім ці віники слугували кормом диким тваринам під час суворої зимової пори. Заготовляли ми й сіно для годівлі козуль, лосів, кабанів. А в спеціальні кормушки і на майданчики поряд з ними щедро насипали зерна кукурудзи. Так люди допомагали виживати диким тваринам. Одночасно велася скрупульозна робота по вивченню ситуації із поголів’ям різних видів тварин у навколишніх лісах. Єгері і мисливці повинні були чітко знати, скільки у нас зимує молодняку, скільки – дорослих тварин, яке співвідношення самців і самок. Все це можна було визначити по слідах на снігу. Наприклад, у самців парнокопитних слід ратиці коротший, а в самок – довший. Всі ця інформація збиралася для того, щоб у подальшому планувати хід зимового полювання, знати, на яку кількість дичини можна видавати ліцензії. Як я вже писав, нашому мисливському товариству, як одному із найкращих у Кобеляцькому районі, видали ліцензію на відстріл дикого кабана. Полювати ми поїхали, об’єднавшись із колективом райлікарні, у Чорбівські ліси. Для мене це було перше полювання на такого серйозного звіра, як дикий кабан. По дорозі я весь час жадібно ловив кожне слово поради досвідчених мисливців, слухав чисельні бувальщини і побрехеньки. Тобто нудьгувати мені не доводилось. Коли ми приїхали на місце, то в ліс першим зайшов досвідчений єгер Анатолій Костюк. Він провів своєрідну розвідку, доки всі інші розчохляли зброю та готували її для полювання. Після свого повернення єгер повідомив, що, судячи зі слідів, звір у лісі є. Одразу припинилися всі гучні розмови і сміх – потрібно було дотримуватись тиші. Навіть місце, де потрібно ставати на номер, вказували або жестом руки, або кивком голови. Так показали номер і мені. А потім єгер ледь чутно прошепотів у вухо: «Будь пильним. Це особливий номер». Доки стояв в очікуванні облави і звіра, в голову лізли різні думки. Дуже хвилювався, побоюючись промаху, не хотілося осоромитися перед товаришами. Хоча й не вважав себе поганим стрільцем, і кабан - це не дрібна куріпка, та все ж… Раптом від хвилювання руки затремтять і промахнуся. Вервечка кабанів з’явилася в полі мого зору несподівано. Думаю: «не буду одразу стріляти, нехай вийдуть із чагарнику на галявину». Ретельно цілюся, і ось мушка вже фіксується навпроти голови найбільшого звіра. Потихеньку натискаю на спусковий курок рушниці. Нібито роблю все правильно, і відстань до цілі невелика – 40-45 метрів. Невже зараз буде перший трофей? Та пострілу чомусь немає. Тисну на курок ще і ще. В цей час кабани підтюпцем пробігають повз мене і ховаються у кущах. Розумію свою помилку, гарячково штовхаю запобіжник і стріляю вслід зниклим тваринам. Мазило. Ті, здіймаючи вереск, втікають. Підходять до мене колеги. Від сорому ховаю очі. Єгер уважно дивиться на мене та посміхаючися промовляє»Не хвилюйся, Вікторе Андрійовичу. І в мене таке було, це ж у тебе перша загінка». Під час другої загінки мені випало йти в облаві. А на номери стали мисливці із лікарні. Виводок вискочив на номер, в якому стояли Олег Голтвянський і Володимир Демченко. Лише один розташувався зліва, а другий – праворуч. Стріляти почали обидва мисливці. Влучання було, і по сліду через сто метрів ми знайшли дебеленького кабанчика, вагою кілограмів 130-140. Ось тут і почалася мисливська суперечка. Голтвянський заявляв, що це він поцілив, а Демченко доводив, що саме його куля втрапила у звіра. Щоб якось вирішити спір, при розробці туші єгер витяг з неї кулю і віддав Петру Шийці. А той наступного дня зважив її на аналітичних терезах. Адже у Демченка і Голтвянського рушниці були різного калібру. Отже, й важили кулі по-різному. Зважування довело, що у кабана влучив Олег Голтвянський. Він, по неписаному мисливському правилу, отримав лівер кабана.
Головна 
