Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
В житті кожного мисливця зі стажем трапляється багато випадків, про які хочеться розповісти іншим. І поскільки газета «Ехо Кобеляк» почала друкувати на своїх сторінках статті на мисливську тематику, то я також вирішив поділитися своїми спогадами. Це було давно, ще на початку 70-х років минулого століття. Одного грудневого недільного дня, звільнившись із чергування, зайшов я в гостину до доброго товариша. Поговорили про те, про се і раптом він, також маючи вільний час, запропонував прогулятися з рушницею по свіжому повітрю. Були ми тоді молоді, енергійні і дуже легкі на підйом. І тому хутко зібралися, взяли зброю і вирушили в дорогу. Благо далеко мандрувати потреби не було. Як відомо, поряд із Бутенками, де ми жили, лісів немає, тому й полювали мисливці або на луках чи полях, або в так званому «Зірчиному садку». Він складався із двох насаджень дикорослих дерев і кущів, діаметром відповідно 50 і 100 метрів. Тобто обхід цих гайків багато часу не займав, а зайці і лисиці туди навідувалися частенько. Тому й вибрали ми з товаришем для полювання саме «Зірчин садок». Напередодні випав рясний сніг, тож собаку на полювання вирішили не брати. Адже користі вона могла б і не принести, а вхоркалася б добряче. Дійшовши до насадження товариш, як більш досвідчений мисливець, взяв керування процесом на себе. Мені він віддав рушницю, а сам пішов вглиб садка на розвідку. Небагато часу й пройшло, як він повернувся і збуджено зашепотів: «Уявляєш, недалеко від нас у купі хмизу лежить дикий кабан». Між тим, наша рушниця була заряджена дробом. Тобто шансів вполювати такого звіра ми не мали. Тому мені, як молодшому, довелося мчати в Бутенки, щоб взяти патрони, заряджені жаканами. Збігав я швиденько. І ось ми вже у всеозброєнні пробираємося до лігва кабана. Зізнаюся чесно, я добряче боявся, адже до цього моменту ніколи не виходив на полювання на такого серйозного звіра, як вепр. Тому хоча і йшов позаду, але постійно відчував тривожне поштрикування в грудях. Так, обережно ступаючи і сторожко вслухаючись у тишу, ми наблизились до купи хмизу. Аж раптом… Сніг, гілки, листя злетіли вверх, з-під них вискочив кабан і помчав від нас. Товариш вистрілив по звіру і ми кинулись навздогін. Вийшовши з гущавини в чисте поле, побачили метрів за 200 кабана, який, накульгуючи, тікав. По обидва боки від його сліду виднілися капельки крові. Напарник, взявши на себе роль експерта, заявив, що це свідчення поранення в легені. Мовляв, так кров розбризкується лише після подібного влучання. Я, як молодий і недосвідчений, всьому сказаному беззаперечно вірив. Дивувало мене лише те, що після такого важкого поранення звір ще з десяток кілометрів тікав від нас. «Накинувши» добряче коло, кабан, а за ним і ми, повернулись до «Зірчиного садка». Обійшовши гайок ми не знайшли нового сліду і зрозуміли, що вепр знову зачаївся у гущавині. Товариш став у засідці, а мені наказав йти по звіриному сліду. Вже сутеніло, щось побачити в чагарнику було дуже важко і вже не страх, а справжній жах переймав мене. Але я йшов і йшов. Лише поглядав навкруги, щоб побачити якнайбільше дерево і в разі появи кабана видертися на нього. Та дерев не було і від цього ставало ще страшніше. Я почав кричати і через кілька секунд після цього пролунав постріл. Побігши на звук, за кілька десятків метрів побачив тушу мертвого кабана. І полегшено зітхнув – час боятися минув. Поклавши здобич на санчата, вже весело перемовляючись, ми з товаришем вирушили додому. І вже розробляючи тушу роздивились на кілька ран в ній. Виявилося, що накульгував кабан через стару рану в нозі, яка гноїлася. А вбитий він був пострілом у горлову. Куди ж влучила перша куля? Коли ми її знайшли, то довго сміялися. Зовсім не в легені вцілив мій товариш. Куля застргяла прямо в ратиці вепра. Тому й кров під час бігу бризкала на всі боки. Вже випивши по чарці, я зауважив другові: «Доки ти по ратицях стріляв, у мене самого душа в п’ятках сиділа».
Головна 
