Фахівці Європейської космічної аґенції (ESA), використовуючи інформацію зондів Venus Express і Mars Express, з'ясували, що Венера й Марс, попри різну відстань від Сонця та різницю в розмірах, взаємодіють із сонячним вітром подібним чином.

Сонячний вітер - це постійний потік заряджених часток, які викидає Сонце. Цей струмінь поступово знищує іоносферу (горішній шар атмосфери, який складається здедбільшого з заряджених часток) Венери й Марса. Атмосфера Землі від безпосередньої взаємодії з сонячним вітром захищає сильне маґнетне поле, якого немає в сусідніх планет.

Зонди "розвідали", що струмені заряджених часток утворюють навколо Марса та Венери слабкі маґнетні поля, зовні схожі на довгий хвіст з дальшого від Сонця боку планети. І, як виявилося, ці поля мають подібну структуру, хоча Венера ближча до Сонця й має куди щільнішу атмосферу.

Астрономи пояснюють цей феномен тим, що на висоті близько 250 кілометрів щільність іоносфер двох планет приблизно однакова.

Порівнявши отриману інформацію про склад електронних шлейфів планет, учені сподіваються взнати ранній хімічний склад Марса й Венери та зрозуміти, як і чому змінювався їхній клімат.