Всього: 3485 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 0 Із них: Новачків: 1110 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 752
Як завжди, актуальну тему піднято на сторінках “Ехо Кобеляк”, тему під спільною назвою “Тендери”. Сьогодні це слово знають не тільки чиновники і політики, а мабуть і кожна сім’я з дітьми-школярами. Дійсно, Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” надав можливість маленькій групі людей (так і хочеться назвати їх негідниками та шахраями) заробити такі величезні гроші, що і Ахметов та Пінчук позаздрили б такій простій та швидкій «схемі» стати мільярдерами. Заробити на пустому місці, без прикладання фізичних зусиль чи значних матеріальних витрат. Тендерні махінації ввійдуть в історію України, як одна із величезних афер, нарівні з “прихватизацією” чи фінансовими пірамідами. Тож автори публікацій на сторінках газети праві. Єдине, з чим я не можу повністю погодитися з авторами публікацій - це те, що розгніваним і стурбованим батькам, які вимушені проплачувати із власної кишені шкільні автобуси, показують винуватими тільки депутатів ВР в Києві та недолугість Українського Законодавства. Не можу погодитись із твердженнями “ і ні голова РДА Олег Решетило, ні голова райради Володимир Жуков, ні завідуюча відділом освіти Наталія Коваль нічого вдіяти не можуть”. (І. Філоненко “Ехо Кобеляк” № 8 від 22.02.08). Згідно Закону, на тендерні торги повинні виставлятися товари і послуги вартістю більше 20 тис. грн. і роботи вартістю більше 50 тис. грн. Це означає, що заключення договору по підвезенню діток до школи не може перевищувати 20 тис. грн. на рік. Мало? Мало. Мало, якщо для всього Кобеляцького району. Але для деяких шкіл 20 тис. грн. - це дуже нормальна сума, щоб не виходити на тендерні торги. Для прикладу, в 2007 році за підвезення діток до Ліщинівської ЗОШ 1-2 ступеня районний відділ освіти оплатив послуги по підвезенню в сумі 13 тис. грн. Теоретично і в 2008 році можна б було спокійно підвозити діток. Теоретично можна - практично не виходить. Бо ключовим словом проблеми є те, що оплачує послугу по підвезенню дітей не школа, а районний відділ освіти. І сума за підвезення школярів по всьому Кобеляцькому районі далеко перевищує норму в 20 тис. грн. Перевищує і по підвезенню, і по харчуванню, і по матеріалах поточного чи капітального ремонту, і по самих ремонтах. Перевищує, бо Кобеляцький район великий, школярів і шкіл, слава Богу, поки що достатньо. Проблема? Проблема, але чомусь шляхів виходу із цієї ситуації ми не шукаємо. В районі є школи, в школах є директори і затверджені статути, у директорів є затверджені кошториси на рік і є печатки. Єдине, чого немає у директорів шкіл Кобеляцького району, так це фінансової самостійності. Всі кошти на собі сконцентрувала централізована бухгалтерія районного відділу освіти. Проплата за будь-який товар, послугу чи роботу для школярів і шкіл району проводиться через централізовану бухгалтерію районного відділу освіти за підписом Н.М.Коваль. Вона ж і заключає з усіма угоди. Повна монополія на рішення і повна централізація і концентрація фінансових ресурсів освітянської галузі району. Тепер пропоную читачеві зупинитися на п’ять хвилин і спробувати самим пошукати вихід із лабіринту в яку загнав школи, школярів і їхніх батьків Закон про тендери. Я переконана, що кожен із Вас побачив вихід із цієї ситуації швидше ніж за 5 хвилин. Вихід простий, швидкий і логічний. Потрібно просто зробити директорів шкіл фінансово самостійними, з правом як заключення договорів так і проплати за товари, послуги чи роботи. Так працюють сьогодні сільські ради і підприємства, підприємці та організації. Щоб не Н.М.Коваль, як начальник районного управління освіти, одноосібно заключала договори на закупки, надання послуг по підвезенню діток чи їх харчуванню, по ремонту шкіл та на купівлю фарби, шпалер чи паперу. Я переконана, директори шкіл здатні самостійно справитись із такими завданнями. Хоча в такій пропозиції є і свої нюанси та недоліки. Перше - це необхідність введення до штату шкіл посади бухгалтера, а значить створення нових робочих місць на селі.Та хіба це погано? Другий «недолік», і він для районного керівництва, мабуть, найвагоміший, найболючий і найнеприйнятніший. Це - відсторонене від грошових освітянських потоків районне керівництво. Бо вже не Н.М.Коваль буде визначати продавців і надавачів послуг. Не вона вестиме перемови про поставку м’яса, картоплі чи проведення ремонтів. Кожен директор школи матиме можливість самостійно обирати, де купляти, в кого і по якій ціні. Директори шкіл будуть заключати договори на підвезення діток до школи чи їхнє харчування, визначатимуть, хто проводитиме ремонт та контролюватиме його якість. Контролюватимуть ціни та відповідатимуть за якість товарів та послуг. Ви можете уявити, яка це буде трагедія для районного керівництва. Трагедія втрати впливу над цими, ну дуже вже немаленькими грошима. Тому, на жаль, і вибір сьогодні між інтересами районного керівництва і інтересами діток та їхніх батьків не на боці останніх. Справедливо критикуючи Закон про тендери і депутатів, які його прийняли, показуючи на винуватців у Києві чи Полтаві, давайте говорити об’єктивно і визнаємо, що і ми в Кобеляках не на багато від них кращі. Не вміємо і не хочемо поступитися своїми особистими чиновничими інтересами на користь інтересів громади і громадян. Прагнення централізації, прагнення керувати всім і вся перевищує проблеми школярика, який іде пішки до школи, чи його батьків,які, сплативши податки, продовжують із власної кишені фінансувати чужі владні амбіції..
P.S. Прошу вважати мою статтю офіційним зверненням до голови РДА О.М. Решетила та голови райради В.В.Жукова з пропозицією розглянути можливість надання школам Кобеляцького району фінансової самостійності. Сьогодні висвітлення своєї позиції через ЗМІ залишилося у мене єдиною можливістю бути почутою.
Головна 
