Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Кілька днів тому відзначав свій день народження славетний колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури Габріель Гарсія Маркес. Він прославився і увійшов у безсмертя перш за все завдячуючи своєму роману «Сто років самотності». Роману про Добро і Зло, про Любов, про зміст людського існування. Зміст, який шукали-шукали і так і не знайшли представники славного, але проклятого роду Буендіа. А 14 березня святкує свій день народження Ольга Малик, жителька села Світлогірське. Більш чим впевнено можна стверджувати, що Ольга Марківна абсолютно нічого не знає про гарячі латиноамериканські пристрасті, які кипіли в «Ста роках самотності». Життя, котре прожила ця жінка, було заповнене неймовірно важкою щоденною працею, яка не залишала часу для читання високої літератури. Та не дивлячись на пережиту війну, голодомор, виснажливу працю в колгоспі, Ольга Марківна у свої 102 роки не втратила ентузіазму і енергії. І знає, в чому сенс життя, на відміну від героїв колумбійського письменника. Зараз він для неї заключається у підведенні газу. Звістку про початок робіт по газифікації Світлогірського Ольга Марківна сприйняла із непідробною радістю. І одразу ж заявила: «Доки газу не дочекаюсь – не помру». А у вівторок, 10 березня, коли в селі розпочалися земляні роботи по прокладанню розподільчого газопроводу, сторічна жінка прийняла рішення про вступ до кооперативу «Прометей». Того ж дня до неї завітали виконуючий обов’язки голови кооперативу Олександр Кришень та депутат райради Костянтин Проскура. І Ольга Марківна урочисто вручила їм дві тисячі гривень, котрі відкладала з пенсії. Розписавшись у відомості, отримавши квитанцію про оплату, жінка єдине, що запитала: «А можливо це мало, так я ще додам?» На що Олександр Кришень запевнив стареньку: «Ні, з Вас ми більше грошей не братимемо. Навпаки, молодшим у приклад ставитимемо, які ще сумніваються». Тих, хто сумнівається у підведенні газу, того дня у Світлогірському добряче поменшало. Адже люди побачили, що на вулицях села з’явилась техніка, по садибах пішли проектувальники. Це почали виконувати свою обіцянку співробітники кобеляцького управління з експлуатації газового господарства. «Вівторок – завжди в толок», - є така приказка в українців. Певно користуючись нею, Петро Маник із своєю командою розпочали земляні роботи у Світлогірському саме в цей день. І хоча газовикам доведеться прокладати майже 42 кілометри труб, вони в своїх силах впевнені. Петро Васильович говорить: «Сьогодні в роботу включилася наша землерийна машину та екскаватор кобеляцького «Водоканалу», через кілка днів до них приєднається інша техніка. Цілком можливо, що працюватиме у селі землерийна машина «Укртелекому». На кілька місяців «прописуються» у Світлогірському і наші проектувальники. Так що, при належному фінансуванні газ у селі може з’явитися до кінця року». Перші десятки метрів траншеї були викопані біля оселі Андрія Колотила. А він, взявши лопату в руки, заходився зачищати огріхи після техніки. На допомогу сину оперативно прийшов і батько, Євген Колотило, котрий живе за кількасот метрів від сина. Робота в них ладилась. Ще б пак – і батько, і син є пайовиками «Прометею» з перших днів його заснування. І газу чекають вже кілька років. Працюючи, чоловіки жартували: «Обіцяного три роки ждуть. Ось ми і дочекалися». «Не три, а п’ять», - поправляв односельців отець Михайло, місцевий священик. І додав: «Перші розмови про газ розпочалися рівно п’ять років тому. Обіцяли, що село газифікують за рік-два. А я говорив: «Ні, п’ять років будемо чекати. І, схоже, дочекалися». Отець Михайло прибув на місце початку робіт, щоб благословити і освятити добру справу. Прочитавши молитву, він щедро окропив освяченою водою і техніку,і людей, які на ній працюють. … Тільки-но почувся гуркіт землерийної техніки, як пішли і поїхали до керівництва «Прометею» нові й нові пайовики. Їх вже більше семисот. Дійсно, віра і надія в людей пробудилися. І вони свою справу зроблять. Лише б держава їх не підвела.
Головна 
