Всього: 3484 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1109 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2732 Жінок: 752
Під час поїздок із головою районної асоціації фермерів Григорієм Казирідом по селянських господарствах щоразу дивуєшся, як швидко змінюється свідомість українських селян. Ще зовсім недавно, кілька років тому вони переймалися питаннями державної допомоги у придбанні дизпалива, мінеральних добрив, проблемами збуту продукції. Зараз фермери про все це вже не говорять. Від держави їм потрібно лише дві речі – дотація, яку вона обіцяє і якомога менше втручання в аграрний бізнес. Все інше українські господарі давно навчились робити самостійно. Вони вже знають, де дешевше купити, і як дорожче продати. Вони вивчили передові іноземні технології в рослинництві і змогли їх пристосувати до українських реалій. І почувають себе більш-менш впевнено. Одного лише побоюються – продажу землі в українському варіанті. Адже земля є товаром практично у всьому світі. І жодна держава від цього не загинула, люди працюють і процвітають. Витримується і принцип соціальної справедливості, коли землею володіють ті, хто на ній працює. Та чи буде так в українському варіанті? Саме про це говорили й бутенківське фермери, які зібралися у адмінприміщенні ФГ «Нива». На території бутенківської сільської ради зареєстровано 18 селянських господарств, котрі обробляють близько 2 тисяч гектарів землі. Найпотужнішими і найуспішнішими, безперечно, є вже згадувана «Нива», яку очолює Анатолій Сердюк і «Урожай» Івана Стрюка. Зараз у них на два господарства налічується в обробітку 1300 гектарів землі. Сьогодні хлопці вже можуть із посмішками згадувати про труднощі десятилітньої давнини. Сердюку тоді дали землю під колишнім колгоспним садком, а Стрюка «загнали» аж в колісниківські болота. Та нічого – вистояли. І зараз мають і новеньку техніку, і приміщення. На весну запаслися і соляркою, і добривами. І вже повним ходом підживлюють посіви озимого ріпаку. В три години ночі – підйом. І робота в тракторі до 9 години ранку. Поспішають механізатори, щоб розкидати добрива по підмерзлій землі. Закінчать підживлення – почнуть сіяти ячмінь. І так – аж до кінця травня, без нормального сну та відпочинку. Та сприймають фермери такий графік, як належне. В сільському господарстві інакше не можна. Так працюють не лише в Україні, а й в Польщі, Франції, Німеччині. Готові фермери і до європейських цін, які неминуче запанують в Україні. Вже зараз господарники без паніки сприймають інформацію про ціну в 7 гривень за літр дизпалива. Знають – так і буде. Щоправда, «гріють душу» й прогнозовані ціни на майбутній врожай. За інформацією, котрою оперують сільгоспвиробники, тонна ріпака коштуватиме не менше 3 тисяч гривень, а соняшник, як і в минулому році, впевнено подолає чотиритисячну позначку. При таких цінах на продукцію фермери оратимуть і сіятимуть. Ще й прибутки непогані отримуватимуть. Єдине «але». Аби держава не втручалась, не заважала працювати.
Головна 
