Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 1 Нових за тиждень: 1 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Дорогесенькі та любесенькі мої браття! Давненько вже відчував я страшенний свербіж в одному непотребному місці, а рука тяглася до пера з незборимим бажанням висловити всім вам величезну подяку за ваші творчі муки на стезі літературної творчості в області мисливства і полювання. І написав би, так руку скорцюбило після того, як сунув її у капкан, який налаштовував на вепра. Аби він здох, зараза, тепер ні почухатись, ні дулю єгерю з кущів скрутити! Воно, конєшно, якби не демократія та оті свободи слова і друку, то спробували б ви тільки пікнути, а не те, що описати свої походеньки на полюванні. Я навіть аж запереживав за вас. Не дай Бог, думаю, якісь «зелені» чи «червоні» зловлять на такому полюванні та пики наб’ють або, чого доброго, в газету свої возмущенія напишуть з приводу публікацій недозволених прийомів добування дармового м’яса. Та ні, слава Богу, минулося! А все, я вам скажу, через те, що за перо взялися не якісь там аматори, а професіонали нашої справи. Куди там до нас з вами Сергію Аксакову з Леонідом Сабанєєвим чи тому ж таки нашому земляку Остапові Вишні, які так настирливо пропагували серед мисливської черні високу культуру полювання! Тож за пера і вперед! А я візьму на себе гріх і трішки підредагую окремі художні витівки. Треба ж прояснити голови сучасним мисливцям, що дотримання всіляких інструкцій, законів, правил в галузі полювання до добра не приведе. Ходити вам, дорогенькі, голодними до другого пришестя Христа, якщо будете ревниво ставитись до питань охорони природи! Отже, слухайте. Застрелити дикого кабана, як це описано в замітці «Верхи на вепрі» («ЕК» від 28 грудня минулого року), благородно. Але ж навіщо так ризикувати людським життям? Треба було б найняти вертоліт! А так довелося чоловікові мерзнути верхи на кабанові, та ще й автомобіль розбити (добре, що не особистий). Піддалися невиправданому ризику і хлопці із замітки «Душа в п’ятки» («ЕК» за 29.02.2008 р.). Пішли на зайців, а жакани не прихопили, от і довелося гасати за кабаном по всій кобеляцькій окрузі. Та «стінгером» його треба було, «стінгером»! Запитеєте, а хто ж дозвіл дасть на придбання такої штукенції? А навіщо? Адже ви, не маючи ліцензії на відстріл дикого кабана, змогли ж його таки вбити! Та ось вам і підтвердження. Прямо зверху цієї замітки в цій же газеті є цікаве фото: лежить бездиханна жертва «полювання», а на ній зверху - нарізна зброя з оптикою. То дарма, що у нас застосування такої зброї на полюванні не дозволяється! Йдемо далі. В газеті від 25 січня ц.р. із захватом читаю, як в ніч під Різдво знайомі вже нам «письменники» добували (чи добивали!) борсука. І знову, все це дарма, що борсук наш занесений у Червону книгу, як зникаючий вид. Дарма й те, що «руйнування жител тварин, гнізд птахів (Закон України «Про тваринний світ», ст. 58) – браконьєрство»! Ну, а прочитавши про однорогого козла («ЕК» від 15.02.08 р.), я прямо так і згадав діда Мазая. Чи дурний був дід, чи робити нічого – рятував зайців від повені! Спробував би він сісти верхи на козла, відірвати йому ріг, загнати на тонкий лід, добути його (чи знову – добити!), та ще й вішалку з рога зробити! Правда, й до цього випадку знайдеться відповідна стаття: Закон України «Про тваринний світ»., ст. 58 гласить: «Жорстоке поводження з тваринами, невжиття заходів щодо запобігання загибелі тварин» або Закон України «Про мисливське господарство і полювання»., ст. 20, п.4: «забороняється полювання на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду), рятуються від пожежі, повені, тощо». Мабуть, досить. Ще ж тільки рік розпочався, є ще час для художньої творчості та описування браконьєрських методів добування тварин і птахів. Може, знайдуться знавці зі знищення зелених жаб (рибу вже знищили!) електровудками на наших неозорих водних просторах! А яке це захоплююче, суто чоловіче заняття – ганятися вночі автомобілем по полю за зайцем, а осліпивши його фарами, торохнути з ружжа - і в торбу! А ще… та ні, досить! І цього вистачить, щоб наші внуки, гортаючи сторінки «ЕК» в музейних чи бібліотечних архівах років так через …надцять, не задавали дурних запитань татам і мамам: «А як стрибає зайчик? Як квакає жаба? Як…, Як…?» Все буде ясно, як Божий день! І наостанок ще одне, це вже з нашого Основного Закону – Конституції України, стаття 66: «…Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі». Прямо таки ще одна, одинадцята заповідь Божа. Все!
Головна 
