Із настанням сонячних весняних днів починає пробуджуватися природа, і першими з’являються всім нам добре відомі первоцвіти, які привертають увагу людини своєю красою. Кожна людина, в якої відкрита душа до краси, у вирі повсякденних турбот не зможе байдуже пройти без захоплення від перших жовтих, блискучих квіточок пшінки весняної чи зірочкоподібних квітів гусячої цибульки, що звичайно зростають в парках, скверах, садах. Та нажаль, в умовах сьогодення споживацька натура людини, потрапивши в природу, прагне обов’язково нарвати якомога більші букети із перших рослин, що квітують, або когось порадувати і купити такий букет прямо на вулиці. І мало хто замислюється над тим, що більшість первоцвітів є рідкісними і потребують охорони.
На сьогодні майже всі гарноквітуючі весняні рослини різко зменшують свою чисельність і недаремно занесені до Червоної книги України чи мають статус регіонально рідкісних рослин, що охороняються на території Полтавщини.
Причинами цього є перш за все порушення умов місцезростання, спричиненого вирубуванням лісів, випасанням худоби і, звичайно, людський фактор, що призводить до витоптування та зривання рослин під час квітування, в результаті чого порушується нормальний розвиток рослин, які взагалі можуть загинути. В останні роки долучився ще один фактор, який вкрай негативно впливає на первоцвіти – глобальне потепління. Воно призводить до порушення протікання і без того вразливих фізіологічних процесів у ранньоквітучих рослин, особливо в період закладання в підземних органах зачатків квітів на наступний рік. Тому в подальшому первоцвітам буде все важче пристосовуватись до спровокованих людиною нових умов, але коли рослини все ж-таки заквітують, ми не повинні забирати в них можливо останній шанс вижити і сформувати насіння.
Серед населення існує думка про те, що коли взяти лише квітку на букет і не виривати її повністю з кореневою системою, то це не приносить рослині шкоди, та насправді така особина вже не зможе заквітувати та дати насіння.
У Кобеляцькому районі частіше всього від рук людини потерпають проліски, які на Полтавщині мають статус регіонально рідкісних. На перший погляд, цих рослин велика кількість і вони не потребують охорони. Але це лише на перший погляд. Справа в тому, що на території Полтавської області зростає 2 види проліски – сибірська та дволиста, які знаходяться в Україні на межі поширення. Проліска сибірська поширюється із сходу і зустрічається переважно на Лівобережжі, а дволиста – навпаки, поширена в лісах Правобережної України.
«Найвідважнішим» серед первоцвітів є шафран сітчастий з білими квітами, що помережані зеленими прожилками та брандушка різнокольорова з рожевими великими квітами, які квітують тоді, коли ще сніг повністю не розтанув.
Дещо пізніше квітує тюльпан дібровний (з жовтим забарвленням пелюсток), який все рідше став траплятися в наших лісах. Разом з ним дуже рідко зростає ряст маршалів, із блідо-жовтими квітами. По балках поодиноко зростають квіти, схожі на садові дзвоники, але з темно червоно-бурою квіткою та вусиками – це рябчик руський, а його родич рябчик малий зростає на луках і має менші розміри. У вільшняках зустрічаються окремі зарості рястки Буше, що трохи схожа на гіацинт, має білі квіти з зеленими прожилками. В перекладі з латині назва цієї рослини означає «пташине молоко», тому що коли трохи надломити стебло, можна побачити білий сік.
На залишках степових схилів правого корінного берега Ворскли зустрічаються групки гіацинтика блідого з блакитними аж до білого кольору квіточками, а також родичі садових ірисів – півники карликові, квіти яких на одній галявині можуть варіювати від жовтого до фіолетового кольору, за це їх ще називають квітами веселки. Схили також прикрашає анемона лісова, яка має сизувате опушене стебло з поодинокими білими квітами.
Звичайно первоцвітів можна перераховувати ще багато, але згадані – це рідкісні види, що потребують охорони. Ми повинні пам’ятати, що за знищення рідкісних видів людина несе відповідальність перед законом. Та нашої охорони потребують не лише первоцвіти, а й вся жива природа.
Первоцвіти пристосувались до суворих, мінливих весняних погодних умов, та аж ніяк не змогли вберегтися від безжальних нищівних людських рук і цим розплачуються за свою красу. Наш з вами обов’язок – оберігати красу природи, заради нашого майбутнього, заради майбутнього планети Земля!