Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Хочу одразу сказати, що Вашу, а точніше, нашу улюблену газету, завжди читаю з інтересом. Тут є багато всякого і різного, на всі смаки. Але пишу зараз не для цього. Написати захотілося після статей про події біля Вічного вогню та могил загиблих солдат. З чого ж почати? Що ж сказати таке, щоб замислились ті люди, які це зробили (та які ще може і гордяться собою), щоб хоча б замислились інші та наші діти не повторювали таких «геройських» вчинків? Нічого нового наче і не вигадаєш. Та все ж хочу звернутись до тих, хто зривав каски та плити. «Де ж це, шановні, в якій такій школі чи інституті, Вас навчили ламати, руйнувати могили? Яка ж духовна убогість повинна бути у людини, щоб вона підняла руку на святі речі? Та може в цій могилі спить вічним сном такий же самий хлопець, як і Ви? Він також був молодий, йому теж хотілося вчитися та працювати, одружитися та виховувати дітей, та врешті-решт, випити пива і піти на танці. А може – ровесник Вашого батька, в якого теж було багато планів на життя. Але сталася та страшна війна, Велика Вітчизняна – і вони полишили свої особисті плани, полишили мирне життя, роботу, сім’ї, навчання, коханих дівчат і пішли захищати свою Вітчизну. Для тих, хто не розуміє цього слова, поясню по-простому – нас із Вами захищати. І дуже багато людей померло за це. Віддали найцінніше, що було – власне життя. Щоб ми були, щоб ми жили, щоб ми навчалися і працювали, кохали і одружувались, щоб саме ти зміг сьогодні випити пива та піти на танці. Але ж вони ніяк на думали, що прийде їх нащадок на їх могилу та стане її розоряти та глумитися. В кожного народу вважається кощунством та варварством руйнувати останній притулок людини. Тим паче, якщо вона загинула на полі бою, за свою Країну. А Ви що, написали свої, нові закони поведінки нормальної людини? Якщо не вистачає розуму і виховання вклонитися до землі загиблим героям, так хоча б не чіпайте брудними руками їх пам’ятники! Бо як сьогодні Ви шануєте померлих, так колись потім будуть шанувати і Вас. Вдумайтеся в це, бо що посієш – те і пожнеш!» Люди добрі, треба задуматись нам усім. Бо це не просто неповага до конкретної могили. Це неповага до нашої історії, до пам’яті, до України, до наших предків. Та це взагалі сором для нас усіх. То що ж робити? – запитаєте Ви. Відповідь банальна - виховувати наступні покоління. Вчителям – незважаючи на те, що зараз переписують історію, кому як забажається – провести загальні лінійки та уроки, присвячені темі Великої Вітчизняної війни. Запрошувати ветеранів до учнів не тільки перед Днем Перемоги, а постійно, поки ще можуть вони розказати діткам про пережите ними. Керівництву району та міліції - знайти можливість проводити хоч інколи патрулювання вулиць та перевірку наших «закладів культури» - барів та дискотеки, бо усі знають, скільки там іноді буває п’яної та обкуреної молоді. Та і на дорослу людину подіяло б – ідеш по місту, побачив би міліціонера та і відчув би якусь відповідальність. Ну а в разі затримання когось за хуліганські дії – примусити його виконувати громадські роботи на благо людей – прибирати вулиці, парки, город прибрати ветерану чи пенсіонеру. А нам усім разом – не соромитись нашого минулого, бо хто ж Вам сказав, що все було погано? Хто сказав, що погано, коли людина щиро вірить у світле майбутнє і заради цього готова на подвиг? Хто сказав, що весняні суботники, коли дружно прибирали сміття та бруд після зими – не треба робити? І зараз би не завадило, хай і примусово, вийти разом та навести лад в Кобеляках та поруч, бо вже немає в окрузі жодної галявини без куп пластикових пляшок та жестянок, які ніколи самі нікуди не подінуться. На нас дивляться наші діти і вчаться жити. Чому ж вони навчаться? Зараз наша держава ще будується, в якому ми напрямку їдемо і як називається наш політичний курс – ще не зрозуміло буває навіть нашим керманичам. Але ж ми люди, давайте не будемо це забувати. І не треба кивати увесь час на тяжке життя, інфляцію, відсутність грошей та інші неприємні моменти. Вони бувають в кожного, але ж це лише моменти. Якщо кожна людина посміхнеться іншій людини, не буде робити зла іншій людині,буде шанувати інших так, як самого себе – в нас все вийде. Бо народ в нас розумний, працьовитий, треба тільки почати вже поважати самих себе, щоб нас та наших дітей поважали інші.
Головна 
