Всього: 3486 Нових сьогодні: 0 Нових учора: 0 Нових за тиждень: 0 Нових за місяць: 1 Із них: Новачків: 1111 Продвинутих: 2363 Журналістів: 5 Модераторів: 3 Адмінів: 4 Із них: Чоловіків: 2733 Жінок: 753
Давно передплачую і перечитую наші районні газети. З кимось з дописувачів погоджуюсь, з іншими – не завжди, тому що піднята та чи інша проблема, висвітлена якось однобоко, хоч це право лишається за автором, як говорять: «У кожного своя правда!» Подумки не раз вступала у дискусію, а от зараз вирішила теж написати, хоч і часу маю обмаль. А підштовхнули до цього статті, які останнім часом все частіше з’являються на сторінках районок і стосуються вони автоперевізників з «Кобелякиавтотранс». Але моя мета не захистити це товариство - там є кому це робити. І пан Голтвянський добре навчився давати відповіді, посилаючись на різні постанови. Складається таке враження, що дотримується він тих законів дуже ретельно. А якщо і мовчить з приводу того, що не всіх нас влаштовує той транспорт, який надає його товариство, то, може, він і не знає про це. Він же не їздить ним. Хоч і починав свою кар’єру теж водієм. Але коли то було! Про ті часи у сьогоднішніх водіїв, якщо такі ще працюють, лишились лише спогади, причому не найгірші. І у ті часи були свої проблеми, змінювались керівники, а з ними, як говорять, і порядки, хтось когось не влаштував, з чимось не погоджувались. Але компромісу, як правило, досягали, при тому не за рахунок швидкого розрахунку з робочих місць непокірних. Отож, колишнім водіям є хоч кого згадати добрим словом. Гірше тим, хто трудиться сьогодні, хоча їм треба думати про сьогодення, а не впадати у спогади. То буде потім. А сьогодні, як у пісні: «Крепче за баранку держись, шофер». Мені досить часто доводиться користуватися послугами нашого товариства «Кобелякиавтотранс» в межах району, а іноді і області, і хочу сьогодні стати на захист водіїв. Повірте, не раз опинялась у тих ситуаціях, що і ви: годинами стояли, чекаючи чи допомоги, чи доки полагодить машину сам водій. Бувало, що не доїжджала, доводилось добиратися іншим транспортом. Але в жодному разі водій не був байдужим до нас, бо намагався відправити іншим попутним транспортом. Дехто вдасться до лайки, проклять, нецензурщини на адресу водія. І чомусь ніхто не згадує в той момент тих, хто випхав, так, саме випхав за прохідну, а не випустив на лінію несправний автобус. Адже за всім цим стоїть цілий ряд тих людей, які мають безпосереднє відношення до того злощасного автобуса. Ви думаєте, що вони можуть гарантувати, що машина благополучно відпрацює день? Не вірю. Але куди дінешся, графік закривати треба. Водій там виконує роль «шістки», і до його доводів, що машина несправна, мало хто прислухається. Зрушила за місця – значить їдь, або пиши заву на звільнення і шукай роботу. Хтось читає і думає: «Коли б так погано було, то не робили б там…» Та й не роблять ті, хто має куди піти, де з ними рахуються, як з людьми. Тому за останні роки і пішло з роботи чимало водіїв, причому не якихось п’яниць чи нероб, а тих людей, які не один десяток років віддали тому підприємству. А сьогоднішнє товариство їх виставило за ворота. Спасибі, що нібито за власним бажанням. Бо ті спартанські умови, в яких доводиться працювати водіям, що лишилися, витримують не всі. Ви поцікавтесь, чому за кермом ви щоденно, впродовж не одного тижня, бачите одного і того ж водія. Він що, не виморюється, чи незамінний? Виходить, що незамінний, бо і справді немає ким замінити, вірніше, підмінити. Щодо відпочинку, то його про це ніхто не питає. І ми ж, пасажири, не задумуємось над тим, коли ж він це робить. Нам би доїхати благополучно, бо ми довірили своє життя і безпеку водієві. Якщо, не дай Боже, щось трапиться, то все панство з того товариства буде осторонь і знайде вагомі причини, щоб звинуватити того ж таки водія, адже виїжджав він з гаража справною машиною, це ж десь фіксують, у якомусь журналі. Тоді, може, тих одержимих тримає висока зарплатня, яку їм виплачують раз на кілька місяців? Можливо, бо ціни на квитки часу від часу дорожчають, план для водіїв збільшується, та про це краще знає бухгалтерія. Та тільки щось і тут не так. Якщо вже там такі високі зарплати, то чому ж нема охочих іти працювати? А може, просто такий ретельний конкурс при підборі кадрів проводить пан Голтвянський? І не всі бажаючі проходять той кастинг? Вони, водії, небагатослівні, і про свої біди і проблеми з нами, пасажирами, не говорять. Мовчки, як правило, вислуховують і ковтають образи у свою адресу. А куди ж дінешся? От би ті «побажання» та пану керівнику. А ще краще, коли б у зимовий період, коли надворі мінусова температура, та загнав його з командою в оті гаражі, де ремонтують і готують до рейсу автобуси. З опалення – буржуйка, і це на бокс у кілька сотень метрів опалювальної площі. Саме в такий спосіб загартовує своїх працівників і дбає про їх здоров’я Віталій Григорович, але не усіх. У його кабінеті і у бухгалтерії інший температурний режим. Та нічого, до тепла діло йде. Нагріються водії за літо, а разом з ними і пасажири автобусів. Та всі разом і подобрішаємо один до одного. І перш ніж у всіх бідах звинувачувати водія, задумаємось, чи тільки ж його вина у тому, що когось не довезли до кінцевої зупинки і з приводу поломки зупинялись на півдорозі. Це тільки керівництво товариства ніколи не дозволить собі сісти у персональний автомобіль, у якого щось несправне. Там, думаю, існує окрема стаття гаражного бюджету по обслуговуванню таких автомобілів, бо у них же не заміниш зламану запчастину, знявши у старого автомобіля, туди треба тільки нове. Це ж вам не автобус, що з одного зняв, а на інший, щоб випхати у рейс, поставив майже аналогічну по часу використання запчастину. Хіба що з тією різницею, що ще день можна ж від’їздити. А там, дивись, гаражні умільці і винахідники ще щось придумають і порадять. Але то вже питання виробничого характеру. А нам, як пасажирам, не треба забувати, що везе нас водій не власним транспортом. І точно не додають йому, як і нам з вами, здоров’я і радості оті непередбачувані зупинки. Лише одному йому відомо, що діється в його душі, коли з усіх сил намагається зробити все можливе, щоб завести машину, а тут знайдеться хтось з пасажирів та й піділлє, як кажуть, масла у вогнище. Давайте не забувати, що то він для пана Голтвянського працівник, якого з легкістю можна позбутись, замінивши іншим. А для когось він ще й син, батько, чоловік. І його теж, як і нас, чекають вдома. От ваш тижневик започаткував рубрику зустрічей з різними людьми. А чому б не запросити до розмови когось з керівництва «Кобелякиавтотрансу»? І щоб та людина не тільки розповіла про фінансові проблеми товариства, а за цифрами ще згадали і про людей, які там працюють. І не губились би ми у здогадах, хто винен у тому, що з колись знаного у всій області, «АТП-15341» перетворилось на товариство, яке не дасть ради тому десятку автобусів, що лишились. І насамкінець звертаюсь до нас, пасажирів. Давайте будемо взаємно ввічливими і в усіх негараздах не звинувачуватимемо тільки водія.
Головна 
