| Володимир
Зеленський – обличчя студії «95 квартал», лідер дружної компанії,
художній керівник колективу, актор та автор, відомий шоумен. Його
люблять мільйони глядачів не лише в Україні, але і за її межами. Адже
славу він здобув ще за часів участі у змаганнях «КВН» у складі команд
«Запоріжжя-Кривий Ріг-Транзит» та «95 квартал». Поза сценою Володимир
такий же «живий» і веселий. Сьогодні до вашої уваги - розмова із
людиною, яка ні про що не жалкує і крокує по життю із щирою посмішкою
та непереможним оптимізмом
- У вас є якісь ритуали, традиції чи забобони, яких ви дотримуєтесь перед виходом на сцену?
- Так. Не материтися і перебувати у тверезому стані.
- І часто це вдається?
- Завжди!
-
«95 квартал», окрім всього іншого, дуже влучно критикує своїми жартами
політиків. Особисто ви ніколи не думали піти у політику? Думаю, в
Україні стало б, можливо, не легше, але точно веселіше жити, якби,
наприклад, міністром культури у нас був Володимир Зеленський.
-
Скажу чесно, я дуже боюся цього. Уявіть собі, як наді мною будуть
жартувати мої колеги, якщо стану політиком. До того ж, я залишуся
практично без своїх друзів. А це найстрашніше. Якщо говорити серйозно,
то це не так вже і цікаво. Мало творчості у роботі наших політиків,
мало свободи слова. І, авжеж, це величезна відповідальність перед
людьми. Розумієте, зараз я несу відповідальність лише за колектив
студії «95 квартал», за програму, за настрій під час концертів. Але у
мене немає відповідальності перед народом України. Таку
відповідальність на себе має брати людина, напевно, із великим
досвідом, людина, яка завжди розуміє, що вона робить, і відповідає за
свої вчинки. До речі, у нас в країні як раз мало хто розуміє, що
робить. Для мене піти в політику – занадто серйозний вчинок. Не хочу.
-
Ніхто з відомих політиків не виявляв бажання взяти активну участь у
ваших виступах? У Росії таким чином любить розважатися Володимир
Жириновський, а у нас такі є?
-
Почнемо з того, що в Україні немає такої людини, як Жириновський. Не
знаю, на щастя чи на жаль. Але заявки від різних політиків на участь у
програмі були. І, в принципі, ми могли б з ними попрацювати. Проте «95
квартал» - незаангажований колектив. Розумієте, у нас така
заполітизована країна, що як тільки ми запросимо кого-небудь з
політиків у «Вечірній квартал» в якості учасника, всі подумають, що ми
його підтримуємо. А ми цього не хочемо, тому використовуємо виключно
власні сили.
- Якщо згадати квн-ське минуле – за чим сумуєте найбільше?
-
Я ніколи не сумую за тими часами. Не тому, що вони були погані, а зараз
наступили кращі. Це моє кредо, ставлення до життя. Я вважаю, що кожен
наступний день набагато краще за попередній. Тому не сумую і не жалкую
ні за чим. Напевно, є просто якась ностальгія за колективами, які
приїздили з усього СНД, за конкретними людьми, з якими були теплі
стосунки. На жаль, я їх бачу дуже рідко або взагалі не бачу, іноді
телефонуємо одне одному.
- Ви – юрист за освітою. А в дитинстві якими талантами вирізнялися? Про яку професію мріяли?
-
Дуже важко згадати про таланти у дитинстві. Напевно, мій головний
талант і полягав у тому, щоб закінчити юридичний інститут і піти
працювати на телебачення. Це називається – бити байдики із користю для
себе. Взагалі, мріяв вивчати іноземні мови, мріяв про юридичну
академію, бути адвокатом, захищати людей. Останнє певною мірою
здійснилося. Знаєте, якщо в адвокатській практиці ти захищаєш непростих
людей від простих, то ми зараз своєю творчістю захищаємо навпаки –
простих людей від непростих: політиків, можновладців та зірок.
-
Володимире, коли ви були ще маленьким хлопчиком, ваша родина переїхала
до Монголії. Ви навіть вивчили місцеву мову. Пам’ятаєте щось?
-
Якось мене вже запитували, що я пам’ятаю з Монголії. Я відповів, що
вмію, як мінімум, рахувати. Отже, я почав рахувати, а виявилось, що
рахую по-грузинськи. Насправді, нічого не пам’ятаю. Хоча... «бахкуй»,
от таке матершинне слово (сміється – Пр. авт. А.А.). «Бахкуй» означає
«нічого немає».
-
У народі давно відомо: поганий танцюрист – хороший батько, і навпаки,
хороший танцюрист – поганий батько. І лише Володимир Зеленський після
перемоги у телевізійному проекті «Танці із зірками» довів на власному
прикладі, що можна бути і хорошим танцюристом, і батьком непоганим. Як
часто ви проводите час із донькою?
- От зараз ви мене насправді підставляєте. Знаєте чому?
- Чому?
-
Ви згадали про народну «мудрість» і відразу ж запитали, як часто я
проводжу час із дитиною. Якщо я зараз скажу, що практично не бачу
доньку, то це буде підтвердженням тому, що хороший танцюрист все ж таки
– поганий батько (сміється. – Пр. авт. А.А.). Якщо серйозно, то на
сьогодні моя дочка – це найяскравіша частинка мого життя. Я звик завжди
іншим піднімати настрій, а сам ніби у пустелі, почуваю себе
«зневодненим» після цього. Але вдома дитина мені повертає все те, що я
віддаю глядачам. Донька для мене - наче батарейка, мій енергетичний
заряд, найсвітліше, що є у мене в житті.
-
Володимире, російські квн-щики активно беруть участь у зйомках
комедійного кіно в Росії. Український кінематограф знаходиться, так би
мовити, у творчо-реанімаційному стані. Яким чином ви пов’язані або
збираєтеся пов’язати себе із великим кіно в Україні?
-
Ми дуже активно пишемо кіносценарії. Працювали над ними два роки і вже
маємо п’ять готових сценаріїв. І до справи цієї ставимося, на мою
думку, більш якісно, ніж російські колеги. Разом із тим, дуже
хвилюємося. Можу сказати, що менше, ніж за рік (забобонно плює три
рази. – Пр. авт. А.А.), у кінотеатрах України з’явиться перша
вітчизняна кінокомедія від студії «95 квартал». Сценарій до неї вже
давно написано. Але, як ви сказали, наш кінематограф у реанімаційному
стані. Держава взагалі не підтримує молодіжне кіно, не пов’язане,
скажімо, із Тарасом Бульбою чи гетьманами. Взагалі, ситуацію із
українським кіно можна порівняти із ситуацією, яка колись склалася із
«Вечірнім кварталом». Сьогодні «Квартал» підтримують усі. А от чотири
роки тому, коли ми намагалися пробити цей проект у Києві, ніхто не йшов
нам назустріч. Думаю, з кіно буде те саме. Ми таки знімемо фільм
власними силами. Сподіваємося, що потім наша держава все ж таки зверне
на нас увагу і буде підтримувати. Тому що, дійсно, дуже важко бути на
рівних із російським кінематографом, де більше глядачів і кінотеатри
знов стали популярним дозвіллям. А ще у них є державна програма, яка
передбачає фінансову підтримку для фільмів, що знімають вітчизняні
виробники. У нас, на жаль, такої програми, не знаю як в теорії, але на
практиці - немає.
- Як вам працювалося над озвучуванням мультяшного персонажу з анімаційного фільму «Хортон»?
-
Було прикольно. Я із легкістю озвучив українською мовою персонажа -
мера міста. За два короткі вечори подолав цю роль. Знаєте, буває таке,
коли щось смачне скуштував, а потім з’являється бажання ще з’їсти. Таке
саме відчуття у мене виникло після роботи над мультфільмом. Коли вона
скінчилася, з’явилося бажання ще попрацювати у цій сфері. Мені дуже
сподобалось.
-
Якось ви розкрили секрет своєрідного тембру свого голосу, який
неможливо переплутати з іншими голосами. Що з вами сталося у дитинстві?
-
Багато років поспіль хворів постійними ангінами. Завжди були проблеми
із горлом, зв’язками. Мене у четвертому класі водили до
старшокласників, щоб вони почули, як добре я володію англійською. І
коли я розповідав англійською мовою вірші, то вони замість того, щоб
слухати, яка бездоганна у мене вимова, трималися за животи від сміху. Я
був дуже низенького зросту, а розмовляв басом. Було кумедно, тому
сміятися наді мною почали дуже рано.
- Ви вже не вперше в Ужгороді. Які враження у вас від виступів та від самого міста?
-
Атмосфера завжди комфортна, домашня, я б сказав. Пам’ятаю, як колись
нас навіть лякали дехто з естрадних зірок. Здається, Наталка
Могилевська та Тіна Кароль. Вони їздили містами Західної України, були
із концертами у Львові, Тернополі та Ужгороді. Так от, вони
попереджали: «Дивіться, закидають вас там яйцями!» Ми подумали, що це
нісенітниця. Напевно, люди себе якось неправильно поводили і заслужили
на таке ставлення. До того ж, у будь-якому місті є люди нормальні і не
дуже. Люди ж усі різні. Але все одно хвилювалися, проте концерт пройшов
просто чудово. Глядачі були тепло налаштовані, сміялися. Ми навіть
відчули якусь ейфорію. Ну, а Ужгород - чудове місто: природа, повітря.
У Києві така загазованість, що не відчуваєш і не бачиш усього цього.
- У вас триває тур Україною. Розкажіть про концертну програму.
-
Так. Ми вже були у Львові, Чернівцях, Тернополі, Івано-Франківську,
Одесі та інших містах. У нас нова програма. Весь тур присвячено святу
весни. Ми вітаємо жінок з 8 Березня. Концерти тривають по дві години.
Смішно відразу ж. Авжеж не обходиться і без гострих жартів на політичні
теми. Деякі номери ви мали змогу нещодавно побачити на екранах
телевізорів, інші – зовсім нові. Їх ви ще побачите у «Вечірньому
кварталі». Також показуємо кілька старих улюблених номерів у рубриці
«На біс». Концерти подобаються глядачам. Куди б ми не приїхали, всюди
аншлаги. Усі наші найвідоміші актори беруть участь у шоу. Також з нами
цього разу новачок – Олена, нове обличчя для глядача. Вона з нами
вперше гастролює, але, як показують виступи, людям подобається.
- Які нові проекти від студії «95 квартал» побачить українська аудиторія найближчим часом?
-
Із задоволенням розкажу. Ми щойно відзняли серію програм «Бійцівський
клуб», яка вийде на телеканалі «Інтер». Дванадцять вечорів поспіль під
час вихідних глядачі зможуть насолоджуватися яскравим шоу. Коли саме
програма з’явиться в ефірі, сказати не можу, але чекати залишилося
недовго. Ми вже говорили про кіно, отже цього літа у нас почнуться
зйомки великого фільму для кінотеатрів. Ще одна телевізійна програма
розважального характеру має з’явитися в ефірі у вересні, тому що влітку
ми збираємося її також відзняти. Ось, як мінімум, все те, про що ви
щойно почули, матимете змогу побачити цього року. Є ще кілька проектів,
але про них не варто зараз говорити, адже їх ми будемо втілювати у
життя взимку.
- Володимире, дякую за бесіду. Бажаю вам реалізувати все те, що запланували. І ще – частіше приїжджайте в Ужгород.
-
Знаєте, у кожного нормального, адекватного артиста є одне бажання: щоб
завжди були повні зали глядачів. Тому я зараз побажаю нам, щоб завжди,
коли ми будемо в Ужгороді, на нас чекали аншлаги. Ми всіх приймемо із
радістю. Дякую вам. До зустрічі!
Арт АНТОНЯН для «НЕДІЛІ» www.zakarpatpost.net
|
Головна 
