Того дня на Площі Перемоги, що поряд з ринком, із самого ранку почали збиратися чоловіки, одягнуті в «тельняшки» та безкозирки. Деякі з них несли в руках прапори Військово-Морського флоту колишнього СРСР. Чоловіки гучно вітали один одного зі святом. А потім, випивши по «сотці» завантажились в мікроавтобус і поїхали за межі міста.
Всіх тих чоловіків, і безвусих, і убілених сідинами, поєднувало морське братство. Всі вони, як один, у свій час проходили службу у лавах Військово-морського флоту. А поїхали вони в село Перегонівка, де вже третій рік поспіль у цей день організовують святкове гуляння.
В сільському клубі зібралось близько 100 чоловік. Крім моряків на святковий концерт прийшли і жителі села. Ведуча заходу, вчителька місцевої школи Марія Черевко, пошкодувала, що жнива, які затяглися, перешкодили більш масовому гулянню. Та навіть попри «гарячу» жнивну пору свято вдалося на славу. Вже згадувана Марія Черевко миттю «завела» своєю енергією та життєрадісністю всіх присутніх. Вона й співала, і жартувала, й вірші декламувала. Здавалось, ось-ось і «Яблучко», як хвацький мореман, станцює.
Привітати моряків прийшов і кіровський сільський голова Павло Каблучко. Він піднявся на сцену разом із капітаном другого рангу у відставці Іваном Черевком. Той приїхав на свято аж з далекого російського міста Липецька. І привітав своїх земляків від імені липецької громадської організації моряків. А сільський голова розповів цікаву версію походження назви села Перегонівка. Нібито в часи козацтва саме в цьому селі робили легендарні «чайки», які потім переправляли (переганяли) на Запорізьку Січ. Звідси – Перегонівка.
Під час годинного концерту було все – і жарти, і лірика, і пісні в пам’ять про загиблих. Свою майстерність присутнім дарували малесенький гуморист Тарасик Кузема, завідуюча клубом Марія Батурова, Анжела Репешко, Юлія Колінько та багато інших місцевих артистів. А закінчився концерт спільним виконанням знаменитої пісні Булата Окуджави «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались».
Після концерту моряки по давній традиції пом’янули своїх загиблих колег. Вінок із запаленою свічкою вони пустили по воді Ворскли. І вирушили до так званої «Світлиці», обладнаної в приміщенні перегонівської школи. Там керівництво в свої руки взяв Іван Шабельник. Він встиг і юшку смачнющу приготувати, і столи накрити. А вже веселих бувальщин та небилиць розповів! Цілий рік можна згадувати.
Розчулений такою організацією та дружелюбною атмосферою, керівник СТОВ «Здобуток», він же колишній моряк, Микола Сердюк сказав: «Хлопці, кажіть, куди перерахувати гроші, створюйте громадську організацію. Такий почин я підтримаю обов’язково».
Спогади, тости, жарти. Чарка «за тих, хто на вахті» і «хто на гауптвахті». Гуляли моряки до самого вечора. Їм є що згадати, про що поговорити. Недаремно ж у всі часи військові моряки вважалися і вважаються елітою Збройних Сил.