У кінобізнесі, втім, як і в будь-якому іншому, невід'ємною частиною виробництва давно стала реклама. То тут, то там вже звично миготять на екрані відомі світові бренди. Але реклама рекламі різниця — у цій статті ми розповімо вам про таке явище як Product Placement. Із прикладами подібних рекламних технологій ми зіштовхуємося, коли брендова річ «ненав'язливо» вплітається в сюжет того або іншого фільму.

Звичайно, сучасне кіно неможливо уявити без високих технологій. Часом цілі фільми будуються на використанні тієї або іншої техніки. У цьому матеріалі ми розповімо вам про життя мобільних телефонів у кінематографі. Які апарати використовують наші улюблені кіногерої? Чому саме ці, а не інші? Спробуємо проникнути в світ плівки й розібратися, що до чого.

Product Placement як явище виник в американському кінематографі досить давно. Перші приклади використання продукції різних марок героями кінофільмів можна знайти навіть у далеких 30-х роках минулого століття в США. Правда, у той час це було, скоріше, не важливим рекламним ходом, а державною програмою з просування здорової їжі або інших соціально важливих товарів. «Продакт плейсмент» у тому вигляді, у якому ми бачимо його сьогодні, виник тільки в 80-х роках, коли чи не найбільш популярним персонажем екрану був непереможний борець за справедливість у виконанні Сталлоне й інших зірок того часу.

Сьогодні ж неможливо навіть уявити дистрибуційну компанію в кінопродакшині без маркетингового підрозділу, яки й би займався співробітництвом з відомими світовими виробниками. Пов'язано це, у першу чергу, з непомірно великими бюджетами фільмів, які збільшуються з кожним роком. Якщо в 1997 році двохсотмільйонний бюджет «Титаніка», здавалося, не перевершить ніхто й ніколи, то тепер це цілком прийнятна сума, яка може бути витрачена на зйомки чергового блокбастера, а «Пірати Карибського моря» давно заткнули цей бюджет за пояс. Втім, ризик провалу все-таки великий, незалежно від імен у титрах, тому реклама часто може вберегти від грандіозних збитків або ж знизити витрати на просування фільму шляхом застосування кросс-промоушна, кіномерчандайзингу або спонсорського фінансування.

У цьому плані згадування відомих марок мобільних телефонів цілком виправдане. За багаторічну історію кіновиробництва не раз було доведено, що після використання в успішному фільмі якої-небудь моделі телефону, її продаж з великою часткою ймовірності буде зростати в геометричній прогресії. Природно, такі великі гравці на ринку мобільних телефонів, як Nokia, Samsung, Sony Ericsson і Motorola, вже давно й щосили використовують переваги продакт плейсменту у своїх інтересах, і ми все частіше бачимо на екранах знайомі термінали в руках всесвітньо відомих героїв.

Фінські майстри, приміром, пішли далі всіх і зробили свій телефон повноцінним учасником фільму. У картині «Стільниковий» головний герой протягом усього хронометражу бігає містом з моделлю Nokia 6600, попутно спілкуючись із дівчиною, що потрапила в пригоду з викраденням, і намагається її врятувати. Так уже вийшло, що терміналові у фільмі відведено набагато більше уваги, ніж тим же акторам. То батарея в нього сяде, то ще щось трапиться. Причому якщо в інших випадках продакт плейсмент намагаються подати глядачеві ненав'язливо, то в «Стільниковому» це ледь не головна ідея всього фільму.

Іншим яскравим прикладом став «Cloverfield», який іде в нашому прокаті під не цілком адекватною назвою «Монстро». Практично всі персонажі фільму мають телефони Nokia різних моделей й активно ними користуються. Так, у головного героя, Роба, завжди під рукою N76 у чорному колірному варіанті.

За допомогою цього апарата персонаж впродовж всього фільму намагається додзвонитися своїй коханій, яку завалило в іншій частині міста в напівзруйнованій будівлі. Термінал досить непогано стилістично пасує героєві, що віддає перевагу джинсам і стильному жакету. Дівчині Марлен, мимовільній супутниці Роба, дісталася Nokia 6300, яким героїня часто користувалася через свою професію до початку події. Але навіть якщо сценарієм не передбачено телефон для кожного персонажа, то нічого не варто наліпити рекламу моделі 5300 на стіну в нью-йоркському метрополітені й затримати на ній кадр — так, щоб кожен глядач встиг прочитати відомий слоган «Nokia. Connecting People».

Так само вчинив у своєму варіанті знищення всього живого на Землі й М. Найт Шьямалан у своєму останньому кінопроекті «Явище». Правда, у цьому випадку мобільний телефон використовується не як засіб комунікації, однаково відповідати немає кому, а скоріше, як вісник поганих новин. То апарат слугує для перегляду не надто оптимістичних роликів, завантажених з Інтернету, то герой Джона Легуізамо не може додзвонитися до дружини, або ж зовсім персонаж Зої Дешанель одержує SMS від типа, про якого не знає чоловік, на свою Motorola V3. В останньому випадку як не можна краще було зроблено вибір на користь недорогого й у міру функціонального телефону для людини із середньостатистичної американської сім'ї. Причому вчитель у школі не може дозволити дружині пристрій кращий, популярна розкладушка здатна багато чого сказати й про самого персонажа. Чорний телефон для дівчини — річ досить рідкісна, тоді як замкнутість Альми все пояснює. Хоча, якщо вірити Шьямалану, люди самі винні, і створення тих же мобільних телефонів є невеликою частиною нашої грандіозної помилки.

Але найвідомішою моделлю Nokia у кіно, напевно, назавжди залишиться 8110 з культової «Матриці». Хай навіть час цього термінала вже давно минув, але кіномани всього світу назавжди запам'ятали той класичний чорний телефон, за допомогою якого містер Андерсон безуспішно намагався вибратися з хмарочоса. Чорний слайдер відмінно підходив для ділових людей, але після його появи в еталонному зразку фантастичного кіно, мабуть, не було жодної людини, яка б не хотіла мати такий же пристрій.

Єдиною відмінністю, яку відразу ж зауважували власники «реального» 8110, було те, що нижня панель не висувалася сама собою, як у фільмі. Як би там не було, але шляхи компанії Nokia із франчайзом «Матриця» незабаром розійшлися. В 2003 році глядачі двох сиквелів кіберпанк-епопеї побачили в руках знайомих героїв телефони вже зовсім іншого виробника. Хлопці з Samsung постаралися на славу, і спеціально до виходу неоднозначних продовжень подвигів Нео випустили на ринок модель Samsung SPH-N270, яка пізніше одержала префікс Matrix Phone. Термінал, що часто миготів на екранах кінотеатрів, як і його фінський побратим, став свого часу дуже навіть популярним.

Якщо ж брати до уваги кіно, побудоване на одних лише брендах, то на інші варіанти можна просто закрити очі. Приклад для наслідування для більшості всіх жінок і щось дратівне для більшості чоловіків — Керрі Бредшоу, зовсім нещодавно показала нам новий каталог модних товарів. Мобільні телефони не залишилися осторонь. Популярна героїня не забула навіть з горя втопити свого улюбленця й купити нового. Розмаїтість ліцензованих пристроїв просто зашкалює, причому це стосується не тільки мобільних рішень для успішних жінок.

А от «Диявол носить Prada» 2006 року робить більше акцент все-таки на одягу, і мобільні телефони в ньому світяться не так часто. Зручний комунікатор для головної героїні, а також пересічний Motorola V3 у білому кольорі для самого диявола — Міранди Пристлі. Крім усього іншого, можна помітити забавний недогляд, оскільки телефон LG KE850 Prada вийшов на півроку пізніше, і в цьому випадку назва кінострічки дійсності не відповідає.

Варто відзначити просто приголомшливу популярність моделі Motorola V3 у кінематографістів. Крім уже згаданих випадків, телефон «спливає» у російському «Дні виборів», «Стритрейсерах», заокеанському «Скарбі націй 2» і навіть в одному із кращих серіалів нашого часу цинічний доктор Хаус використовує той же пристрій.

На відміну від згаданих світових торговельних марок, Sony Ericsson не так часто світиться на екранах. Але в той же час телефонами цієї компанії користується ледве не найвідоміший персонаж бойовиків всіх часів — безстрашний герой, підкорювач жіночих сердець, кращий агент її Величності, непереможний Джеймс Бонд.

Також відмінну рекламу впровадили в інший недавній літній хіт — нашумілу екранізацію скандального роману Дена Брауна «Код да Вінчі». У самому фільмі було помічено сім нових моделей телефонів, серед яких — K600, P910, Z300. Але найефектнішим терміналом, випущеним до релізу фільму, стала модель Sony Ericsson Z530i, що згодом одержала префікс The Da Vinci Code Edition. І нехай сам пристрій на екрані не було використано, але завдяки широкомасштабній рекламній кампанії, приємному дизайну та наповненню, популярність апаратові було забезпечено.

З Росії з любов'ю

І якщо для американського кіно продакт плейсмент вже став звичною справою, то у кіновиробництві наших північних сусідів подібні рекламні прийоми тільки починають пускати в хід. Особливо з врахуванням набагато менших виробничих витрат на фільми й дещо по-іншому побудованої роботи. Хоча «кити» російського кінобізнесу вже щосили користуються перевагами співробітництва з мобільними брендами.

Особливо добре це простежується у творчості Тимура Бекмамбетова. В «Нічному дозорі» була використана модель Nokia 9950. Незважаючи на це, в «Денному дозорі» не було очевидної реклами фінського виробника. Всі персонажі користувалися терміналами компанії, але конкретні моделі «засвічені» не були. Співробітництво найвідомішого казахського режисера з Nokia продовжилося й у більш пізніх його роботах «Іронії долі 2» й «Особливо небезпечному», у яких була помічена модель 8800.

Якщо ж копнути глибше, то можна знайти й у Росії якийсь аналог «Стільникового», де головною сюжетотворчою основою був би телефон. Романтична стрічка Оксани Бичкової «Пітер FM» щосили використовує модель Samsung E800, яка, за сюжетом, і була загублена ведучою радіостанції. Причому, на відміну від інших фільмів із кричущим продакт плейсментом, назву бренду в «пітерській» мелодрамі можна почути навіть з вуст головних героїв. Яскравий приклад вербальної реклами, що, втім, зустрічається досить рідко.

Та й не буває особливих сценарних складнощів у наших географічних сусідів для використання різноманітних мобільних рішень. З їхньою пристрастю до кримінального або ж більш «життєвого» кіно в кожній другій стрічці органічно можна задіяти ті або інші апарати. Правда, з іншого боку, примітний той факт, що найбільші гравці ринку мобільних телефонів не поспішають працювати з дебютантами або ж режисерами, що не мають за плечима успішних проектів. На ринку, що тільки починає розвиватися, це цілком виправдано, тому що реклама може піти й на шкоду.

Прикладів подібного використання реклами телефонів у кіно велика кількість. Можна довго перебирати варіанти або навіть зауважувати випадки продакт плейсмента там, де їх немає, — якщо за сценарієм герой повинен дзвонити з мобільного, то що йому залишається: ретельно ховати обриси корпуса? Хай це когось дратує під час перегляду довгоочікуваного блокбастера, але варто розуміти також, що рекламні прийоми продакт плейсменту будуть використовуватися й надалі. Це, зрештою, вигідно всім, навіть тим же глядачам, які іноді одержують можливість додержуватися моди, бути чимось схожими на свого кумир або ж просто посварити новий фільм, у якому більше причепитися немає до чого.

http://mabila.ua/