Слід визнати, що В.І.Ленін дійсно був неординарною особистістю в історії людства, більше того, організована ним Жовтнева революція корінним чином змінила долю нашої планети. Це однозначно. Але значно важливіше, чи були ці зміни позитивними? На це запитання відповісти не так просто. Ще складніше відповісти на запитання, чи справді комуністична ідея така позитивна, як про це говорять її прихильники?
Ленін був швидше жорстким прагматиком, аніж послідовним комуністом. В будь-якій ситуації він керувався в першу чергу доцільністю, а не комуністичними догмами. Показовими в цьому плані є принципи політики воєнного комунізму і нової економічної політики, які послідовно і неухильно впроваджував В.І.Ленін в різні періоди існування радянської Росії. Для тих, хто не знає, чим воєнний комунізм відрізняється від нової економічної політики, поясню, що в період Громадянської війни в Радянській Росії впроваджувалася політика воєнного комунізму, яка повністю відкидала ринкові відносини. Після перемоги в Громадянській війні комуністи пішли на принципові поступки у внутрішній політиці і дозволили широкі ринкові відносини. На Заході це оцінили як поразку комунізму і новернення Росії до капіталізму.
В. І. Ленін в той час очолював партію більшовиків і радянську державу і підтримував як запровадження воєнного комунізму, так і НЕПу. При цьому він керувався тверезим розрахунком, а не комуністичними ідеалами.
Так само він вчинив при підписанні Брестського мирного договору з Германією. В скрутній ситуації він пішов на значні поступки, а дехто вважав це капітуляцією. А коли стан справ змінився на користь більшовиків, він без вагань розірвав договір з німцями і повернув усі втрачені території.
Аналогічно Ленін діяв по відношенню до провінцій колишньої Російської Імперії. Там, де він не міг діяти силою, Ленін застосовував хитрість і обман. Зрозумівши, що у відкритій боротьбі перемогти Україну дуже важко, він використав своїх українських послідовників для проголошення УРСР і під прапорами цієї маріонеткової квазідержави приєднав Україну до радянської Росії. Подібним чином В.І.Ленін діяв по відношенню до Польщі. Але перемога Пілсудського над Тухачевським під Варшавою не дозволила більшовикам створити Польську радянську республіку. Тому Ленін змушений був визнати незалежність Польщі.
Таким чином ми бачимо, що для В. І. Леніна комуністичні ідеали були лише гарним гаслом, лише засобом для досягнення влади. Варто визнати, що він досить вдало скористався ними. Ленін зумів поставити під свій контроль гігантську територію, яка називалася Радянський Союз, але на день його смерті цей союз був формальним, тому що тримався лише на військовій силі. Крім того, при Леніні СРСР був соціалістичним лише за назвою, тому що фактично в його економіці переважали капіталістичні відносини. Соціалістичним Радянський Союз зробив Сталін, зламавши хребет дрібному буржуєві.
Отже цілком очевидно, що В. І. Ленін розчистив шлях до влади одному з найжорстокіших тиранів в історії людства. Чи можна цей вчинок вважати позитивним? Залишимо це питання на розгляд сумління кожної людини. Нехай кожен задумається над питанням: ”Чи можна вважати моральним вчинок людини, яка фактично передала долю сотень мільйонів людей в руки людожера?”
Люди в усі часи мріяли про щасливе і безтурботне життя, і в усі часи знаходилися пройдисвіти, які таке життя обіцяли, і, звичайно, завжди знаходилися простачки, які вірили цим пройдисвітаим. До тих пір, поки довірливих простачків мало, їх наївність приносила шкоду лише їм самим, але коли кількість цих простодухів перевищує якусь критичну масу, починаються суспільні катаклізми. Тоді горе всім - від бунтів, воєн і революцій страждають багаті і бідні, хворі і здорові, знатні і прості, словом, наступає всенародне лихо. Але не для пройдисвітів, які люблять грітися на пожежі. Для цих спритників наступають благословенні часи. Незаконно народжений проповідник стає засновником світової релігії, нікому не відомий кочівник - засновником великої імперії, молодий офіцер - видатним полководцем, невдаха юрист - вождем світового пролетаріату. Головне знайти відповідну обіцянку.
Творці комунізму знаходили обіцянки, які подобалися і яким вірили найвідсталіші прошарки суспільства. В різний час в різних країнах послідовники марксизму-ленінізму знаходили лозунги, які відповідали настроям найбіднішої частини суспільства - пролетаріату і люмпенпролетаріату. Лозунги були різними, але суть їх зводилася до того, що жодна людина, яка займається розумовою працею, не може отримувати дохід більший, ніж заробіток робітника.
Методи побудови нового суспільного устрою у різних країнах були найрізноманітніші. В Радянському Союзі переваги комунізму втовкмачували в голови «тупих» інтелігентів в таборах Магадану і Колими, в комуністичному Китаї розумників перевиховували в глухих селах на сільгоспроботах, а в демократичній Кампучії всім, хто знав більше, ніж простий пастух, просто мотиками розбивали голови. В періоди так званих відлиг в комуністичних країнах непокірних оголошували душевнохворими і намагалися виправити їхні мізки за допомогою скальпеля. Але потім комуністичні лідери знову поверталися до методів переконання за допомогою серпа і молота, кого молотом по голові, а кого серпом по... самі знаєте по чому.
В кінці-кінців комуністи побудували в СРСР розвинутий соціалізм - суспільство загального дефіциту. Таким суспільством керували самодури, які примушували на вічній мерзлоті сіяти кукурудзу, полтавські чорноземи поганити плоскорізами, вирубувати кримські виноградники. В такому суспільстві найшанованішою особою був завмаг, а вчителі, лікарі, інженери були людьми другого сорту. Селян, які на крихітних клаптиках землі отримували урожаї в кілька разів більші, ніж в колгоспах, не пускали на ринки, на дорогах їх обдирала міліція, шельмували комуністичні засоби масової інформації. Суспільний устрій, в якому панують нахабні нездари і тупі пристосуванці, приречене на загибель. Тому безславний крах СРСР був закономірним і неминучим. Грандіозний соціальний експеримент, розпочатий В. І. Леніним в 1917 році, був з тріском і ганьбою провалений його послідовниками.
Чи можна після цього допускати існування комуністичної партії? Чи можна дозволяти вільно пропагувати комуністичні ідеї? Чи можна терпіти пам’ятники комуністичного режиму? Думаю, що це питання кожен громадянин повинен вирішувати так, як підказує йому його совість.