Робота провінційного журналіста пов’язана із щоденним тісним контактом з людьми. Причому з людьми, котрі тебе знають, впізнають, їх можна зустріти на вулиці, вони знають, де ти живеш. В цьому є свої плюси і мінуси. І вони, ці протилежні знаки, нерозривно пов’язані між собою. Людина може в будь-який момент зателефонувати, навіть зайти додому. І «вилити» на тебе свої негативні емоції. А то й очі виколоти на фотографії в газеті. Сьогодні розкритикуєш, а завтра зустрінеш об’єкт критики на вулиці. З усіма відповідними наслідками такої зустрічі.
В плюсах все той же постійний контакт. Часто люди дякують. Адже журналіст в сьогоднішній Україні - більше, ніж просто надавач інформації. Там, де в Європі чи Америці йдуть в суд чи прокуратуру, тут звертаються до газети.
Добре й те, що під час спілкування люди підказують нові теми, роблять зауваження, допомагають виправляти помилки.
Із усього почутого та побаченого можна зробити висновки, дізнатися, як зробити газету кращою.
За останні кілька місяців в редакцію «ЕК» заходили і телефонували жителі Кобеляччини зі скаргами на неякісний друк газети. То сторінки повторюються, то відтиск нечіткий і прочитати текст неможливо, то скріпки не вистачає. Було й таке, що в «ЕК» з доброго дива потрапили сторінки з іншого російськомовного видання.
Це читачів обурює. І така реакція є цілком адекватною. Повірте, ми обурюємося не менше Вашого, уздрівши у своєму дітищі подібні неподобства. Так, це не вина редакції. Адже власне друком займається друкарня. А її працівники нам непідзвітні і непідконтрольні. Ми не можемо їх штрафувати, позбавляти премії чи звільняти з роботи.
Але робити щось потрібно. Адже будь-яка, навіть найцікавіша, інформація мало чого варта, якщо її неможливо прочитати. Та й люди платять гроші за якісний продукт. Тому ми звертаємося з проханням до всіх наших читачів. При виявленні друкарського браку в газеті не мовчіть. Телефонуйте нам, пишіть, звертайтеся в пункти розповсюдження газети. Ми обов’язково вибачимось і навіть повернемо Вам гроші за неякісний товар. Або обміняємо його. Ви ж споживачі, і Ваші права повинні бути захищеними. І ось так разом ми досягнемо вищої якості. І якийсь найменший брак в газеті стане більшою сенсацією, ніж війна між Росією та Грузією.
Хоча й без цього навколо багато цікавого. Тож будемо писати про все. Єдине, про що не хочеться згадувати – так це про українську так звану «високу» політику. Зізнаюсь, раніше частенько дивився всі оті ток-шоу, прес-конференції, політичні дебати. Зараз не дивлюся взагалі. Нудно й нецікаво. Всі вони однакові, ніби клоновані. Вгодовані дядечки і тіточки в добротних костюмах звично вішають локшину на вуха. Жодної яскравої особистості, жодної неординарної думки або вчинку. Клони, їй Богу, клони.
Та грець із ними. Вони, зрештою, «ЕК» не читають. А читають нас так звані прості кобелячани, санжарівці, козельщани. Хоча зовсім вони не прості. І не рядові. Вони розумні, ерудовані, розважливі. Вони гарні люди. І думаю, що з цими гарними людьми ми робитимем гарну газету. Для них і про них.