Минулого тижня відбувся Сорочинський ярмарок. Це наймасштабніша щорічна подія у області, і організатори стверджують, що кількість відвідувачів зашкалює за 500 тисяч.
Дійство у селі Великі Сорочинці, що відбувалося за пекельної спеки з 13 по 17 серпня, магнітить до себе сотні тисяч людей не лише з України, а й з Росії, Грузії, ба, навіть з Індії та США. Ярмарок  модернізувався, зазнав впливу технічного прогресу, котрий скрізь нахабно пхає свого довгого гоголівського носа. Незважаючи на те, що з часів геніального Гоголя минуло вже півтора століття, ярмарок відрізняється від тодішнього лише товаром та всілякими сучасними прибамбасами. Люди на ярмарку ті ж. «Базарь» по-сорочинськи – це не просто гендлярі та продавці. Тут крім них зібралися художники, музики усіх напрямків та течій, туристи і просто охочі потусуватися. Поїхали туди і наші земляки.
Із Кобеляччини на ярмарку були помічені народні фольклорні колективи «Ворскла», «Кобеляцькі джерела», знаний юний гуморист Тарасик Кузема, троїсті музики з Кобеляк, вокальний колектив «Краєвид» з Іванівки та повний автобус співаків і танцюристів з Біликів під спільною назвою «хор «Чебреці». Крім того, на ярмарку впадає у око навіть не стенд, а ціла грандіозна дерев’яна споруда у виконанні кобеляцької фабрики «Зоря». Приємно здивувало те, що на бігбордах, котрі вітали учасників фестивалю народної творчості, зображені наші музики. Зовсім маленький
Почалися виступи. Тарасик Кузема раз-пораз зривав оплески глядачів гуморесками, пісні й танці у виконанні біличан та іванівців змусили глядачів підспівувати та пританцьовувати. Троїсті музики брали участь у відкритті ярмарку, а потім, перетворившись на бродячих артистів, з музикою і свистом бродили ярмарком, розважаючи публіку. Ансамблі «Ворскла» та «Кобеляцькі джерела» під незмінним керівництвом Валентина Прядка взяли участь у обласному огляді-конкурсі фольклорних ансамблів, троїстих музик, гармоністів та бандуристів «Чиста криниця». Спільний виступ цих двох колективів під немилосердним сонцем зібрав біля сцени величеньку купку шанувальників, хоча до цього їх було значно менше, ніж артистів. Члени журі також не лишилися байдужими до творчості наших земляків і заслужено присудили їм перше місце в конкурсі. Крім дипломів, наші музики отримали запрошення на фольклорний фестиваль, котрий відбудеться на Львівщині у вересні. Дізнавшись про це запрошення, начальник районного відділу культури та туризму Григорій Журавель пообіцяв забезпечити доїзд ансамблів на Галичину.
Стосовно товарів, то тут їх сила-силенна, від шкарпеток до вантажівок. Звісно, ми не знайшли специфічних товарів на зразок обладнання зубопротезних кабінетів, вудочок-амперметрів для енергонагляду чи стендів для регулювання розвалу-сходження автомобілів. Та «для дому, для сім’ї» скупитися можна під зав’язку, тим паче, що вибір дійсно величезний, особливо шмоття. Засмучує те, що з кожним роком на ярмарку стає все менше народних умільців, котрі представляють на суд покупця свої творіння. Вишиванки все частіше фабричні, так само як і глечики, ковальські вироби, брилі. Як це не дивно, у Сорочинцях відгукнулося збройне протистояння між Росією та Грузією. Річ у тім, що містечко торговців з Грузії у зв’язку з конфліктом на їхній батьківщині вийшло набагато меншим, аніж планувалося. Замість того, щоб втікати до благополучної України, кавказці лишаються вдома. До останнього.
До недоліків ярмарку можна впевнено віднести жахливу спеку і всюдисущий пил, від яких сховатися там практично ніде. Щоправда, від обох цих напастей допомагають душі з крижаною водою, та цей порятунок надто короткотерміновий. Та увечері спека трохи заспокоюється, і грандіозний «базарь» перетворюється на грандіозну тусовку з великою кількістю сцен, танцювальних майданчиків та різноманітних атракціонів. Кобеляцька делегація їхала додому, не дочекавшись цієї метаморфози. Далася взнаки втома від багатогодинного перебування під палючим сонцем, і «відриватися» вже зовсім не було бажання.
Сорочинський ярмарок спалахує, мов феєрверк, і так само миттєво згасає. Лише п’ять днів відводиться для того, щоб пропити, продати, купити, продемонструвати та проспівати усе, що заплановано. Заради цих п’яти днів на території дійства зводять сцени, ставлять бігборди, облаштовують атракціони та численні місця громадського харчування. Цей надзвичайний феєрверк згас, і сьогодні там знову порожньо. Великі Сорочинці знову перетворилися на нічим не примітне полтавське село. Пройде рік – і в ньому знову стане гаряче. І ми знову будемо там. І вам радимо.