Внаслідок останніх подій у Грузії, зокрема «миротворчих» дій російських воєнних сил, мимоволі у кожного другого українця закрадається думка: а чи не може статися подібне на Україні? Тому актуальним на сьогодні є питання, як ставляться жителі нашого району  до бажання окремих регіонів України відокремитись. Для прикладу ми розглянули ситуацію, в якій населення Автономної республіки Крим забажає бути в складі РФ або проголосити незалежність.
Нерепрезентативне опитування в центрі міста Кобеляки та на сайті «ЕХО Кобеляк» дещо прояснило ситуацію (див. діаграму). До уваги бралася позиція людей різного віку і статі.
Із 49 респондентів 17 вирішили віддати голоси за пункт мирних переговорів через компроміси. Вірогідно, громадян не лякає можливість перетворення України на федеративну республіку, адже напевне після Криму «компромісів» забажає і Захід, і Схід. Втім, добре це чи погано – спірне питання, та й компроміси різні бувають. Наприклад, один з опитуваних респондентів Юлія Назарова (на фото) вважає, що з допомогою поступових переговорів і виважених дій політиків можна досягти чималих результатів, не роз’єднуючи країну.
З відривом у десять відсотків слідує варіант силового протистояння, за який віддали голоси 12 респондентів. Білявий юний хлопчина повідомив, що з честю воюватиме за приналежність Криму Україні, однак яка думка з цього приводу у його мами, він, напевне, не поцікавився.
8 респондентів взагалі вважають таку ситуацію неможливою, мовляв, навіщо тим кримчанам щось бажати, їм і так добре.
З рівним рахунком розділились дві  різні позиції. Вкрай гуманно відповіли 6 респондентів, згоджуючись на відокремлення Криму, аби не було воєнних дій. До речі, серед прихильників цієї позиції були люди дещо старшого віку. Вони з розумінням поставились до бажань інших регіонів. Мабуть, здогадуючись, до чого може призвести агресія, одразу згодились віддати Кримський півострів будь-кому. І, відповідно до менталітету деяких українців, знайшлись 6 респондентів, яким абсолютно все рівно: хто воюватиме з ким, і чи взагалі воюватиме… Цікаво, чи зміниться у них думка, коли на голову почнуть падати бомби, а їх оселі горітимуть як лампадки?
Позиції більшості жителів району є досить обґрунтованими і заслуговують на увагу. Все ж відносно однакове розділення голосів на різні точки зору насторожує, адже там, де немає єдності – зазвичай немає і достатку.