На полі у районі 50 кілометра автотраси Чернігів-Грем’яч – чорне, як дьоготь, стернище. Неподалік припалена вогнем лісосмуга, за якою півгектарна площа згорілого вівса.

Пахне горілим, стерня перетворилася у сажу. По обидві сторони лісосмуги – свіжозорана земля шириною метрів зо два.

Таку картину побачив журналіст «Нашого слова», оглядаючи деякі жнивні поля – як зібрані, так і ті, де ще зернові стоять на корені.

Оглядали згарище помічник лісничого ДП «Менарайагролісництво» Сергій Бурдукало, майстер лісу названого підприємства Микола Кириченко, інженер групи пожежної профілактики СДПЧ-32 Євген Лисиця, начальник відділення наглядової профілактичної діяльності РВ ГУМНС України в Чернігівській області Володимир Сіренко.

Сусіди виявилися небезпечними

Правду кажуть, що доки грім не вдарить, дядько не перехреститься. Якби ж хлібні поля були оборані перед збиранням, а не після, вони б не постраждали від вогню.

– Загорання вівса сталося минулої неділі після 14 години, – розповідає Володимир Сіренко. – Працівники СТОВ «Олстас-льон» підпалили післяжнивні залишки – солому та стерню. Вогонь через захисну лісосмугу перекинувся на поле СТОВ «Праця Стольне» – в результаті згоріло на корені півгектара вівса. Пожежники Березни півтори години боролися з вогняною стихією. Ними врятовано 70-гектарний лан зерна.

Сад буде плодоносити

Скільки вже писано і розказано у засобах масової інформації про те, що спекотної пори треба бути в стократ обачнішими під час користування сірниками, запальничками. Адже біда не забариться, якщо ігнорувати цю просту вимогу.

Ось приклад. Минулої неділі хтось кинув незагашений сірник чи недопалок у сад, який належить КСТ «Дружба». Неймовірна спека висушила траву, тому вона миттєво загорілася. З десятигектарної площі саду трава зайнялася на півгектарі. Тільки завдячуючи вогнеборцям з Мени сад було врятовано – годину вони приборкували пожежу.

Безвідповідальність, халатність усіх без винятку – рядових працівників, керівників господарств, відпочиваючих призводить до біди. Вогонь же, як відомо, не залишає після себе нічого.

Правила безпеки ігнорують

Кожному керівнику сільгоспформування, кожному хліборобу відомо, що зернові поля у місцях їх прилягання до лісових масивів, доріг повинні бути обкошені і оборані смугою завширшки не менше чотирьох метрів.

Ми, члени рейдової, об’їхавши не один хлібний масив у напрямку Дягови, Городища, Стольного не бачили жодної зораної смуги. Безперечно, солярка дуже дорога і господарники бережуть кожну її краплину. Але ж хліб – це найдорожче і найцінніше, що ми маємо. Тому сподіватися, що якось воно буде добре і без захисної смуги, не доводиться. Підтвердженням тому – недільні пожежі.

На одному жнивному полі, мабуть, стольненському, серед незібраного хліба побачили непрацюючого камбайна. Вийшов з ладу чи його керманич пішов приймати храмовиків (19 серпня, на Спаса, у Стольному храмове свято)? Не було на полі ні трактора з плугом, ні агрегатів, пристосованих для гасіння пожежі. А згідно з правилами безпеки усе це має бути.

Солому, на жаль, нині мало хто скиртує. Не побачили жодної скирти, натомість – чорні спалені доріжки. Правда, селяни Волосківець солому склали в копиці ще й укрили плівкою від негоди. Худоби у господарствах мало зосталося, то, мабуть, потреба у соломі відпала. А у кого вона є, то тюкують чи пресують. Так роблять у СК «Авангард» і «Куковицький».