Нещодавно кореспондентам «ЕХО» вдалося потрапити до кімнати українознавства, яка знаходиться у дитячому садку «Золотий півник». Склалося враження, ніби втрапив не до дитячого закладу, а в українську хатину минулого століття.
Кімната українознавства як маленький музей існує порівняно недовго – три роки. Однак кожного року поповнюється новими експонатами, удосконалюючись та розквітаючи.
А все починалося з бажання завідуючої дитячим садком Любові Старостіної створити для дітей похід в історію до українського коріння. Ідею підхопили всі працівники дитсадка та батьки вихованців.
Одразу в очі впадає фото. На ньому близько ста років тому сфотографовано весілля молодої дівчини, яка по родоводу є бабусею завідуючої. Неподалік розміщений вишитий одяг не тільки згаданої бабусі, а й батька та самої Любові Михайлівни. Їй мама вишивала вбрання власноруч.
Вихователі, няні, батьки приносять багато атрибутів: рушники, вишиванки, серветки, хусточки… Серед іншого є навіть мотовило, корито та прялка.
- До речі, це надламане корито взагалі знайшли на дорозі і принесли до музею, - показує Любов Михайлівна.
В іншому кутку розміщений методичний матеріал, де розповідається про народні звичаї, українські традиції. Біля вікна зі смаком розташовані землеробські знаряддя, на деяких експонатах присутній петриківський розпис.
 - Цей матеріал дає не тільки знання дітям, а й виховує їх, - продовжує завідуюча, - ми повинні повертатися до того, звідки корінням, у сучасних садибах, на жаль, майже немає такого оформлення. Нам потрібно поважати українські традиції та виховувати майбутнє покоління у любові до них.
За мить нам вдалося познайомитись із вихователем, яка скомпонувала всі речі, що знаходяться в кімнаті.
Вихователь Ольга Курило, інструктор з фізвиховання. Здавалося б, її професія до мистецтва має не надто близьке відношення, проте природні задатки та художній смак викликають у неї бажання реалізовувати свої вміння.
- Вона має дар від Бога все оформляти, до того ж веде гурток для розвитку творчих задатків у дітей абсолютно безкоштовно, - говорить Любов Михайлівна замість трішки сором’язливого вихователя, - одного разу опинившись у київському ЦУМі, у відділі українських іграшок та поробок, побачила чарівну композицію на стелі у вигляді вінка. З собою ручки не було. Я замалювала ескіз з допомогою помади на серветці. Показала Ользі Григорівні, і вона створила композицію кращу, ніж на ескізі.
І дійсно, на стелі висів колоритний вінок, уквітчаний колосками пшениці та декоративними квітами. На підлозі красувалися хатина та вироби з пап’є-маше, також виготовлені руками Ольги Григорівни.
 На фотовиставці продемонстровано ілюстрації дитячих робіт, які виконувались на Великдень. Поряд лежать розробки занять для ознайомлення дітей з трагічним минулим українського народу. За словами завідуючої, подібні заняття в інших дитсадках не практикуються. Але на її думку діти повинні знати не лише хороше із української історії.
На сьогодні кімната українознавства удосконалена та відремонтована, чекає своїх маленьких відвідувачів. Адже саме в ній вихователі зможуть ознайомити дітей з частиною української історії і з допомогою минулого направити їх на патріотичний шлях майбутнього.