Мені дуже приємно було читати відповідь мого опонента на статтю „Кому заважає пам’ятник В.І.Леніну”. Нарешті я отримав аргументовану відповідь, а не скажене цькування, як це було після так званої помаранчевої революції в 2004 році з боку греко-католицького священика Ю.В.Кролевського і його пастви. Нагадаю, що тоді я намагався захистити колишнього мера від шельмування не дуже чесного душпастиря. На щастя, вже в Біликах немає ні Ю.В.Кролевського, ні грошей, які він збирав на церкву, ні самої церкви... Про Ю.В.Кролевського я згадав лише тому, що він відкрито закликав своїх прихожан руйнувати пам’ятники тоталітарного режиму (так він називав радянський державний устрій).
Подібним чином діяли наші західні вороги з найдавніших часів. Датчанин, католицький єпископ Саксон Граматик в літописі розповідає, як він на чолі групи хрестоносців руйнував слов’янські святилища. Великі юрби наших предків мовчки стояли і спостерігали, як кілька чужинців плюндрують найдорожчі для них речі. Хрестоносець описує свій страх перед нашими предками і зневагу до них. Він говорить, що ці люди могли розірвати їх на шматки, але не зробили цього. Його дивує їхня овеча покірність. Через кілька десятиліть хрестоносці знищили цих овець в людській подобі. На їх землях поселилися німці. Лише в 1945 році слов’яни повернули собі ці землі. При німецько-католицькій окупації ця земля називалася Східна Прусія...
Кілька сторіч мало в чому змінили менталітет наших людей. В наш час знаходяться такі людиноподібні істоти, які не лише мовчки спостерігають, як чужинці знущаються над їхнім минулим, а й активно допомагають їм це робити. Важливо вияснити, чому вони так чинять, що спонукає цих людей діяти на шкоду своєму народові. Тому необхідна толерантна дискусія між представниками різних політичних течій в українському суспільстві. Здається, таку дискусію прагне розпочати мій опонент.
У своїй статті Сергій Петрович ставить кілька важливих запитань і приводить деякі факти, що потребують пояснення. Переконаний, що вчинки В.І.Леніна, про які пише мій опонент, свідчать про геніальну передбачливість, залізну волю і принципову послідовність вождя Жовтневої революції. Він завжди діяв відповідно до обставин, прогнозував їх розвиток і завжди виходив переможцем з надзвичайно складних ситуацій, на відміну від українських лідерів, які, як правило, помилялися і тому програвали. Послідовники Леніна допускали певні помилки і прорахунки, але вини Володимира Ілліча в цьому немає.
Більше того, В.І.Ленін застерігав своїх соратників від необдуманого зростання чисельності Комуністичної партії, тому що це відкриє шлях в партію безпринципним кар’єристам і хитрим пристосуванцям. На жаль, цей прогноз Володимира Ілліча справдився. Саме ці негідники винні в усіх злочинах і помилках, які траплялися в нашому житті. Сьогодні ці люди відкрито заявляють,що вони навмисне шкодили нашому народові будувати комунізм. Саме вони винні в голоді 30-х років. Саме вони створювали штучний дефіцит товарів народного споживання. Саме вони своїми діями дискредитували Комуністичну партію і радянський державний устрій. Сьогодні вони відкрили своє справжне обличчя і цинічно розкрадають те, що було створено нашим народом під керівництвом комуністичної партії.
А було створено немало. Потужна промисловість і розвинене сільське господарство, сучасна наука і могутня армія, безплатна освіта і медичне обслуговування, - все це незаперечні досягнення реального соціалізму. В Радянському Союзі було покінчено з соціальною нерівністю і масовим безробіттям, знищено проституцію і наркоманію, покінчено з дитячою бездоглядністю і професійною злочинністю. Комуністична партія за кілька десятиріч з напівграмотної, лапотної і дикої Росії створила високоосвічений і могутній Радянський Союз, який був зразком для наслідування в усьому світі. Вперше за всю свою історію український народ об’єднався в одній державі. Ці незаперечні досягнення комуністичної партії можна перераховувати дуже довго. Але затяті антикомуністи ніколи не визнають правди, будуть вигадувати неймовірно страшні міфи про наше життя чи приписувати комуністам злочини своїх агентів у комуністичному русі. В той же час справжні злочини наших ворогів і їхніх українських прислужників вони намагаються виправдовувати або замовчувати.
Нажаль, за кілька років демократії і незалежності всі досягнення комуністичної системи було втрачено. Українських жінок продають до борделей усього світу, наші чоловіки змушені шукати роботу у найвіддаленіших краях, заводи і фабрики руйнуються, а поля заростають бур’янами. Соціальне розшарування суспільства досягає таких крайніх меж, що українські можновладці змушені підтримувати поліційні формування, в кілька разів чисельніші за збройні сили. Гніву свого народу вони бояться значно сильніше, ніж зовнішніх ворогів. Колись могутнє угрупування Радянської Армії, що дісталося нашій Україні у спадок від Радянського Союзу, розвалено, розікрадено і сплюндровано, а тому наші правителі шукають захисту у своїх західних покровителів. Але найстрашніше те, що населення України стрімко скорочується, це справжній етно- і геноцид нашого народу. Особливо небезпечним це явище стає на фоні наростаючої хвилі емігрантів з країн Азії і Африки. Якщо так триватиме і далі, то незабаром типовий українець буде темношкірим і косооким.
Навже про таку демократію і незалежність ми мріяли? Кожен сам повинен відповісти на це запитання.
Інше риторичне питання - хто в цьому винен і що нам робити? Риторичне це питання тому, що відповідь на нього відома всім, лише ми боїмося її озвучити. В усьому винні наші скоробагатьки, які за роки незалежності і демократії розікрали створене комуністами за роки радянської влади. Жадоба наживи пересилює інстинкт самозбереження і вони дедалі більше пригноблюють і виснажують головне джерело своїх прибутків - український народ. Разом з тим вони чудово усвідомлюють, що народ не буде спокійно чекати, доки паразити в людській подобі остаточно знесилять і знищать його. Тому всіма силами намагаються викорінити навіть згадку про ті часи, коли народ знищував людиноподібних паразитів. Вони посилають одурманених духовною отрутою дітей експлуатованих ними українців нищити духовну спадщину свого народу. Сильніше найстрашнішого нічного кошмару лякає наших новоспечених вельмож згадка про ті часи, коли народ жив без їхнього панського урядування.
Сьогодні лише сильна Комуністична партія може стримати українських можновладців від іхньої сліпої, всепоглинаючої, егоїстичної зажерливості. Тому святий обов’язок кожного свідомого громадянина - сприяти відродженню справжньої всенародної партії „гнаних і голодних” простих людей.

Післямова. Коли цей допис було написано, але ще не здано до редакції, трапився випадок, який змусив мене переглянути своє відношенння до моїх нинішніх опонентів. Хтось з „правнуків поганих” вночі на воротях мого гаража зробив напис: „Комуняку на гілляку.” Виникає закономірне запитання - що це, дитячі пустощі, недоречний жарт юного гульвіси, чи спроба залякати комуніста? На жарт не схоже, тому що до воріт була прикріплена моя стаття „Кому заважає пам’ятник В.І.Леніну”...
То невже українські націонал-патріоти опустилися так низько, що не можуть відкрито відстоювати свої погляди? Невже вони вважають, що їхня справа настільки огидна, що її можна робити лише анонімно і лише під покровом темряви?...
Думаю, що справжні патріоти відкрито відстоюють свої погляди - як це зробив Сергій Петрович Дендеберя. На жаль серед українців завжди знаходилися покидьки, яких соромилися навіть ті, хто вважав їх своїми співвітчизниками. Через таких нас деякі народи називають вішальниками і сокирниками. На щастя, такі недолюдки становлять мізерну меншість серед українців, але нажаль їхні огидні дії кидають тінь на увесь наш народ. Це стосовно моральної сторони цієї антиукраїнської акції, а вона фактично антиукраїнська, бо дискредитує в першу чергу українських патріотів, від імені яких вона вчинена.
Стосовно спроби залякати комуніста - це ще більший прорахунок натхненників, організаторів і виконавців цієї гидоти. Комуністів не лише залякували, але і вішали, розстрірювали, спалювали живцем. Комуністів оббріхували, проти них фабрикували кримінальні справи і фальсифікували історію, але останнє слово було і буде за комуністами, тому що за нами правда. Я вірю в перемогу комуністичних ідеалів і готовий вмерти за свої переконання. Коли ітимете мене вішати - подумайте, чи ви готові померти за свої ідеали, тому що перед смертю я багатьох ваших заберу з собою.